Учебная работа. Вашингтонська конференція
Вашингтонська конференція
Міністерство освіти й науки України
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Кафедра історії
Реферат на тему:
«Вашингтонська конференція»
Підготувала
студентка групи 201 — ЕФ
Деркаченко А.В.
Перевірив
Сажко В.В.
Полтава
Зміст
Вступ
1. Створення Вашингтонської системи договорів (1918-1922)
2. Основні етапи проведення Вашингтонської конференції
2.1 Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. та її рішення
2.2 Зміст і значення договорів 4-х, 5-ти, 9-х держав
2.3 проблема скорочення важких морських озброєнь і встановлення нового співвідношення морських сил
3. Версальсько-вашингтонська система: позитивне значення і недоліки
Висновки
Додатки
вашингтонська конференція морський держава
Вступ
вашингтонська конференція морський
Суперечності, що загострилися між провідними країнами світу щодо розмежування сфер впливу на Тихому океані, на далекому Сході та морських озброєнь стали передумовами проведення Вашингтонської конференції.
Вашингтонська конференція відбувалася 12 листопада 1921 року — 6 лютого 1922 року. У роботі конференції брали участь представники США, Англії, Китаю, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії і Португалії, а також британські домініони та Індія. Ініціаторами дипломатичної зустрічі у Вашингтоні виступили США, що відчутно втративши у політичному і територіальному плані на Паризькій мирній конференції, прагнули здобути реванш з питань, які не здобули остаточного рішення у дискусіях країн-переможниць у попередні роки.
Основними питаннями, що викликали протиріччя між указаними державами, були:
контроль над Китаєм;
недоторканність колоніальних володінь;
баланс морських озброєнь.
Так, під час Першої світової війни Японія, яка не брала активної участі у війні, скориставшись тим, що європейські держави і США були зайняті на Європейському театрі бойових дій, посилила свої позиції на далекому Сході, Тихому океані, а надто в Китаї. Зросла й морська могутність Японії, яка спиралася на англо-японську угоду 1902 р.
Основним противником Японії були США. Вони виступили проти поділу Китаю на зони впливу і вимагали проведення політики стосовно Китаю під гаслами «відкритих дверей» і «рівних можливостей». Також Сполучені Штати непокоїло зростання морської могутності Японії. У Вашингтоні й Токіо не виключали можливості воєнного зіткнення.
Великобританія, своєю чергою, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Така позиція Великобританії, а також вимога США сплатити всі борги загострили і англо-американські стосунки..
Хоча в центрі уваги конференції були проблеми, що стосувалися, головним чином, далекого Сходу і Тихого океану, на конференцію не були допущені делегації РСФСР і Далекосхідної республіки.
У результаті між США, Британією <#"justify">3. Версальсько-вашингтонська система: позитивне значення і недоліки
Версальсько-Вашингтонська система являла собою визначену форму політичної організації міжнародних відносин після війни 1914 — 1918 р. і була закріплена в договорах і угодах 1919 — 1922р.
Конференція чітко показала зростання впливу США в міжнародній політиці і уже в ході конференції США заявили про недостатність поступок зі сторони Японії у Китаї.Японія також після завершення конференції захотіла переглянути рішення, прийняті у Вашингтоні <#"justify">Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини ХХ століття. — К.: Віта, 2005.
Мальський М. Теорія міжнародних відносин: Підручник/ Маркіян Мальський, Михайло Мацях,; М-во освіти і науки України, Львівський націон. ун-т ім. І.Франка . — 3-е вид., перероб. і доп.. — К.: Знання, 2007. — 461 с
Міжнародні відносини та зовнішня політика: Навчальний підручник/ Автори: В.АМанжола, М.М.Білоусов та ін.. — К.: Либідь, 1999. — 557 с.
Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін.. -К.: Либідь, 1992. -190 с.
Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібник для студ. вищ. закладів освіти. — К. : Либідь, 1997. — 232с.
Додаток 1
Додаток 2
Трактат між Сполученими Штатами Америки, Британською імперією, Францією, Італією та Японією щодо обмеження морських озброєнь („Договір п`яти). Вашингтон, 6 лютого 1922 р. (Витяг)
Стаття 1. Держави, що домовляються, погоджуються обмежити свої озброєння на морі відповідно до обумовленого в цьому трактаті…
Стаття 4. Загальний тоннаж лінійних суден як такий, що може підлягати заміні, не повинен перевищувати: для Сполучених Штатів — 525 000 тонн, для Британської імперії — 525 000, для Франції — 175 000, для Італії — 175 000, для Японії — 315 000 тонн.
Стаття 5. Жодна з держав, що домовляються, не буде намагатися придбати, або збудувати, або доручати будувати й дозволяти у межах своєї території будівництво лінійних суден, що становлять більше ніж 35 000 тонн водотоннажності.
Стаття 6. Жодне лінійне судно будь-якої з держав, що домовляються, не буде озброєне гарматами калібру більшого ніж 16 дюймів (406 міліметрів)…
Стаття 12. За винятком лінійних суден, жоден військовий корабель держав, що домовляються, не матиме гармат калібру більшого ніж 8 дюймів (203 міліметри).
Додаток 3
Вашингтонська угода щодо Китаю („Договір дев`яти). 6 лютого 1922 р.
(Витяг)
Стаття 1. Інші, окрім Китаю, держави, що домовляються, згодні:
) Поважати суверенітет, незалежність, територіальну та адміністративну недоторканність Китаю…
Стаття 3. З метою найдієвішого застосування принципу «відкритих дверей», тобто рівних можливостей у Китаї для торгівлі й промисловості всіх націй, інші, крім Китаю, держави, що домовляються, згодилися в тому, що вони не шукатимуть, а також не підтримуватимуть своїх громадян у пошуках:
а) угод, що могли б сприяти встановленню на їхню користь будь-якої зверхності у правах щодо торговельного чи економічного розвитку в будь-якому певному районі Китаю;
б) таких монополій або переваг, що могли б позбавити громадян будь-якої іншої держави права здійснювати в Китаї законну торгівлю чи промисел або можливості брати участь спільно з китайським урядом чи з будь-якою місцевою владою у громадських підприємствах усякого роду чи підприємствах, що за своїми завданнями, діяльністю або географічним становищем були б розраховані на паралізацію практичної можливості застосування принципу «рівних можливостей».
Установлено, що постанови, які передують цій статті, не повинні розумітися в значенні заборони придбання власності або прав, що необхідні для ведення особливого роду комерційного, промислового чи фінансового підприємництва або для заохочення досліджень та розробок.
Китай зобовязується керуватися принципами, встановленими у викладених вище постановах цієї статті, під час розгляду заявок на економічні права й переваги з боку урядів або громадян усіх інших держав, незалежно від того, є вони учасниками нинішнього трактату чи ні.
