Учебная работа. Україна та діаспора
Україна та діаспора
РЕФЕРАТ
на тему
«Україна та діаспора»
Вступ
Міграція, на сьогодні, стає одною з найбільш обговорюваних тем у суспільстві. Певна частина людей, отримавши можливість вибирати і мігрувати, користуються такою перспективою.
Нерідко, коли до України приїжджають заробітчани, діаспора, особливо ті, які перебувають за кордоном довший термін, схожі ментально і, навіть, зовнішньо, на тих представників націй, серед яких проживають. Притім, залишаються людьми української культури, тобто — українцями. Зрозуміло, що певний відсоток українців асимілюється, особливо діти мігрантів. Але, у своїй більшості, українці, опинившись за межами країни, знаходять спосіб для збереження своєї ідентичності. Це, зокрема, створення і функціонування громадських організацій, асоціацій, спілок і інших форм організації.
-20 млн. українців, за різними підрахунками, мешкають поза межами своєї батьківщини. Найчисленніші українські громади зосереджені в Російській Федерації, США, Канаді та Польщі. Етнічні українці мешкають також в Австралії, Аргентині, Норвегії, Уругваї.
Яку роль відіграє діаспора в житті України? Скільки хвиль еміграції пережила Україна? Як ставляться українці в Україні до своїх етнічних братів і сестер за кордоном? Чи допомагає українська влада українцям діаспори? Саме на ці запитання спробуємо дати відповідь у даній роботі.
1. Українська діаспора і причини її виникнення
міграція діаспора тимчасовий проживання
Діаспора (з грецької розсіяння) — це етнічна спільнота, що проживає за межами своєї батьківщини, і представники якої є повноправними громадянами країни поселення (це відмінність від імміграції), але підтримують свої національно-культурні традиції і утворили для себе організаційні структури, які представляють інтереси цієї спільноти на світовій арені.
Українську діаспору умовно поділяють на західну та східну.
Східною діаспорою називають українське населення колишніх республік СРСР (близько 7 млн осіб). З них майже 4,3 млн проживає в Росії (найбільше ца Кубані, в Сибіру, далекому Сході, Москві). Близько 900 тис. становить українське населення в Казахстані, 600 тис- у Молдові.
Західну діаспору (понад 4 млн осіб) утворюють українці, що живуть поза межами колишнього СРСР. Найбільше їх проживає в США (1,2 млн осіб), Канаді (1 млн осіб), а також у Бразилії, Аргентині, Польщі, Румунії, Франції, Австралії. У більшості цих країн українці зберегли свою мову, маючи можливості навчатися нею у недільних школах.
Діаспора сформувалась в основному за рахунок еміграції з українських земель. В основному інтенсивні потоки емігрантів пояснюються поразками у визвольних змаганнях народу за свою державність або з примусовими виселеннями. Значна добровільна еміграція з економічних мотивів відбувалася із західних та східних районів України наприкінці XIX — початку XX ст. Спрямована вона була до Канади й США. Три наступні хвилі еміграції мали переважно політичний характер. Вони пройшли після знищення УНР, встановлення радянської влади у Західній Україні (1917-1921 рр.). Наступна хвиля зумовлена подіями Другої світової війни та знищенням Української повстанської армії (кінець 1940-х — початок 1950-х рр.). Четверта — стосується виселення дисидентів (людей, що відкрито виступали проти комуністичного режиму у 1960-1970-і рр.). Окрім того, мільйони українців були депортовані з кінця 1920-х до середини 1950-х рр. на простори Сибіру і півночі Росії.
Із середини 1950-х до 1980-х рр. значна еміграція відбувалася з економічних мотивів. Тисячі молодих людей їхали на освоєння цілинних земель у Казахстан, на спорудження новобудов у Сибір, на Урал. З національних мотивів спостерігався відтік єврейського населення з країни у 1980-1990-і рр. У середині 1990-х рр. зросла еміграція з України до Росії та західних країн. В останні роки переважаючою є еміграція до західних країн, що сприяє зростанню кількості західної української діаспори.
Українська діаспора — таке збірне визначення української національної спільноти поза межами української національної території, — відіграє величезну роль у міжнародній спільноті, бо є важливим демографічним, інтелектуальним, соціально-культурним та інформаційним ресурсом України саме тому важливою є співпраця з діаспорою
Україну, поза всякими сумнівами, можна віднести до країн з найчисленнішою діаспорою. В даному матеріалі ми вважаємо діаспорою закордонних українців, тобто осіб, які є громадянами інших держав, або є особами без громадянства, але мають українське етнічне походження, або є походженням з України, так і про українців, що перебувають за кордоном з українським паспортом з метою працевлаштування — трудових мігрантів.
За офіційними даними, чисельність українських громад за кордоном становить близько 7 млн. осіб.
Представництво українців за кордоном неоднорідне, як за часом перебування за кордоном, так і за своїм соціально-економічним становищем, культурно-освітнім розвитком, віросповіданням, рівнем національної самосвідомості, ступенем інтеграції у суспільства країн проживання.
Окрім Росії, серед країн проживання найбільших українських громад ближнього зарубіжжя, яке після розпаду СРСР стали називати „східною діаспорою, — Молдова, Казахстан, Білорусь, Узбекистан. Чисельні українські громади проживають також у Латвії, Киргизстані, Грузії, Азербайджані, Естонії, Литві, Туркменістані, Таджикистані, Вірменії.
За даними Інституту демографії та соціальних досліджень близько 2 млн. українців є трудовими мігрантами.
В 2015 році в Європі спостерігається наплив українських мігрантів. Євростат опублікував дані, згідно з якими за 2015 рік більше 300 тис. Українців отримали посвідку на проживання в країнах ЄС.
Три головні причини міграції: сімейні обставини, навчання і робота.
Наприклад, за даними Євростату, в Польщі в минулому році отримали посвідку на проживання понад 247 тис. Українців, в Чехії — понад 12 тис., У Словаччині — тисячу п’ятсот дев’яносто дві людини.
"З європейських країн в лідерах Німеччина, неєвропейських — Ізраїль, Росія і США", — розповів нам спікер Держміграційної служби Сергій Гунько. За його словами, офіційна статистика української сторони кардинально відрізняється від європейської — цифри значно менше. Але це пояснюється тим, що їх дані неповні: люди часто не звертаються за відміткою в міграційну службу, а вирішують всі питання, наприклад, через консульства.
"Сплеск спостерігається останні кілька років, перед цим Євростат заявляв у 2013 році про лідируючі позиції українців, — каже операційний директор аналітичного центру CEDOS, експерт з міграції Тарас Доронюк. — На це впливає економічна і політична ситуація в країні. За 2014 рік було 13 400 заявок від біженців, до кінця нинішнього року, думаю, таких буде близько 30 тисяч. У лідерах — Польща, Німеччина, Італія. Це основні "українські" країни ". За словами Доронюка, якщо говорити про неєвропейських країнах, то через військовий конфлікт кардинально змінилася статистика по Росії: "Зменшилась кількість трудових мігрантів".
На питання про те, якими можуть бути наслідки для України через сотень тисяч тих, хто виїхав громадян, експерти кажуть, що обмежувати міграцію немає сенсу, тому як бажаючі виїхати все одно знайдуть можливості. "Україна може отримувати від цього користь. Частина мігрантів є" циркулюючими ", тому, коли вони повернуться додому, їх професійний досвід можна використовувати в українських реаліях. І звичайно, що пересилаються мігрантами гроші підтримують матеріально їх сім’ї, які були на межі бідності", — кажуть експерти. За словами експертів, вибір країни у багатьох залежить і від того, наскільки активна там українська діаспора.
. Нормативно-правова, інституційна, фінансова база співпраці зі світовим українством
Українська держава на законодавчому рівні закріпила підтримку своїх співвітчизників за кордоном. Державна політика щодо українців зарубіжжя здійснюється на основі відповідних положень Конституції України, закону України «Про правовий статус закордонних українців», інших нормативно-правових актів України з урахуванням законодавства держав громадянства, проживання закордонних українців. Водночас вона базується на принципах і нормах Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Загальної декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, інших міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
жовтня 2006 року указом Президента України була затверджена Національна концепція по звязках із закордонними українцями. 22 червня 2011 року Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року.
Серед останніх документів, які стосуються державної підтримки світового українства — Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 682 від 18 липня 2012 р. Серед пріоритетних напрямів нової Державної програми: удосконалення законодавства з питань співпраці із закордонними українцями та посилення захисту їхніх інтересів у країнах постійного та тимчасового проживання; активізація інформаційно-розяснювальної роботи в місцях компактного проживання української діаспори, збільшення кількості науково-освітніх та культурно-мистецьких заходів за участю закордонних українців, удосконалення мережі недільних та інших шкіл, кафедр українознавства у державах компактного проживання закордонного українства; виготовлення інформаційної продукції на рівні сучасних міжнародних стандартів.
Одними із недоліків цієї Програми, як, власне і попередньої є те, що за рамками державної підтримки та уваги залишаються кілька мільйонів громадян України, які виїхали за її межі останніми десятиліттями, адже в документі оперує термін «закордонні українці» (згідно ст. 1 закону України «Про правовий статус закордонних українців», «закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України»).
Основними механізмами реалізації державної політики співпраці зі світовим українством на урядовому рівні є Міжвідомча координаційна рада з питань забезпечення розвитку звязків із закордонними українцями та Національна комісія з питань закордонного українства, робота якої регламентується нормами Закону «Про правовий статус закордонних українців» від 3 квітня 2004 року. Комісія вирішує питання про надання статусу «закордонний українець» особам українського походження з інших держав. Згідно з прийнятими Комісією рішеннями статус закордонного українця надано 6115 особам з 53 країн світу.
Сьогодні робота із закордонними українцями розпорошена між кількома міністерствами: МЗС має Департамент зв’язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва, у Міністерстві культури та туризму України функціонує відділ національних меншин України та української діаспори, Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України має департамент, який займається освітніми питаннями закордонних українців, Міністерство соціальної політики опікується питаннями трудової міграції.
Останнім часом все більш активно піднімається питання про створення єдиного спеціального державного органу, який би опікувався всім комплексом проблем світового українства, на зразок таких, які існують в інших країнах (Азербайджан, Грузія). Про це неодноразово заявлялося і на Форумах українців, і в окремих виступах керівників міжнародних організацій української діаспори.
Державна політика співпраці із закордонними українцями та їх громадськими організаціями вимагає забезпечення сталого фінансування відповідних програм. Про це йшлося у Рекомендаціях парламентських слухань "Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці", проведених 2009 року, де рекомендувалося під час підготовки проектів законів про Державний бюджет України передбачати належне фінансування видатків на здійснення співпраці із закордонними українцями та їх громадськими організаціями. Неодноразово і українські урядовці заявляли про необхідність фінансової підтримки українців за кордоном. Та, на жаль, такі заяви досить часто залишаються декларативними.
Наприклад, Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» Мінкультури передбачені видатки за напрямами: «заходи щодо встановлення культурних звязків з українською діаспорою» та «заходи щодо зміцнення звязків закордонних українців з Україною та забезпечення міжнародної діяльності у сфері міжнаціональних відносин» бюджетної програми 1801260- 1млн.грн.
«заходи з відтворення культури національних меншин, заходи Української Всесвітньої Координаційної Ради, заходи з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, заходи щодо встановлення культурних звязків з українською діаспорою, заходи щодо зміцнення звязків закордонних українців з Україною та забезпечення міжнародної діяльності у сфері міжнаціональних відносин» — 500,0 тис. грн. Відповідно до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2012 рік за КПКВК 1801260 планові призначення передбачалися, починаючи з травня поточного року.
Однак, сьогодні набуло резонансу повідомлення прес-служби Української Всесвітньої Координаційної Ради про те, що держава припинила фінансування культурних проектів української діаспори.
Орієнтовний обсяг коштів, які передбачається виділити з держбюджету України на реалізацію Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року, становить 103,9 млн. гривень. Це є більше, аніж виділялося на виконання попередньої державної програми, яка діяла у 2006-2010 роках. (Орієнтовний обсяг коштів становив 76905 тис. гривень)
У Заключному звіті про результати виконання цієї програми, зазначається: «Високий показник виконання завдань Програми складає 82 %, що свідчить про досягнення її головної мети: забезпечення збереження етнічної ідентичності та національно-культурної самобутності закордонних українців, задоволення їх культурних, освітніх, інформаційних та соціально-гуманітарних потреб, підтримка діяльності українських громадських організацій за кордоном».
Констатуючи, що реалізація Програми дійсно сприяла зазначеним цілям, варто зазначити про досить формальний підхід оцінки її результатів. По-перше, було б надто оптимістично заявляти про досягнення її головної мети. По-друге, аналіз зазначеного звіту, дозволяє поставити під сумнів методологію оцінки її виконання, що призвело до явно завищених показників.
3. Діаспора та незалежна Україна: проблеми та перспективи
Необхідність співпраці України й діаспори та залучення світового українства для розбудови української держави і утвердження її позитивного образу у світі сьогодні вже ні в кого не викликає жодного сумніву. Закордонне українство відіграє значну роль в утвердженні України у міжнародній спільноті. Воно є важливим демографічним, інтелектуальним, соціально-культурним та інформаційним ресурсом країни. За умов тісної взаємної співпраці українське зарубіжжя має стати для України вагомим фактором реалізації зовнішньої політики, а саме — забезпечення позитивного міжнародного іміджу; розвитку економічних, культурних та інших зв’язків із зарубіжними країнами; забезпечення економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах.
На сучасному етапі національні інтереси України потребують державної підтримки збереження української ідентичності діаспори, що включає забезпечення на належному рівні її прав і свобод, сприяння збереженню української мови та культури у середовищі діаспори, допомогу в реалізації освітніх програм та проектів у межах українських громад у країнах перебування, а також надання можливостей для отримання освіти в Україні.
Серед завдань, які потребують першочергового вирішення:
створення окремого державного органу з роботи із закордонним українством і трудовою міграцією, що координував би звязки закордонного українства з Верховною Радою, Кабінетом міністрів України, Міністерством закордонних справ, Міністерством культури, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством соціальної політики, Пенсійним фондом, Державною прикордонною і Державною митною службами та іншими важливими установами України;
внесення змін і доповнень до закону «Про вибори народних депутатів», оскільки він, практично, позбавляє трудових мігрантів частини виборчих прав, гарантованих Конституцією України. Це стосується забезпечення можливості голосувати і бути обраними до Верховної Ради України;
розроблення Державної програми сприяння поверненню громадян України, які перебувають за кордоном, на Батьківщину, передбачивши для них податкові, митні, інвестиційні пільги, пільги на придбання (побудову) житла тощо;
активізація переговорного процесу щодо укладення двосторонніх міжнародних договорів між Україною та іноземними державами про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів, взаємне визнання документів про освіту, визнання українських посвідчень водія;
при підготовці Проекту закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачити виділення коштів на сприяння діяльності українським культурно-інформаційним центрам в іноземних державах, де проживають закордонні українці, облаштування приміщень для громад закордонних українців, осередків української культури, бібліотек, українських шкіл та класів за кордоном технічними засобами навчання, оргтехнікою, інвентарем, меблями.
Придбання книг, зокрема підручників, навчально- методичної літератури, навчальної аудіо- та відеопродукії для надання допомоги у комплектуванні бібліотек, забезпеченні потреб навчальних закладів (класів, кафедр, відділень, факультетів навчальних закладів) іноземних держав, у яких вивчається українська мова. Для попередження негативних наслідків від трудової міграції українців вбачається доцільним:
удосконалити законодавчу базу, посилити відповідні інституції, уточнити та розширити їхні повноваження, а саме: прийняти законпосилення участі Міністерства соціальної політики України в регулюванні трудової міграції;
шляхом розповсюдження інформації, а саме: рекламно-інформаційних буклетів, спеціальних телепередач, цільових випусків газет, інформування потенційних трудових мігрантів щодо міжурядових угод про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист, а також про можливості отримання трудовими мігрантами — громадянами України допомоги з боку закордонних дипломатичних установ України під час їх перебування за кордоном;
підсилення ефективності роботи закордонних дипломатичних установ України з правової допомоги мігрантам, забезпечення захисту прав і свобод українських громадян, які перебувають за кордоном; оптимізувати кадровий склад консульських відділів посольств та консульств відповідно до кількості трудових мігрантів у країнах перебування;
шляхом укладання двосторонніх договорів та угод, в тому числі, щодо взаємного визнання легітимності посвідчень водія, трудового стажу, соціального та пенсійного страхування, збільшення квот на працевлаштування, захист соціальних прав українських громадян, та забезпечення більш сприятливих можливостей працевлаштування за кордоном;
створення сприятливих умов для залучення фінансових ресурсів закордонних українців у вітчизняну економіку;
з метою легалізації грошових переказів встановлення пільгових умов для їх здійснення, а саме: законодавчо закріпити спрощену систему грошових переказів із-за кордону, зменшити оплату за банківські послуги;
максимально використовувати потенціал громадських обєднань українців за кордоном, зокрема через активну роботу Ради з питань трудової міграції громадян України при Кабінеті Міністрів України, яка була утворена 20 січня 2010 року. Цей орган має бути дієвим механізмом впливу на владні рішення щодо вдосконалення нормативно-правової бази з питань соціального захисту наших співвітчизників, створення правових, економічних та організаційних умов для повернення трудових мігрантів в Україну.
Висновки
Україна здійснює політику стосовно української діаспори, дотримуючись принципу недоторканності кордонів і цілісності держав. На жаль, на сьогодні українська держава не має достатніх фінансових засобів, щоб задовольнити всі прохання, що надходять від українського населення зарубіжжя, про повернення в Україну. Загалом по світу за межами України проживає близько 20 млн. осіб, які є за походженням українцями. Зв’язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється через товариство "Україна", громадські та культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв’язків відіграє часопис "Українська діаспора", який видає Національна академія наук України.
Політичною організацією, що має найтісніші звязки з українською діаспорою на Заході, є КУН (Конгрес українських націоналістів). Також із діаспорою мають зв’язки ще кілька менш впливових правонаціоналістичних партій.
Українська влада покладала особливі надії на українців далекого зарубіжжя в перші роки становлення української державності. Орієнтація на діаспору переважно відстоювалася західноукраїнською політичною елітою, що прийшла до управлінських важелів і практично контролювала міжнародну діяльність, духовне і культурне життя країни. Однак надії на значні інвестиції, приплив західних капіталів в українську економіку не виправдалися через економічну і політичну слабкість української діаспори. Водночас досить багато здійснено на засоби української діаспори: відкриті посольства і представництва України, гуманітарна допомога, особливо навчальною літературою і медикаментами і т. ін.
Серед основних проблем у роботі з діаспорою є недостатня узгодженість дій державних установ та громадських організацій, що займаються проблематикою української діаспори, та відсутність культурно-інформаційних центрів України в місцях компактного проживання українців.
Також особливо гостро на сьогоднішній день постає питання налагодження широких гуманітарних та інформаційних звязків між українськими громадами світу, а також між громадським сектором і державою.
