Учебная работа. Угода про асоціацію між Україною та ЄС: вплив на виробничу сферу

Угода про асоціацію між Україною та ЄС: вплив на виробничу сферу

Зміст

Вступ

. Система виробничої промисловості України

. Аналіз впливу інтеграції між Україною та ЄС на виробничу сферу

3. Пропозиції щодо поліпшення співробітництва між Україною та ЄС у виробничому секторі

Висновок

список використаних джерел

Вступ

Європейська інтеграція і підготовка до членства в Європейському Союзі являється головною метою України сьогодення. Підписання інтеграції є першим пунктом на шляху реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин та на міжнародному ринку товарів та послуг. На якому одне із провідних місць займає виробничий сектор.

На сучасному етапі Україна значно просунулась у справі інтеграції у європейську спільноту, про що свідчить успішний переговорний процес щодо укладання угоди про асоціацію. Підписана угоди відкрила для України шляхи до визнання її країною-кандидатом до вступу в ЄС

До складу виробничої сфери входять: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, торгівля та громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, заготівля.

Підписання угоди дало можливість для виробничої сфери покращити умови експорту продукції та ліквідацію технічних барєрів, а також підвищення конкурентоспроможності продукції виробничої сфери через впровадження сучасних міжнародних та європейських стандартів.

об`єктом дослідження роботи виступає інтеграційне об`єднання між Україною та Євросоюзом та їх співпраця на спільному ринку виробничого сектора.

робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури

1. Система виробничої промисловості України

Економічне становище регіону, створення належних умов для життя і праці його населення залежить від розвитку виробничої сфери. Виробнича сфера виступає основою для задоволення людських потреб. Потреби, в свою чергу, відіграють роль стимуляторів діяльності людей. Тому виробнича сфера виступає як сфера безпосередньої, першочергової діяльності людей, необхідної для задоволення всіх надзвичайно різноманітних потреб.

Виробнича сфера характеризується складністю. До її складу входять засоби виробництва та люди, які володіють виробничим досвідом, предметами праці та засобами праці. Складність виробничої сфери пояснюється складністю взаємодії цих окремих елементів через технологію та організацію виробництва. Технологія виробництва виражає взаємодію основних факторів виробництва, способи впливу людини на предмет праці. люди спрямовують свою діяльність на виготовлення нових видів продукції, оволодівають новими технологіями, використовують нові матеріали. Одночасно вдосконалюють організацію виробництва, забезпечують взаємодію всіх залучених до виробництва факторів, взаємодію людей у процесі виробництва. Ефективність взаємодії людей в організаційних структурах виробництва підвищується з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, інформаційності виробництва.

Для оцінки діяльності людей у виробничій сфері використовують показники "валовий внутрішній продукт" та "національний Доход". Валовий внутрішній продукт являє собою вартість матеріальних благ всіх галузей виробничої сфери за певний період часу. Національний Доход є узагальнюючий показник економічного стану регіону, являє собою заново створену вартість за певний період часу.

До складу виробничої сфери входять: промисловість, сільське господарство, транспорт звязок, торгівля та громадське харчування. Галузева структура промисловості України включає велику кількість спеціалізованих галузей, які сформовані з врахуванням технологічних особливостей виробництва, однорідності призначення кінцевої продукції, за схожістю сировини, що використовується для виготовлення продукції тощо.

Сільське господарство України — одна з провідних галузей економіки України. Сільське господарство є базовою складовою аграрного сектору України.

Крім стабільного забезпечення населення країни якісним, безпечним, доступним продовольством, сільське господарство України спроможне на вагомий внесок у розв’язання світової проблеми голоду. Його потенціал виробництва значно перевищує потреби внутрішнього ринку[1].

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. гектарів, або 70% загального фонду країни. 78,9% сільськогосподарських угідь — орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13,0% — пасовища, 8,4% — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70 — 80%) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах рік лісової і лісостепової зон. Сільське господарство складається з рослинництва.

Паливно-енергетичний комплекс (пек) в Україні представлений підприємствами електроенергетики, вугледобувної, паливної та нафтопереробної промисловості. До електроенергетичного сектору входять теплові, атомні та гідроелектростанції, а також підприємства передачі та розподілу електроенергії. пек включає видобування природних видів палива, їхню переробку, транспортування тощо.

пек України зорієнтований на вугілля, нафту, газ і ядерне паливо. Власні паливно-енергетичні ресурси України представлені головним чином камяним і бурим вугіллям Донецького, Львівсько-Волинського та Придніпровського басейнів. Україна володіє потужною енергетичною системою, що складається з теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, мережею атомних станцій і гідроелектростанцій . Металургійна промисловість є однією з найбільш розвинутих і важливих галузей економіки України. У складі металургійного комплексу (металургійної промисловості, металургії) України — підприємства з видобутку і збагачення руд чорних і кольорових металів, нерудних матеріалів, з виробництва чавуну, сталі, прокату, труб сталевих, метизів, феросплавів, вогнетривів, коксу, з виробництва твердосплавної, вуглецевої, напівпровідникової продукції, з переробки ломів і відходів, виробництва ряду видів хімічної продукції, великий комплекс підприємств допоміжного призначення, а також науково-дослідні та проектні організації.

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі підприємства, яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини. Галузь складається з 17 підгалузей, має виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Легка промисловість України — це одна з найбільш соціально значущих галузей промисловості, яка може надати велику кількість робочих місць для населення.

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного співробітництва з країнами ЄС. Частка країн ЄС в 2013р. у порівнянні з 2012р. збільшилась і становила в експорті 26,5%, в імпорті — 35,1% (24,9% та 31% у 2012р.).

Найсуттєвіші експортні поставки серед країн ЄС здійснювались до Польщі 4% від загального обсягу експорту (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Італії — 3,7% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин), Німеччини (електричні машини, чорні метали, одяг та додаткові речі до одягу, текстильні) та Угорщини (чорні метали, електричні машини, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки) — по 2,5%. Найбільші надходження здійснювались серед країн ЄС з Німеччини 8,8% від загального обсягу імпорту (механічні машини, засоби наземного транспорту, крім залізничного, фармацевтична продукція), Польщі — 5,3% (палива мінеральні, нафта та продукти її перегонки, пластмаси, полімерні матеріали, електричні машини), Італії — 2,7% (механічні машини, фармацевтична продукція, пластмаси, полімерні матеріали).

Транспортна галузь включає такі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний (морський, річковий), авіаційний, трубопровідний, міський електротранспорт (в тому числі метрополітен).

Частка сектору транспорту та зв’язку у валовому внутрішньому продукті України (за даними Держкомстату) становила 11,3%. Чисельність працівників галузі становить майже 7% від загальної чисельності зайнятого населення.

Україна володіє розвиненою інфраструктурою залізничного та водного транспорту.

Вигідне географічне положення України обумовлює проходження Міжнародних транспортних коридорів, зокрема:

-Пан’європейських транспортних коридорів № 3, 5, 7, 9;

-коридорів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) № 3, 4, 5, 7, 8, 10 та транспортного коридору Європа — Кавказ — Азія (ТРАСЕКА).

Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

Залишається низьким рівень сервісного обслуговування клієнтів, недостатньо використовується наявний транзитний потенціал і вигідне географічне положення країни. Спостерігається відставання в розвитку транспортної інфраструктури, транспортно-логістичних технологій, мультимодальних перевезень, рівня контейнеризації, що зумовлює високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.

2. Аналіз впливу інтеграції між Україною та ЄС на виробничу сферу

Упродовж останніх років, шлях інтеграції до європейського простору складався для України по-різному. На кожному з напрямків інтеграційного руху траплялись як успіхи, так і невдачі. Однак, на сучасному етапі Україна значно просунулась у справі інтеграції у європейську спільноту, про що свідчить успішний переговорний процес щодо укладання угоди про асоціацію з ЄС. Підписана угода відкрила для України шлях до визнання її країною-кандидатом до вступу, а потім — до початку переговорного процесу щодо членства в ЄС. В середині 1980-х, радянський Україна мала встановлену, багатогалузевий, сформований індустріальний сектор, що охоплював близько 20 великих галузей промисловості, включаючи: виробництво електроенергії, палива; видобуток і переробка чорних та кольорових металів; хімічних речовин і нафтопродуктів, газу; машинобудування, металообробки; лісової,деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; будівельних матеріалів; легкої і харчової промисловості. На 1990 рік, Україна виробляла близько 300 млрд. кВт/год енергії, більш 100 млн. тонн залізної руди , 40 млн. т сталевого прокату і 6,5 млн. тонн сталевих труб виходили з вітчизняних металургійних комбінатів. Україна виробляла близько 37 тисяч металорізальних верстатів на рік, і більше, ніж 100 тисяч тракторів.

Частка металургії у ВВП країни становить близько 38%, у промисловому виробництві − 27,3%, експорті — 34,2%. Частка металургії в податкових платежах у всі рівні бюджетів становить 38%. Як споживач продукції та послуг суб’єктів природних монополій металургія використовує від загальнопромислового рівня 32% електроенергії, 25% природного газу, 10% нафти і нафтопродуктів, її частка у вантажних залізничних перевезеннях — 20%. Металургія у структурі промисловості України становить 35,1%, тоді як у структурі світової промисловості − 34,3%. В Україні існує значний науково-дослідний і конструкторський потенціал щодо металургійного виробництва — це наявність спеціалізованих наукових установ, як самостійних, так і інтегрованих у підприємства. В 2013 році енергетичний сектор виробляв, в цілому більше 193.8 млрд. кВт/ч. Виробництво електроенергії в 2013 році знизилося в порівнянні з 2012 на 2,1%. Атомні електростанції, частка яких в національному виробництві електроенергії становить близько 43%, в 2013 скоротило виробництво електроенергії, порівняно з 2012 на 7,7% — до 83,2 млрд. кВт/ч. Теплова енергетика в 2013 році скоротився на 1,3% — до 95 млрд. кВт/ч, а гідроенергетики збільшивши виробництво піднялась на 31,6% — до 14.4 млрд. кВт/ч. Щодо нової тенденції — альтернативні форми енергії (вітрової і сонячної енергії) збільшили виробництво електроенергії на 91,2% — до 1,2 млрд. кВт/ч.

Машинобудування є найбільшим українським промисловим сектором. Вона включає в себе підприємства: металургії; нафти; хімічної, гірничодобувної, енергетичної промисловості; рухомого складу (локомотивів, пасажирських вагонів, цистерн і т.д.); будівництво доріг і транспортних засобів (суден, літаків, автомобілів, міського транспорту); сільськогосподарської техніки та обладнання, обладнання для легкої та харчової промисловості, металорізальні верстати та прилади. На його частку припадає більше третини всіх зайнятих і близько чверті від загальної вартості промислових основних фондів. Бурхливий розвиток машинобудування довів здатність України на розробку і виробництво складних наукоємних і високотехнологічних машин і устаткування.

Україна має більш ніж 10000 державних і приватних підприємств, а також сотні приватних і громадських власності МСП, створених за останнє десятиліття в різних галузях промисловості. За даними Державної статистики, промислове виробництво зросло в грудні 2013 порівняно з листопадом. Індекс промислового виробництва був 100,1%. Позитивні результати в грудні були досягнуті за рахунок добувної промисловості, а також у зв’язку з подачею електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря. В гірничодобувній промисловості, рівень виробленої продукції залишився на рівні листопада 2013 року і досяг 107% з грудня 2012 року на поставку електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря. Загальна позитивна динаміка промислового виробництва була продемонстрована у 8 регіонів в 2013 році. Найкращі результати були досягнуті по Житомирській області — 113,1%, Вінницька область — 110,4%, Сумська область — 106,7%, Кіровоградська область — 106,3%. Найбільше падіння було прийнято промислового виробництва в Чернігівській області — 88,9%, Київ — 89,6%, Луганській області — 91%, Рівненській області — 91%, Херсонська область — 92% і Донецька область — 93,5%. Євросоюз, так як і Україна зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих торговельних відносин. Особливо актуальним подібний підхід є у сфері агропродовольчої торгівлі. Фундаментальною метою інтеграції якої є зростання торгівлі та інвестиційних потоків між Україною та ЄС шляхом лібералізації торгівлі та гармонізації регуляторного середовища.

Перераховані заходи свідчать про те, що європейська інтеграція стає сучасною ознакою і важливим фактором очікуваних прогресивних змін в виробничому секторі України. Зокрема, слід відмітити активну співпрацю Мінагрополітики України з Генеральним директоратом Європейської Комісії „Сільське господарство та розвиток сільської місцевості в рамках Меморандуму про взаєморозуміння для Діалогу з аграрних питань, який було підписано 18 жовтня 2006 року. Меморандум передбачає наступні сфери співробітництва:

обмін інформацією з питань сільськогосподарського виробництва і торгівлі, досвіду в розробці та впровадженню політики в сфері сільського господарства та розвитку сільської місцевості, а також законів та норм; обговорення нових технологій, що мають відношення до сільськогосподарського розвитку;

обмін думками, прагнучи до наближення політики щодо якості (окрім безпеки продуктів харчування) сільськогосподарської продукції, включаючи географічні позначки та виробництво органічної продукції;

гармонізація позицій України та ЄС з питань, які знаходяться в компетенції міжнародних організацій тощо.

На виконання положень Меморандуму двічі на рік проводяться засідання Діалогу Україна — ЄС з аграрних питань та засідання Робочих груп, в ході яких розглядаються такі важливі питання як український зерновий ринок, розвиток ринку біопалива, співробітництво у виробничій сфері (у тому числі мясної та молочної галузей промисловості) та система використання та захисту географічних позначок. Так,станом з 2006 по 2013 рік було проведено дев`ять зустрічей щодо діалогу між Україною та ЄС з аграрних питань.

Під час Діалогу обговорювались актуальні питання щодо сільського господарства та розвитку сільських територій, зокрема, щодо менеджменту та тенденцій на ринках зернових, ринку мяса, реформ в аграрному секторі, а також перспектив розвитку сільської місцевості.

За результатами зустрічі сторони підтвердили наміри щодо інтенсифікацій обміну інформацією та досвідом щодо розробки та впровадження політики в сфері сільського господарства в рамках подальших засідань Діалогу Україна — ЄС з аграрних питань. Загалом, Україна та ЄС скасували імпортні мита на близько 97% та 96,3% тарифних ліній відповідно. Для промислових товарів діючі увізні мита скасовані на більшість товарів (82,6% — Україна та 91,8% — ЄС). Для решти встановлено перехідні періоди, а для легкових автомобілів та одягу, який був у використанні, передбачено застосування спеціальних захисних механізмів. Для сільськогосподарської продукції з моменту тимчасового застосування Угоди з боку ЄС та її ратифікації Україною мита скасовані на 35,2% тарифних ліній Україною та 83,1% — Євросоюзом. Що стосується решти товарів, то по 52% тарифних ліній Україна запроваджує перехідні періоди тривалістю від 1 до 7 років, на 9,8% — часткову лібералізацію та на 3,0% — безмитні тарифні квоти. Своєю чергою, Європейський союз встановлює перехідні періоди на 2,0% тарифних ліній (тривалістю 3 та 7 років), а по найбільш чутливих товарах (14,9%) запропоновано доступ в рамках безмитних тарифних квот. Їх надано Україні по зернових, мясу свинини, яловичини та птиці, а також по деяких інших продуктах.

Також щодо окремих сільськогосподарських товарів не передбачено повного скасування ввізного мита, натомість встановлено безмитні тарифні квоти на ключові товари походженням з України. Зокрема, за інформацією Міністерства аграрної політики і продовольства передбачаються такі квоти на безмитний експорт в ЄС:

·1,6 млн. т зернових у перший рік дії положень про ЗВТ з поступовим збільшенням до 2,0 млн.т за пять років. Квота на експорт в ЄС пшениці становить 950 тис.т (1 млн.т через пять років),кукурудзи — 250 тис.т (350 тис.т), ячменю — 400 тис.т (650 тис.т);

·20 тис.т заморожених тушок курей і 16 тис.т обробленої продукції у перший рік з поступовим збільшенням до 20 тис.т за пять років;

·3 тис.т яєць у шкаралупі та 3 тис. т продуктів переробки яєць;

·12 тис.т яловичини;

·40 тис.т свинини (порівну обробленої свинини та тушок);

тис.т цукру, 27 тис. т меляси та цукрового сиропу

. Пропозиції щодо поліпшення співробітництва між Україною та ЄС у виробничому секторі

В цьому пункті ми наведемо своє бачення і пропозиції щодо поліпшення співробітництва між Україною та Євросоюзом виробничого сектора за такими секторами,як: транспорт; наука та технології; промисловість та підприємництво;видобувна та металургійна промисловість; та сільське господарство. Транспорт

У сфері транспорту Сторони потрібно розширювати та зміцнювати співробітництво, сприяти розвитку ефективних, безпечних і надійних перевезень та взаємодії і сумісності різних видів транспортних систем, а також докладати зусиль до розширення основних транспортних сполучень між Україною та ЄС.

Співпраця між Сторонами має бути спрямована на полегшення реструктуризації і модернізації транспортного сектору України, поступове наближення операційних стандартів і політик до відповідних стандартів та політик ЄС. Імплементація вище перерахованих заходів не повинна обмежувати права і зобовязання Сторін у рамках виконання відповідних міжнародних договорів чи ускладнювати участь Сторін у роботі міжнародних організацій.

Сторони повинні погодитися на співпрацю з метою вдосконалення руху пасажирів і товарів, зростання транспортних потоків між Україною, ЄС та третіми країнами в регіоні, усунення адміністративних, технічних, транскордонних та інших перешкод, покращення транспортних мереж і модернізації інфраструктури, зокрема, за головними напрямками сполучення між Сторонами, а також здійснення дій, спрямованих на полегшення перетину кордонів.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу. Співпраця України з ЄС у секторі транспорту та поступове зближення стандартів транспортних перевезень дозволить усунути низку чинних барєрів для транскордонного руху товарів і пасажирів, що, у свою чергу, може стати вагомим стимулом для зростання обсягів пасажироі вантажоперевезень транспортними компаніями та скорочення відповідних видатків споживачів транспортних послуг.

Також співпраця в рамках спільних проектів із ЄС дозволить залучати додаткові інвестиції на розвиток і модернізацію наявної та побудови нової транспортної інфраструктури, отримати доступ до нових технологій у транспортному секторі, зокрема, таких, як інтелектуальні транспортні системи, використання інноваційних видів палива тощо.

Для домогосподарств. Від поглиблення співпраці з ЄС у транспортному секторі домогосподарства отримають ряд позитивних ефектів у формі більш високого рівня зручності, швидкості та комфорту при користуванні послугами транспорту як всередині країни, так і в ЄС, полегшення процедури перетину кордону з ЄС та вигоди від зростання зайнятості в секторі транспорту.

Для державного сектору. Враховуючи стратегічне значення України як трансєвропейського транспортного коридору, ширша співпраця з ЄС дозволить розробити сталу, адекватну та прогнозовану державну політику щодо розвитку транспортного сектору, забезпечити кращу координацію між країнами щодо взаємодії і розвитку національних транспортних систем, активізувати наукове й технічне співробітництво, обмін інформацією та технологіями у сфері транспорту, усунути адміністративні, технічні та транскордонні барєри для руху товарних та пасажирських потоків та сприяти полегшенню процедурних питань, що стосуються режимів перетину кордону України з країнами членами ЄС.

Співробітництво у сфері науки та технологій

Сторони повинні розвивати й зміцнювати науково-технологічне співробітництво та проводити регулярний діалог з метою сприяння як безпосередньому розвитку науки, так і зміцненню наукового потенціалу з метою вирішення національних і глобальних проблем.

Сторони повинні сприяти прогресу в набутті науково-технічних знань, що відносяться до стійкого економічного розвитку, шляхом зміцнення їхнього дослідницького й людського потенціалу. Обмін та агрегація наукових знань будуть сприяти конкурентоспроможності Сторін шляхом розширення можливості їхніх економік, генерувати й використовувати знання для комерціалізації нових продуктів і послуг. Урешті-решт, Сторони розвиватимуть свій науковий потенціал для забезпечення своєї глобальної відповідальності й зобов’язань у таких напрямах, як: питання охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, включаючи зміну клімату та інші глобальні виклики. Співпраця має враховувати поточне формальне співробітництво в рамках Угоди про співпрацю в галузі науки й технологій між Європейським співтовариством й Україною, а також мету України щодо поступового наближення до політики і законодавства ЄС у галузі науки й технологій.

Співробітництво між Сторонами повинно бути спрямовано на сприяння участі України в Європейському дослідницькому просторі.

Така співпраця має допомогти Україні в реформуванні та реорганізації власної системи управління наукою і науково-дослідними установами.

Оцінка можливих наслідків:

Для домогосподарств. З одного боку модернізація національної системи наукових досліджень на основі стандартів ЄС дозволить покращити якість підготовки науковців і спеціалістів та розширити можливості для реалізації спільних проектів з європейськими країнами, що, у свою чергу,підвищить рівень кваліфікації, знань та досвіду вітчизняних науковців. З іншого боку збільшення уваги до питань охорони здоровя, зміни клімату та безпеки навколишнього середовища (як це відбувається сьогодні в ЄС) дозволить розширити прикладні наукові дослідження в цих сферах, у тому числі, за підтримки партнерів з ЄС, а практична реалізація відповідних напрацювань дозволить підвищити загальний рівень екологічної безпеки для населення в довгостроковій перспективі.

Для державного сектору. З точки зору державного сектору поглиблення співпраці з ЄС у науковій сфері має сприяти реформуванню національної системи науки, яка на сьогодні вже не відповідає сучасним вимогам. Така співпраця має дати поштовх до створення адекватної державної політики в Україні у сфері науки та прикладних наукових досліджень шляхом обміну досвідом із країнами членами ЄС, запровадження нових моделей роботи й співпраці наукових установ із освітніми установами та бізнесом, а реалізація спільних панєвропейських проектів фінансово та інституційно підтримає наукові дослідження й технологічний розвиток в Україні.

Політика у сфері промисловості та підприємництва Сторони повинні розвивати й зміцнювати співробітництво з питань промислової політики й підприємництва, тим самим поліпшуючи бізнес-середовище для всіх економічних операторів, але з особливим акцентом на малі та середні підприємства (МСП); розширене співробітництво повинно мати на меті вдосконалення адміністративної та нормативної бази виробничо-комерційної діяльності в Україні та ЄС, причому розвиток регуляторного середовища має відповідати політиці ЄС щодо МСП і базуватись на міжнародно-визнаних принципах та практиках у цій галузі; сторони повинні зобовязатися упроваджувати стратегії розвитку МСП, що базуються на принципах Європейської хартії малих підприємств, та здійснювати моніторинг процесу імплементації шляхом підготовки щорічних звітів та діалогу. При цьому, сторони також повинні приділяти увагу проблемам розвитку мікро і ремісничих підприємств, які мають надзвичайно важливе значення як для ЄС, так і для української економіки; діяльність сторін потрібно спрямувати на покращення рамкових умов діяльності підприємців шляхом обміну інформацією та передовими практиками в цій сфері, що буде сприяти підвищенню їх конкурентоспроможності. Співпраця включатиме питання управління структурними змінами (реструктуризація) та охорони навколишнього середовища й енергетики, зокрема, питання енергоефективності та розвитку більш екологічно чистого виробництва; для подальшого розвитку сторони співпрацюватимуть у питаннях спрощення та раціоналізації правил і практики регулювання переважно шляхом обміну позитивним досвідом щодо методів та інструментів регулювання, практичної імплементації принципів ЄС. Також Сторони повинні сприяти інноваційному розвитку шляхом розробки та реалізації відповідної політики, яка б передбачала обмін інформацією та передовими практиками комерціалізації наукових досліджень і розробок (у тому числі, інструментів підтримки для технологічних бізнесстартапів), забезпечення кластерного розвитку та фінансування. Серед інших напрямків співпраці Сторін повинні бути виділені сприяння зростанню відповідних контактів між бізнес спільнотою ЄС та українським бізнесом, а також між бізнесом та органами влади в Україні та ЄС, сприяння Україні в розробці політики підтримки експорту, сприяння модернізації та реструктуризації української промисловості й промисловості в ЄС у певних секторах.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу. Імплементація європейських політик і практик в Україні буде мати визначальний вплив на створення сприятливого бізнесклімату в цілому та інвестиційного клімату зокрема. Уніфікація та інтеграція відповідної нормативно правової бази та регуляторних практик із відповідним регулюванням і практиками в ЄС має полегшити доступ українських компаній на європейський ринок та стати поштовхом до підвищення конкурентоспроможності. Водночас, така гармонізація зробить Україну більш привабливою для іноземних компаній, розширення присутності яких на українському ринку приведе до посилення конкуренції з українськими підприємствами. Важливе значення також мають пункти щодо імплементації Україною політики щодо МСП та підтримки інноваційних компаній (зокрема, стартапів), які сьогодні в Україні практично відсутні, а їхня відсутність стримує розвиток підприємницької діяльності, так чи інакше повязаної з інноваціями.

Для домогосподарств. Імплементація європейських стандартів політики в галузі підприємництва дозволить створити адекватні умови для розвитку МСП та інноваційних компаній, що сьогодні гальмується як адміністративними барєрами, так і відсутністю реальної підтримки. очевидно, що розвиток названих компаній приведе до появи нових робочих місць та, відповідно, зростання доходів населення.

Для державного сектору. Співпраця з ЄС дозволить привести промислову політику та політику щодо підприємництва в Україні до вимог європейських стандартів із особливим акцентом на розвитку МСП та інноваційних компаній. Така співпраця дозволить ефективно обмінюватися досвідом з ЄС щодо регуляторних практик, інструментів підтримки компаній експортерів, а також сприяти спрощенню адміністративних процедур, які сьогодні є одним із головних барєрів розвитку підприємництва в Україні.

Співробітництво у видобувній та металургійній галузях

Сторони повинні розвивати й зміцнювати співробітництво в галузі гірничодобувної промисловості та металургії з метою зміцнення взаєморозуміння, поліпшення бізнессередовища, обміну інформацією та співпраці з неенергетичних питань, що стосуються, зокрема, видобутку металевих руд і промислових мінералів. Така співпраця буде здійснюватися у спосіб, який виключає упереджене ставлення до співпраці у вугільному секторі.

Сторонам потрібно співпрацювати у питаннях обміну інформацією щодо становища та перспектив розвитку гірничодобувної промисловості й металургії України та ЄС щодо заходів, ужитих Сторонами з метою сприяння процесу реструктуризації в цих секторах, а також у питаннях обміну інформацією і найкращими практиками щодо сталого розвитку гірничо-металургійної галузі в Україні та ЄС.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу. Налагодження більш тісного інформаційного обміну між країнами у сфері гірничодобувної промисловості та металургії дозволить вітчизняним компаніям своєчасно отримувати інформацію щодо довгострокових урядових планів розвитку цих секторів (включаючи прогнози розвитку ринків в Україні та ЄС), можливої реструктуризації та зміни відповідних урядових політик. Це має покращити середовище роботи для таких компаній, знизити рівень непередбачуваності (і, відповідно, рівень ринкового ризику) та створити платформу для обміну інформацією між компаніями та державою. Для державного сектору. Співпраця з ЄС у галузі гірничодобувної промисловості та металургії дозволить налагодити ефективний обмін інформацією та найкращими практиками із відповідними державними органами ЄС, що дозволить значно поліпшити якість і передбачуваність урядових політик у цій сфері.

Сільське господарство та розвиток сільських територій

Головною метою співпраці повинно бути сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій, зокрема, через поступове зближення відповідних політик і законодавства, а також поступового зближення національного регулювання у відповідності до регулювання й стандартів ЄС.

Співробітництво між Сторонами в галузі сільського господарства та розвитку аграрних регіонів повинно стосуватись питань сприяння взаємному розумінню політик у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій, підвищення інституційно-адміністративного потенціалу на центральному та місцевому рівнях, сприяння розвитку сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва, обміну знаннями та кращими практиками

у сфері аграрної політики розвитку, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського сектору, ефективності й прозорості ринків, поширення знань, сприяння розробці та запровадженню інновацій, сприяння гармонізації питань, що розглядаються в рамках міжнародних організацій.

Сторони потрібно домовились про реалізацію політики підвищення якості сільськогосподарської продукції через відповідні заходи в галузі стандартизації, вимог до виробництва й схем контролю якості.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу. Аграрні компанії мають отримати ширші можливості для співпраці та обміну знаннями, досвідом і технологіями (особливо у сфері органічного землеробства та біотехнологій) із відповідними компаніями та профільними агенціями в ЄС. Також адаптація стандартів аграрної продукції та інфраструктури аграрних ринків дозволить полегшити доступ продукції українських аграрних компаній на ринок ЄС.

Для домогосподарств. Домогосподарства отримають можливість споживати аграрну продукцію кращої якості, зокрема, через підвищення екологічних стандартів її виробництва. Також розвиток сільського господарства може мати позитивний вплив на зростання зайнятості та добробуту місцевих громад в аграрних регіонах країни.

Для державного сектору. Держава отримає можливість модернізувати державну аграрну політику відповідно до вимог законодавства ЄС та поліпшити планування, розробку та запровадження відповідних політик та механізмів підтримки на різних рівнях, а також провести інтеграцію сільськогосподарської політики та політики розвитку аграрних регіонів. Водночас, розвиток стандартів та інфраструктури аграрного ринку буде вимагати додаткового фінансування з державного бюджету та посилення інституційної спроможності відповідних державних органів.

євросоюз виробничий інтеграція співробітництво

Висновок

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС слід розглядати без перебільшення як історичну подію в стосунках сторін. Але якщо для Євросоюзу Угода про асоціацію означає успіх політики Східного партнерства, то для України Угода є фактично вибором стратегічного напрямку реформування країни та подальшої інтеграції в систему сучасних світових господарських звязків.

Водночас, ми маємо бути свідомими того, що максимально ефективно скористатись модернізаційним потенціалом Угоди Україна зможе лише за умови чіткого, своєчасного та повного виконання своїх зобовязань. А це вимагатиме адекватного інтелектуального розуміння сучасних соціально-економічних проблем та процесів, відповідних політичних зусиль, інституційних спроможностей та фінансових витрат.

Слід також зазначити, що ЄС та Україна постійно розвиваються, а тому поява нових соціально-економічних реалій та регуляторних потреб обєктивно вимагатиме від сторін Угоди шукати відповіді на нові виклики та розвивати взаємне співробітництво, виходячи за межі простої імплементації положень Угоди про асоціацію.

Іншими словами, мова йде про те, наскільки Україна та ЄС зможуть використати потенціал Угоди для реального збагачення форм і змісту співпраці та адекватного узгодженого реагування на поточні та майбутні регіональні та глобальні проблеми.

Виробнича сфера відіграє суттєву роль в економічному середовищі України, так як вона забезпечує країну різноманітними товарами, від сільськогосподарської продукції і до ракетоносіїв. Близько половини прибутку даної сфери України припадає на експорт.

Підписання угоди дало можливість для виробничої сфери покращити умови експорту продукції та ліквідацію технічних барєрів, а також підвищення конкурентоспроможності продукції виробничої сфери через впровадження сучасних міжнародних та європейських стандартів,а спільні зусилля зроблять існування співробітництва гармонійним і виведуть Україну на істотно новий рівень.

список використаних джерел

1.#»justify»>.#»justify»>.#»justify»>.#»justify»>.Статистичний щорічник України за 2013 р. / За ред. О.Г. Остапчука. — К., 2013. — 575 с.

. HTTP://www.wto.org/english/res_e/res_e.htm

Учебная работа. Угода про асоціацію між Україною та ЄС: вплив на виробничу сферу