Учебная работа. Транснаціональні корпорації
Транснаціональні корпорації
Вступ
Найважливішим елементом розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). В останні десятиріччя їм приділяється багато уваги з боку науковців та економістів. На сьогоднішній день на практиці жоден важливий процес у світовій економіці не відбувається без їх участі. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, які швидко розвиваються, а з іншого — самі представляють могутній механізм впливу на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, міжнародні (транснаціональні) корпорації формують нові відносини, видозмінюють сформовані їхні форми.
Актуальність даної теми визначається тим, що транснаціональні корпорації складають основу економік найрозвиненіших країн світу, вони є наймогутнішими субєктами світового господарства, на них припадає основна частина прямих іноземних інвестицій. ТНК створили економічну базу для глобалізації світової економіки, окрім того, вони також відіграють вирішальну роль у науково-технічному прогресі.
Сучасні ТНК, їх діяльність, організаційні форми і специфіка управління є предметом наукового інтересу цілого ряду дослідників. Серед авторів, які досліджували ТНК, слід назвати С.О. Якубовський, Ю.Г. Козак, І.Б. Сорока, І. Б. Хоменко, та ін.
Для досягнення мети даної роботи необхідно визначити сутність транснаціональних корпорацій, та виявити їх роль в економічному зростанні країни, зокрема в Україні.
1. Сутність та основні характеристики ТНК
інвестиція конкурентоспроможність український іноземний
Транснаціональна компанія (корпорація) — це компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), (ТНК) — «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. Транснаціональними корпораціями є великі компанії, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування та забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг. Вони розробляють і здійснюють загальну стратегію розвитку через головний керівний центр, а також володіють значними закордонними активами.
Для віднесення корпорацій до категорії ТНК зазвичай застосовують такі критерії:
здійснення виробництва товарів або послуг, не менше ніж у 6 країнах;
частка іноземних працівників становить не менше ніж 25%;
структура активів складає не менше ніж 25% капіталовкладень за кордоном;
річний обсяг не менше 1 млрд дол.;
обсяг реалізації товарів за межами головної материнської компанії складає не менше 20 %;
єдина стратегія управління розвитку національних підприємств, які входять в організаційну структуру ТНК [1, с. 3]
Теоретичне осмислення розвитку транснаціональних корпорації розпочалось ще в 30-х роках ХХ століття з досліджень Д. Вільямса, який показав наявність протиріч між неокласичною теорією міжнародної торгівлі і розвитком міжнародного виробництва та М.Бая, який досліджував ефективність вертикально інтегрованих компаній. Однак, справжній науковий розвиток проблематика транснаціоналізації господарства припала на 60-ті — 80-ті роки ХХ століття. Саме в цей час формуються основні теоретичні концепції діяльності ТНК, обґрунтовуються причини їх виникнення та поширення.
На сьогоднішній день, у світовій економічній літературі існує декілька термінів для позначення компаній, що мають міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій (багатонаціональні, міжнародні, транснаціональні, глобальні, інтернаціональні тощо). Такі компанії зареєстровані в одній країні, але здійснюють виробництво та інші ділові операції в інших країнах. Прийнято вважати, що за належністю капіталу компаній, які здійснюють міжнародне виробництво, можна поділити на два види: транснаціональні та багатонаціональні. Ттранснаціональні компанії — національні за капіталом та контролем, але міжнародні за сферою операцій. Вони мають зарубіжні активи, що виникли на базі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Хоча такі корпорації мають всесвітню мережу філій, їх материнська компанія належить капіталу однієї країни (наприклад, американські Ford Motor Company та Exxon Mobil). Позначення «транснаціональний» саме і підкреслює звязок корпорацій з капіталом конкретної нації. Багатонаціональні компанії на відміну від транснаціональних контролюються капіталом двох або більше країн. Вони також мають глобальну мережу філій, але до того ж мають міжнародне розосередження акціонерного капіталу. таким чином, у сучасних умовах транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, що є процесом посилення зовнішньоекономічної діяльності в результаті глобальних операцій ТНК. Транснаціональні корпорації — корпорації, які мають дочірні підрозділи будь-яких організаційно-юридичних форм чи сфер діяльності у двох або більше країнах та здійснюють загальну координацію діяльності своїх зарубіжних підрозділів.
Для ТНК може існувати набір ризиків, які прямо не впливають на національні підприємства та компанії. Серед цих ризиків можна виокремити валютні ризики, а також неможливість прогнозу політики уряду. Для ефективного ж функціонування ТНК на ринках зарубіжних держав необхідною є повна та обєктивна оцінка їх інвестиційного клімату, що ускладнюється наявністю вказаних ризиків.
Якщо взяти до уваги розмах діяльності ТНК та відмінність в інтересах країн-базування і приймаючих країн, то вони в змозі протидіяти впровадженню економічної політики держав, у яких діють, дезорганізувати їх зовнішньоекономічну сферу. [2, с.37-38 ].
Для України, що переживає період становлення економічної системи та виходу з кризи, питання залучення іноземних інвестицій є надзвичайно актуальними та важливими, оскільки вони впливають на економічний та соціальний розвиток країни. Слід зазначити, що однією з умов привабливості діяльності ТНК є наявність в Україні важливих факторів зростання виробництва. Україна має значні запаси багатьох видів сировинних ресурсів (вугілля, залізна та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, уран, граніт, мінеральні солі тощо) і відповідну добувну і транспортну інфраструктури. Наявність достатньо розвинутої регіональної транспортної інфраструктури — трубопроводів, транзитних терміналів, залізниць і автомобільних доріг, мереж електропередач, морських портів — визначає певні переваги України. Щоправда, старіння інфраструктури нівелює деякі із зазначених переваг. Відносно дешева кваліфікована робоча сила також визначає переваги діяльності ТНК. Хоча в Україні питома вага офіційної заробітної плати в структурі доходів населення збільшується, розрив у вартості робочої сили з промислово розвинутими країнами ще досить значний [3].
Швидке поширення ТНК стало характерною особливістю другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст. У світовій економіці нині нараховується 82000 ТНК та їх філіалів. На ТНК припадає 50 % світової торгівлі та 67 % зовнішньої торгівлі, також 80 % винаходів і ліцензій.
Доменами найбільших ТНК в основному є держави із сильними, стабільними економіками, такі як: США, Великобританія, Німеччина, Китай, Японія, Франція та ін. На територіях промислово розвинутих держав розміщено понад 80 % материнських компаній і близько 33 % філій іноземних доменів, у країнах, які розвиваються, відповідно 19,5 % і майже 50 %, у постсоціалістичних — близько 0,5 % і 17 % [4].
Сьогодні ТНК контролюють понад 57% світового промислового виробництва, 69% міжнародної торгівлі, більш як 81% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. В список глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку входять: Coca-Cola, samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, HewlettPackard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку відсутні. Виняток — Mittal Steel, для якої її український актив — Криворіжсталь — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга. Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, торгівля, фінансова сфера, машинобудування, , транспорт, ,металургія та обробка металу, операції з нерухомістю, хімічна та нафтохімічна промисловість.. При цьому для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є: українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики — мінімальні.
Розвиток іноземного інвестування в Україні розпочався одночасно з отриманням суверенітету нашої країни у 1991 р., коли економіка країни стала відкритою для іноземних інвесторів. Цей період характеризується хаотичним створенням спільних підприємств без чіткого визначення їхніх прав та відповідальності, через повну відсутність нормативно-правової бази. Спільні підприємства створювалися тільки на підставі взаємної довіри між партнерами і, як правило, використовувалися іноземними партнерами для просування своєї продукції на ринок України або для доступу до її дешевих сировинних ресурсів. З розробкою та створенням правового поля для іноземного інвестування та початком процесів приватизації розпочалася друга, якісно нова стадія іноземного інвестування. У цей період свої інтереси до ринку України проявляють потужні всесвітньо відомі ТНК — Nestle, Procter&Gambel, Coca-Cola, samsung, LG та ін.
Таблиця 2.1 Найбільші ТНК, які вклали інвестиції у дочірні компанії, філіали і спільні підприємства в Україні у 2014 р. [5]
КорпораціяКраїнаГалузьОбсяги вкладень, млн. грн1McDonalds CorporationСШАХарчова промисловість198,32Nestlé S.A.ШвейцаріяХарчова промисловість178,53British American TobaccoВелика БританіяТютюнова промисловість166,84British PetroleumВелика БританіяНафтогазова промисловість142,65Procter&GambleСШАХімічна промисловість135,16ShellНідерландиНафтогазова промисловість124,97Coca-ColaСШАХарчова промисловість1218UnileverВеликобританія НідерландиХарчова промисловість та побутова хімія115,59PepsiСoСШАХарчова промисловість112,3
Мотивація рішення про діяльність ТНК у тій чи іншій країни визначається її стратегічними планами. Теоретичним підґрунтям можливості реалізації стратегічних цілей ТНК є розроблена модель Даннінга і Портера, яка дістала назву «Електричної парадигми чи парадигми ОLІ». Згідно з цією теорією при прийнятті рішення щодо іноземного інвестування ТНК мають приділяти увагу наявності виконання трьох основних умов:
. О (owner ship specific advantages) — особисті переваги фірми, це повязано з можливістю отримання прибутків від створення власного виробництва за кордоном, освоєння нових сировинних ринків.
. L (location c specific variables) — перевага розташування, яка стосується умов країни-реципієнта, пільгове оподаткування, сприятливий інвестиційний клімат, висококваліфікована та дешева робоча сила, тощо.
. І (internalization incentive advantages) — перевага інтерналізації, що стосується можливості засвоїти ринок за рахунок переносу виробничих філій в іншу країну, якщо це є більш економічно доцільним, ніж виробництво на місцевому ринку. Існування та характер взаємодії різної конфігурації переваг ОLІ має здатність змінюватися з плином часу та визначає подальший характер стратегії ТНК на зарубіжному ринку. При наявності тільки першої переваги стратегія ТНК має експортний характер. Оцінивши свої можливості та наявні переваги, ТНК визначає свій подальший стратегічний план, якщо існують передумови інтералізації, то фірма, ймовірно, ухвалить рішення до здійснення прямих іноземних інвестицій [6].
Аналіз діяльності ТНК в Україні дає можливість виявити ряд позитивних та негативних чинників, що впливають на економіку країни. До позитивних чинників можна віднести:
) Покращення виробничої бази України. Виробництво іноземними компаніями на території країни товарів та послуг призводить до побудови нових підприємств, модернізації або розширення існуючих.
) Впровадження досягнень науково-технічного прогресу в країні. Імпорт технологій в країну дозволяє покращити якість продукції, підвищити її рівень конкурентоздатності на світових ринках і, як наслідок, сприяє зростанню експорту. Поява товарів та послуг з прогресивними характеристиками спонукає вітчизняних товаровиробників підлаштовуватись під конюнктуру ринку. За певних обставин інноваційні технології дозволяють покращити умови праці робітників та екологічну ситуацію в країні.
) Сприяння реструктуризації економіки. Діяльність ТНК знаходиться у тісному взаємозвязку з конюнктурою світової економіки, яка визначає попит і пропозицію на товари та послуги. Функціонування міжнародних компаній на території України призвело до зміни у структурі видів економічної діяльності. В першу чергу значного розвитку набули сектори економіки, які повязані з харчовою та тютюновою промисловістю, торгівлею, фінансами, енергетикою та телекомунікаціями, тобто з галузями зі швидким оборотом капіталу й забезпеченими ринками збуту.
) Посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації. Функціонування транснаціональних корпорацій в Україні призводить до активізації залучення вітчизняної економіки у світові процеси та вихід на нові ринки товарів та послуг.
Недоліки діяльності транснаціональних корпорацій в Україні тісно повязані з наявними переваги для країни. До основних недоліків можна віднести:
) У багатьох випадках транснаціональні корпорації використовують українську економіку як сировинну базу, передаючи українським партнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж.
) Ведення бізнесу у видах економічної діяльності, які вигідні міжнародним компаніям, а не економіці України. Поряд з активною діяльністю ТНК у галузях зі швидким оборотом капіталу й забезпеченими ринками збуту спостерігається недостатній рівень інвестицій у інші, дуже важливі для української економіки, види економічної діяльності.
) ТНК демонструють свою соціальну відповідальності в Україні, проте на практиці дуже часто порушуються певні права національної робочої сили, використовуються недоліки українського законодавства у сфері охорони навколишнього середовища і ін.
) Міжнародні компанії уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування. У 2012 р. Державна податкова служба Україні порушила питання щодо вирішення проблем з ухиленням податків національними та міжнародними компаніями через механізми трансферного ціноутворення [7].
Таблиця 2.2 Прямі іноземні інвестиції в економіку України за 1995-2014 рр. (на початок року млн дол. США)
РікПрямі іноземні інвестиції в УкраїнуТемпи приросту обсягу іноземних інвестицій1995483,5-1996896,985,519971438,260,419982063,643,519992810,736,220003281,816,82001387518,120024555,317,620035471,820,120046794,424,22005904733,220061689086,7200721607,327,9200829342,736,7200935616,420,620104005312,520114480611,9201250333,912,3201355296,89,9201458156,95,2
Як ілюструє нам табл. 2.2, динаміка обсягів залучених іноземних інвестицій не має чіткої тенденції, найбільший пік активності іноземних інвесторів спостерігається у 1996 та 2006 рр. (темпи приросту 85,5 та 86,7% відповідно). За останні два роки відбувся рекордний спад іноземної інвестиційної активності, найнижчі показники темпів приросту іноземних інвестицій за 2013 р. — 9,9% та 2014 р. — 5,2%. За даними доповіді ООН «Інвестиції у світі-2014», у 2013 р. через високі політичні ризики в Україні обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився удвічі — до 3 млрд 800 млн дол. Однією з причин стало виведення інвесторами низки активів, особливо з банківського сектора.
Статистичний аналіз галузевої структури прямих іноземних інвестицій за 2012 р. свідчить про збереження високої зацікавленості іноземних інвесторів до видів економічної діяльності з високою капіталізацією прибутків, таких як переробна промисловість — 25,9%, торгівля — 11, фінансова діяльність — 29,6, операції з нерухомим майном — 16,6%. На жаль, поза увагою іноземних інвесторів лишаються наукомісткі галузі, частка прямих іноземних інвестицій в них склала лише 1%. За регіональними уподобаннями іноземних інвесторів незмінно лишаються пріоритетними промислово розвинуті регіони та м. Київ (табл.2. 3).
Таблиця 2.3
Прямі іноземні інвестиції за регіонами у 2013 р. (млн дол. США)
Регіон (область)Прямі іноземні інвестиції в регіонахЧастка регіону в загальному обсязіУкраїна54462,4100,0ОбластіВінницька245,40,5Волинська361,20,7Дніпропетровська8351,815,3Донецька2981,65,5Житомирська363,80,7Закарпатська407,20,7Запорізька1144,22,1Івано-Франківська642,51,2Київська1927,3,5Кіровоградська103,70,2Луганська838,51,5Львівська1634,83,0Миколаївська259,90,5Одеська1629,53,0Полтавська242,81,7Рівненська296,90,5Сумська374,40,7Тернопільська64,60,1Харківська2170,44,0Херсонська245,20,5Хмельницька208,60,4Черкаська884,11,6Чернівецька64,30,1Чернігівська105,30,2м. Київ26592,148,8
таким чином, підсумовуючи вплив ТНК на економіку України, можна зазначити їх позитивний та негативний вплив.
До позитивного впливу ТНК на економіку України належать:
значне вливання капіталовкладень в економіку України;
створення додаткових робочих місць та підвищення кваліфікації робітників;
збільшення податкових надходжень до бюджету країни;
пожвавлення внутрішньої торгівлі в середині країни, насичення ринку високоякісними товарами та послугами;
впровадження інновацій, ноу-хау та найновіших розробок, модернізація підприємств;
поширення міжнародних стандартів ведення виробництва.
Водночас, існує і негативний вплив діяльності ТНК на вітчизняну економіку:
держава стає фінансово залежною від стратегії діяльності ТНК;
ТНК впливають на уряди країн, диктуючи правила гри на ринку;
корпорації впливають на уряд, відстоюючи власні інтереси, викачуючи природні та трудові ресурси;
придушують та знищують національних виробників, які мають низьку конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;
Для подолання негативних наслідків діяльності ТНК українському уряду необхідно:
ухвалити законодавчі акти в яких було б чітко прописано межі та контроль за діяльністю ТНК;
здійснити модернізацію вітчизняних підприємств, підвищуючи конкурентоспроможність вітчизняної продукції, сфер та галузей;
вкладати фінансові ресурси у власне виробництво і не залежати від діяльності закордонних ТНК;
створювати сприятливий інвестиційний та бізнес-клімат для залучення інвестицій та удосконалювати вітчизняне законодавство.
Висновок
Отже, можна сказати, що ТНК на сьогоднішньому етапі розвитку світового господарства відіграють важливу роль. Адже, вони впливають на економіки приймаючих країн, прискорюють науково-технічний процес, інтернаціоналізацію господарського життя, залучаються ПІІ, відкривається доступ до фінансових ресурсів ТНК, інтеграція до світових економічних процесів, доступ до зовнішніх ринків. При цьому вплив ТНК на розвиток національної економіки України є досить значним і неоднозначним. Враховуючи позитивні та негативні аспекти, уряду необхідно розробити гнучкі, адаптовані до поточної ситуації механізми регулювання їх діяльності з метою збереження національних інтересів з одночасним нарощуванням обсягів іноземного інвестування, які є вкрай необхідними для розвитку економіки України. Пріоритетним завданням, також, має бути сприяння підвищенню конкурентоспроможності українських виробників на зовнішніх ринках. І за рахунок інвестиційних ресурсів ТНК забезпечити розвиток вітчизняних товаровиробників.
список використаних джерел
1. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції. [текст] / І.Б. Сорока // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — №9. — с. 35-41.
. Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльностіТекст: навч. посіб. /С.О. Якубовский та ін. ; ред.: С.О. Якубовський, Ю.Г. Козак. — К. : ЦУЛ, 2011. — 472 с.
. Хоменко І. Б. Особливості інвестиційної діяльності ТНК в Україні / І. Б. Хоменко // Зовнішня торгівля: Право та економіка — 2008. — № 1 — С. 71-78.
