Учебная работа. Стратегії економічного розвитку країн БРІКС
Стратегії економічного розвитку країн БРІКС
Стратегії економічного розвитку країн БРІКС
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА характеристика КРАЇН БРІКС
.1 Історія розвитку країн БРІКС
.2 Ключові тенденції серед країн БРІКС
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН БРІКС
.1 Роль БРІКС в світовій економіці
.2 характер діяльності БРІКС
РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ СЕРЕД КРАЇН БРІКС
.1 Проблеми розвитку БРІКС
.2 Перспективи розвитку БРІКС
ВИСНОВКИ
список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність даної роботи полягає в тому, що останнім часом значно активізувались процеси глобалізації. Глобалізація є важливим аспектом сучасної світової системи, однією із найвпливовіших сил, яка торкається всіх сфер суспільного життя. Деякі дослідники вбачають у ній серйозну загрозу світовій економічній системі, інші — спосіб подальшого прогресу світової економіки. Одним із таких глобалізацій них утворень є БРІКС — група із пяти країн: Бразилія, Китай, Російська Федерація, Індія, Південно-Африканська Республіка.
Під глобалізацією розуміють величезне збільшення масштабів світової торгівлі та інших процесів міжнародного обміну в умовах відкритої, інтегрованої світової економіки. Мова йде не тільки про традиційну торгівлю товарами та послугами, але й про валютні потоки, рух капіталів, переміщення людей, обмін технологіями, інформацією, ідеями. Глобалізація — це тісніша інтеграція держав і народів світу, спричинена величезним зниженням цін на транспортування і комунікації та усуненням штучних перепон потокам товарів, послуг, капіталу, знань і (меншою мірою) людей через кордони.
Питання глобалізації активно досліджують з другої половини ХХ ст., що пов’язано із істотним зростанням світової торгівлі, активною діяльністю міжнародних фінансових організацій, нарощуванням економічних потужностей країнами Азії та Латинської Америки, потребою об‘єднання зусиль всіх держав для вирішення глобальних проблем сучасності. Питання глобалізації розглядається у працях відомих зарубіжних вчених: Дж. Стіґліца, Х. Шумана, А. Тейта, Л. Клайна, Дж. Майера та ін., та українських: М. Долішній, Д. Олесневич, І. Михасюк, А. Філіпенко, А. Гальчинський та ін.
Метою даної роботи є аналіз стратегії економічного розвитку країн БРІКС.
Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання:
проаналізувати історичні аспекти та передумови створення БРІКС;
визначені цілі та завдання діяльності БРІКС надсучасному етапі розвитку глобалізацій них процесів;
визначити роль БРІКС в світовій економіці;
проаналізувати основні риси діяльності БРІКС в сучасних умовах;
визначити проблеми розвитку БРІКС;
окреслити можливі перспективи розвитку БРІКС.
Обєктом дослідження є БРІКС як глобалізаційне інституціональне утворення.
Предметом дослідження є механізм взаємодії країн-членів БРІКС в рамках обєднання та зі світовою спільнотою.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА характеристика КРАЇН БРІКС
.1 Історія розвитку країн БРІКС
БРІКС (англ. BRІCS) — група з п’яти країн, що розвиваються над швидкими темпами: Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканський Республіка. Скорочення BRІС було вперше запропоноване Джимом О’нейлом, аналітиком Goldman Sachs у листопаді 2001 року в аналітичній записці банку.
В 2003 році в дослідницькій доповіді під заголовком «Мрії БРІК — Шлях в 2050 рік» Джим О’ніл зробив прогноз, що до 2050 року сумарний ВВП Бразилії, Росії, Індії й Китаю перевершить ВВП країн «великої шістки» (США, Німеччини, Японії, Великобританії, Франції й Італії)- найбільш промислово розвинених країн світу. Втім, за прогнозами експертів Goldman Sachs, це може трапитися й раніше — не через сорок, а вже через двадцять років [4].
Тенденція очевидна: з 2000 року квота країн БРІК у світовій торгівлі (у перерахуванні на середню купівельну спроможність) виросла з 6 до 25 відсотків. У кризу 2008-2010 рр. економіка країн БРІКС росла, а в США, Європі і Японії падала. За останні десять років у країнах БРІКС, у сукупності, була зареєстрована одна третина світового економічного росту.
До 2011 року стосовно організації використовувалася абревіатура БРІК. У зв’язку із приєднанням ПАР до БРІК 18 лютого 2011 року, за заявою індійського міністра фінансів із цього часу група стала називатися БРІКС (BRІCS). На думку Goldman Sachs, до 2050 року сумарно економіки країн групи по розмірам перевищать сумарний розмір економік самих багатих країн миру (Великої сімки).
Послідовність букв у слові визначається не тільки благозвучністю, але й тим, що саме слово в англійській транскрипції BRІCS дуже схоже на англійське слово brіcks — «цегли», таким чином, даний термін використовується як позначення групи країн, за рахунок росту яких багато в чому буде забезпечуватися майбутнє зростання світової економіки й фондових ринків зокрема .Sachs не припускав наявність координації економічних політик між країнами БРІКС. Тим більше не передбачалося, що країни БРІКС утворять якийсь економічний блок або офіційну торговельну асоціацію, як Європейський союз. Однак, згодом з’явилися ознаки, що «чотири країни БРІК прагнуть сформувати політичний клуб» або «союз«, і в такий спосіб перетворити «свою зростаючу економічну владу у великий геополітичний важіль» [7].
Члени БРІКС характеризуються як країни що розвиваються найбільш швидко. Вигідне положення цим країнам забезпечує наявність у них великої кількості важливих для світової економіки ресурсів:
Бразилія — багата сільськогосподарською продукцією;
Росія — найбільший у світі експортер мінеральних ресурсів;
Індію — дешеві інтелектуальні ресурси;
Китай — власник дешевих трудових ресурсів;
Південно-Африканський республіка — природні ресурси.
Це головні ресурси, на які спираються економіки цих країн. Висока чисельність населення країн обумовлює дешевизну праці в них і, відповідно високі темпи економічного росту.
В остаточному підсумку, прогнозується, що значні розміри економік цих країн у майбутньому дозволить їм трансформувати економічне зростання у політичний вплив, що приведе до формування нової економічної еліти й знизить вплив «золотого мільярда».
практична взаємодія в рамках БРІКС почалася у вересні 2006 року, коли з ініціативи президента Росії Володимира Путіна на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку відбулася перша зустріч глав зовнішньополітичних відомств у цьому форматі. Її підсумком стало підтвердження учасниками зацікавленості в розвитку багатопланового чотирибічного співробітництва.
Друга зустріч на рівні міністрів іноземних справ країн тоді ще БРІК відбулася знову під час сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку 24 вересня 2007 року. На ній були ухвалені рішення про проведення щорічних повноформатних зустрічей керівників зовнішньополітичних відомств по черзі в кожній із країн, запуску консультаційного механізму на рівні заступників міністрів закордонних справ, а також про налагодження регулярних контактів по лінії посольств і постійних представництв з ключових для багатобічної дипломатії пунктів, насамперед у Нью-Йорку. таким чином, були закладені підвалини для виведення на постійну основу чотирьохсторонню взаємодію по лінії МЗС.
липня 2008 року під час проведення заходів «Групи восьми» у Японії з ініціативи російської сторони відбулася коротка зустріч лідерів чотирьох країн, на якій вони домовилися про підготовку повномасштабної інтеграції у БРІК [5].
На додаток до контактів між відомствами МЗС був налагоджений діалог по лінії міністерств фінансів. 7 листопада 2008 року в Сан-Паулу напередодні самміту фінансової «двадцятки» пройшла перша зустріч керівників фінансових відомств чотирьох країн, у було погоджене спільне комюніке з викладом загальних підходів до проблематики світової економіки, включаючи причини й шляхи подолання глобальної фінансової кризи. Була досягнута домовленість про проведення регулярних зустрічей міністрів фінансів країн БРІК, а також контактів між їхніми заступниками.
Важливу роль у розвитку чотирьохстороннього діалогу стала ініціативна лінія уряду Санкт-Петербургу, що організував у травні 2008 року міжнародну конференцію «БРІК: прорив у глобальну економіку 21-го століття» за участю представників муніципальної влади й провідних університетів міст-побратимів Санкт-Петербурга в Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Індії (Мумбаї) і Китаї (Шанхай і Ціндао). Була досягнута домовленість проводити такі конференції щорічно.
Для неформального обговорення актуальних питань світового розвитку й чотирьохсторонньої взаємодії був створений форум громадськості країн БРІК. Перша конференція «Країни БРІК на політичній карті світу: нові виклики» за участю представників експертно-політичних центрів і зовнішньополітичних відомств чотирьох країн пройшла в Москві 8-9 грудня 2008 року.
Вершиною чотирьохстороннього діалогу стала перший спільний самміт країн БРІК, що відбувся 16 червня 2009 року в Єкатеринбурзі. У зустрічі на вищому рівні взяли участь президент Росії Дмитро Медведєв, президент Бразилії Луїс Лула да Сілва, прем’єр-міністр Індії Манмохан Сінгх, голова Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао.
За підсумками самміту глави держав групи БРІК прийняли спільну заяву, а також окремий документ по глобальній продовольчій безпеці.
У підсумкових документах самміту сторони висловили зацікавленість у подальшій координації взаємодії в процесі формування багатополярного світу, підтримці ідей і ініціатив відносно нової системи стійкого зростання, у зміцненні й більшій координації співробітництва в енергетичній сфері за участю виробників, споживачів і країн-транзитерів енергоресурсів.
Лідери чотирьох країн схвалили пропозиції щодо подальшого розвитку діалогу у форматі БРІК. Була досягнута домовленість про те, що на регулярну основу будуть поставлені не тільки зустрічі міністрів закордонних справ, але й міністрів фінансів, керівників центральних банків. На самміті одержав підтримку й діалог чотирьох країн по проблематиці міжнародної безпеки [6].
Друга спільна зустріч країн БРІК відбулася 16 квітня 2010 року в бразильській столиці Бразиліа.
Учасники самміту обговорили такі теми, як взаємодія в контексті міжнародних зусиль з подолання глобальної фінансово-економічної кризи й завдань посткризового розвитку, у тому числі в рамках самміту «Групи двадцяти», актуальні питання протидії новим викликам і загрозам, включаючи міжнародний тероризм і ядерну безпеку, проблематику зміни клімату, нові перспективні напрямки співробітництва у форматі БРІК. Серед регіональних питань — Іранська ядерна програма, близькосхідне врегулювання й ситуація на Гаїті.
За підсумками консультацій лідери БРІК прийняли спільну заяву, у якій було відбито загальне бачення сучасного етапу світового розвитку. Крім того, у рамках самміту Внєшекономбанк Росії, телефону від глави МЗС КНР Ян Цзечи, відповідно до якого Китай, нинішній голова БРІК, за узгодженням з іншими країнами-членами організації запрошує ПАР стать повноправним членом БРІК (БРІКС). Голова КНР Ху Цзіньтао направив запрошення президентові ПАР Джейкобу Зуме взяти участь у самміті БРІКС у Китаї на початку квітня 2011 року.
Третій самміт БРІКС відбувся 13-14 квітня 2011 року в китайському курортному місті Санья, розташованому на острові Хайнань. На даному самміті відбулося офіційне включення в групу п’ятого її члена — ПАР. Під час зустрічей тепер уже п’яти президентів були порушені різні питання взаємного співробітництва. Країни БРІКС у черговий раз висловилися за якнайшвидше приєднання РФ до ВТО, всеосяжну реформу ООН, мирне врегулювання лівійського питання [4].
За підсумками самміту була підписана спільна декларація, у якій були сформовані основні напрямки світової політики й план дій на найближчий рік. Було також вирішене, що наступний самміт БРІКС пройде в 2012 році в Індії. Крім того країни домовилися про економічну взаємодію з використанням національних валют.
.2 Ключові тенденції серед країн БРІКС
Негативні демографічні тенденції завадять зростанню в двох з пяти країнах БРІКС. Демографічні перспективи країн БРІКС — Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР — радикально різняться. З точки зору моделі демографічного переходу, Індія знаходиться на початку третьої стадії (народжуваність знижується, населення зростає, до 2030 року Індія обійде Китай, ставши найбільш населеною країною у світі), ПАР, Бразилія і Китай — на четвертій (смертність і народжуваність низькі, тенденція до стабілізації чисельності населення), а Росія — вже на п’ятій (народжуваність нижче смертності, населення скорочується). Не дивно, що відмінності в очікуваній динаміці працездатного населення (а це економічно значуща перемінна) виявляються в цих країнах дуже великі і в абсолютному, і у відносному вираженні.
За найближчі 20 років працездатне населення Індії зросте на вражаючі 240 млн. (це в 4 рази більше населення Великобританії), а Бразилії — на 20 млн. Працездатне населення Росії, навпаки, різко скоротиться: майже на 20 млн., за прогнозами ООН.
Як показує модель демографічного дивіденду, найбільш важлива для економіки перемінна — не абсолютний приріст або скорочення працездатного населення, а коефіцієнт демографічного навантаження (відношення кількості утриманців до числа людей працездатного віку).
Якщо демографічне навантаження знижується, тобто частка працездатного населення в загальній величині населення зростає, то ВВП на душу населення зростає швидше. Навпаки, збільшення демографічного навантаження гальмує економічне зростання. Цікаво, що згідно з емпіричним дослідженням, тиск на економіку через зростання демографічного навантаження (внаслідок збільшення кількості пенсіонерів), мабуть, трохи менше, ніж відсоток від аналогічного зниження навантаження завдяки скороченню числа дітей.
Втім, було б неправильно підходити до цього процесу надто схематично. Як буде рости ВВП надушу населення, залежить, крім іншого, від ступеня готовності економіки до швидкого збільшення працездатного населення. Китаю, як і «східноазіатським тиграм», в цьому відношенні дуже пощастило. Стрімко зростаючу робочу силу абсорбував продуктивний, експортно-орієнтований обробний сектор [13].
Навпаки, Бразилії з її орієнтованою на внутрішній ринок економічною стратегією 1960-х-1970-х було складніше продемонструвати «східноазійські» темпи зростання ВВП. Адже тоді багато людей знаходили роботу в малопродуктивному секторі послуг, а не в більш продуктивній промисловості. Не сприяло економічному розвитку і наявність досить великого і капіталомісткого сировинного сектору.
Відповідно до концепції демографічного дивіденду, зміна демографічної ситуації впливає на економічне зростання за двома основними каналами — через динаміку трудових витрат і заощаджень.
По-перше, завдяки збільшенню трудових витрат на душу населення зростання ВВП прискорюється. Природно, що трудові витрати залежать не тільки від частки працездатного населення, а й від рівня його економічної активності, а також від питомої тривалості робочого часу. Якщо частка працездатного населення збільшується, ростуть і трудові витрати на душу населення. Якщо вона знижується, відбувається зворотне.
По-друге, в міру скорочення чисельності непрацюючої молоді та появи надлишку молодих працівників, підвищується рівень заощаджень. Це призводить до зростання накопичень і, потенційно — до інвестиційного буму. Знову ж таки, наскільки реалізується інвестиційний потенціал — залежить від інших факторів (інфляція, економічна стабільність і т.д.).
Емпіричні докази цієї залежності, як мінімум, неоднозначні. Однак вони з’явилися в більш складних моделях, на зразок моделі зміни темпів зростання, куди в якості додаткової перемінної вводиться економічне зростання. Згідно роботам Блума і Вільямсона, Східноазіатське економічне диво 1965-1990 рр. на третину або навіть наполовину могло бути зумовлено саме демографічними чинниками.
Демографічно Бразилія і Індія знаходяться в набагато вигіднішому положенні, ніж Китай і Росія. У Бразилії «демографічне вікно», тобто період зниження демографічного навантаження, закриється близько 2020-2025 рр.., А в Китаї і Росії закривається вже зараз. Навпаки, в Індії вельми сприятливі демографічні тенденції збережуться протягом ще трьох десятиліть [9].
Звичайно, за допомогою економічної політики можна зменшити негативний вплив демографії на зростання ВВП. Наприклад, заохочуючи урбанізацію або підвищення рівня економічної активності населення. Це особливо актуально для Китаю і Індії з їх переважно сільським населенням.
Отже, демографічні тенденції в ряді країн БРІКС незабаром стануть негативно впливати на економічне зростання.
Що стосується тенденції розвитку інших соціально-економіних аспектів в країна БРІКС, то їх аналіз слід розпочати саме з Китаю, оскільки з країн БРІКС саме Китай поки що має найвищі темпи економічного росту. Але одночасно він перебуває під прицілом експансивної політики США та Японії через свою валюту — юань, чий обмінний курс, уважається, субсидіює конкурентоспроможність китайських товарів на світовому ринку.
Економічне зростання Китаю в першому кварталі цього року оцінюється в 11,1%, тоді як інфляція, хоча й у пригладженому виді, обмежується 2,9% у рік. Темпи розвитку самої населеної країни миру забезпечуються головним чином за рахунок інвестицій.
При цьому уряд Пекіна вживає різноманітних заходів, щоб стримати приплив інвестицій, а також ріст експорту. За рівнем номінального ВВП, що становить 2,68 трлн. доларів, і цьому ж показнику, переліченому в паритеті до купівельної спроможності, китайська економіка займає відповідно 4-е й 2-е місце у світі. Починаючи ж з кінця 2010 року, вона відтіснила Японію з першого місця по золотовалютних запасах. Китайська грошова одиниця, прив’язана з літа 2005 року до кошика валют, у якій домінує північноамериканський долар, демонструє стабільність. Вона контролюється китайськими валютними органами й валютними обмеженнями, які все ще діють у країні, однак, поступово й вибірково відміняються.
Однак, навіть при вражаючих досягненнях економіки останніх років і щорічному зростанню в середньому на 10 % Китай, який є надзвичайно залежним від продовольства й сировини, може постраждати саме від несвоєчасності та перебіжності їх. Ця сировина перебуває головним чином у Латинській Америці й Африці, регіонах підвищеного ризику. Найбільшим викликом для Китаю стало б відкриття своїх границь для припливу ідей, інформації, грошей і послуг зі швидкістю, якої вимагає глобалізація.
Однак економісти підкреслюють, що процес росту в Китаї різко оголив негативну сторону: прискорене знищення навколишнього середовища, концентрація багатства й сильна міграція із села в міста, які не готові прийняти такий наплив народу. Китай зіштовхнеться із ще одною проблемою — ростом літнього населення й слабкою пенсійною системою [3].
Що стосується Індії, то проблеми й тенденції її розвитку абсолютно подібні до Китаю за винятком двох аспектів. По-перше Індія не має такої потужної грошової одиниці, по-друге, Індія пройде такий же шлях розвитку як і Китай із запізнинням на 15-25 років. Сьогодні Індійська економіка займає 10-е місце у світі з номінальним ВВП в 1,3 трлн. доларів США. По паритеті купівельної спроможності вона перебуває на 5-м місці у світі. Економічне зростання в 2010 році склало 9,2%, а річна інфляція — 5,3%.
Очікується, що обсяг економіки Індії до 2025 року досягне 60% обсягу економіки США. Починаючи з 2035 року, її вплив на світову економіку стане вище, ніж вплив сукупного обсягу економік шести найбільших країн Євросоюзу. Поки ж Індія конкурує з Японією за третє місце у світовій класифікації по купівельній спроможності. Індія, зможе в найближчі 30 років розвиватися більш швидкими темпами, ніж будь-яка інша країна із групи БРІКС. Це пояснюється тим, що вона зіштовхнеться зі скороченням населення працездатного віку пізніше, ніж інші країни БРІКС.
Що стосується Росії, то тут слід зауважити, що вона займає місце в БРІКС деякою мірою авансово, і значно більше туди б підійшла економічна модель Індонезії. Але без Росії акумулятивний «БРІКС» не зміг би конкурувати в сфері космічних технологій та озброєння із провідними країнами ЄС та США. Під час кризи 2008-2010 рр. Бразилія, Китай і Індія довели, що вони здатні проводити реформи навіть у складних умовах. Вони скористалися кризою й зробили свою економіку більш сучасної, тому що в моменти економічного спаду все дешевшає. Росіяни залишилися при своїй сировинній моделі, сподіваючись, що пожвавлення на ринку викличе збільшення попиту на сировину. Подібна економічна модель — не ефективна з точки зору лідерства на світовій економічній арені. Тим більше що Москва з маніакальною завзятістю використовує ці сировинні ресурси як політичну зброя. Україна, Білорусія, країни Балтії, Польща, Грузія, Молдавія, Голландія, США: після кожного сплеску політичної напруженості виявлялося, що перестає надходити газ, вино несмачне, м’ясо й молочні продукти неякісні, квіти не подобаються, а в рибних консервів не той смак. Аргументи були примітивні, але фінансові втрати вимірні й значні. До цього додавався утиск іноземних інвесторів, що розмістили в Росії капітал [2].
За підсумками 2010 року, по темпах росту ВВП (2,9 %) і зростання промислового виробництва (5,8 %) Росія вийшла на 2-е місце серед країн «Великої вісімки», поступившись тільки Японії. Глобальна економічна криза стала для Росії серйозним випробуванням, але її уроки підтвердили правильність вибраного шляху, а заздалегідь накопичені резерви, відповідальна макроекономічна політика, успішно реалізована антикризова програма — все це дозволило зм’якшити наслідку спаду економіки для громадян і для бізнесу й порівняно швидко повернутися на траєкторію росту». Подальший розвиток Росії та її гідна участь у світових соціально-економічних процесах стане можливим лише за умови вирішення наступних завдань, що у сукупності із експртоорієнтованою моделлю розвитку з недостатньо ефективною державною політикою визначають тенденції розвитку країни на наступні 10-15 років:
висока централізація й недостатній рівень розвитку конкуренції;
зростаюча частка державної (або фактично підконтрольної державі) власності у виробництві;
бюрократія й корупція;
централізація й монополізм: зростаючі тарифи штучно підтримуваних «природних монополій», що стали фактично додатковим «податком» на всі види бізнесу, у яких високе споживання енергоносіїв, транспортних і комунальних послуг, електроенергії;
хронічна відсутність «довгих» грошей: постійний недолік капіталу в реальному секторі економіки [16].
Що стосується Бразилії, то вона протягом десятиліть вважалася країною майбутнього. Вона завжди могла стати з периферійної країни економічною супердержавою. Однак її темпи росту залишають бажати кращого в порівнянні з іншими країнами БРІКС і деякими країнами самої Латинської Америки. Бразильська економіка посідає дев’яте місце у світі за паритетом купівельної спроможності й в останні чотири роки поступається позиціями за рівнем конкурентоспроможності. Однак, переборовши наслідки глибокої інфляційної кризи вісімдесятих років, країна все більше розкривається у бік зовнішнього світу. Не випадково й те, що вона уклала в останні роки значні договори про економічне співробітництво, включаючи договір з Китаєм про сільськогосподарську продукцію.
Основна проблема бразильської економіки — високі процентні ставки, які коливаються на рівні 12%. Золотовалютні запаси Бразилії становлять 120 млрд. доларів США, і курс її грошової одиниці — реала — сильно завищений стосовно долара й досяг найвищого рівня за останні шість років.
У Бразилії, як і в інших країнах БРІКС, є багато серйозних проблем, які визначають тенденції її розвитку на найближчі 20 років. Вона займає 75 місце з 180 країн за рівнем корумпованості (Китай займає 79- е місце, Індія 84- е, Росія 146- е). Світовий Економічний форум ставить Бразилію на 56-е місце серед 133 країн у плані економічної конкурентоспроможності (Китай — на 29 місці, Індія — на 49, Росія — на 63). Також, серйозними проблемами залишаються бідність і нерівність. Коефіцієнт Джини (розподілу доходів) для Бразилії дорівнює 0,57 (де 1,0 означає абсолютна нерівність, коли одна людина одержує весь дохід); у США даний коефіцієнт дорівнює 0,45, у Китаї — 0,42, в Індії — 0,37, у Росії — 0,42. Серед невдач Бразилії — дефіцит доданої вартості у вироблених нею товарах. Крім того, однією з найбільших тенденцій наступних років для Бразилії може стати завершення інтеграції країн Південної Америки до єдиної економічної системи, що значно підвищить рівень експорту країни та її рівень загальноекономічного розвитку.
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН БРІКС
.1 Роль БРІКС в світовій економіці
На частку країн БРІКС приходиться 26 % території Землі, 42 % населення планети (2,83 млрд. ) і 14,6 % світового ВВП. Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР виробляють близько 40 % пшениці (понад 260 млн. т), 50 % свинини (більше 50 млн. т), більше 30 % м’яса птаха (понад 30 млн. т), 30 % яловичини (близько 20 млн. т) від загальносвітового показника. У країнах БРІКС зосереджено 32 % (0,5 млрд. га) загальносвітових орних земель. Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР мають значний інтеграційний потенціал, реалізація якого дозволить більш ефективно впливати на глобальні процеси.
Прогнозування світового ранжирування країн БРІКС і економічних систем відповідно до різних категорій створює камінь спотикання для розуміння загального в економічних основах БРІКС. Економічні аргументи дають можливість зарахувати до БРІКС, наприклад, Мексику, тоді як включення ПАР у цю групу необґрунтовано. робота Goldman Sachs, опублікована в грудні 2005, пояснила, чому Мексика не була включена в оригінальний БРІКС. Відповідно до роботи, серед узятих до уваги країн тільки в Мексики й, можливо, у Кореї є потенціал, щоб конкурувати із БРІКС, але ці країни мають економіки, які засновники БРІКС вирішили виключити спочатку, тому що вони розглядалися як більш розвинені.
Теза БРІКС припускає, що Бразилія, Росія, Індія й Китай змінили свої політичні системи, щоб увійти в систему глобального капіталізму. Goldman Sachs пророкує, що Китай і Індія будуть домінуючими глобальними постачальниками товарів промислового призначення й послуг, у той час як Бразилія, ПАР й Росія стануть також домінуючими постачальниками сировини. Співробітництво є, таким чином, імовірним — як логічний крок БРІКС, тому що Бразилія, ПАР й Росія разом логічно формують постачальників Індії й Китаю. таким чином, у БРІКС є потенціал сформувати сильний економічний блок — на зразок держав «Великої Вісімки». Бразилія є домінуючою у виробництві сої й залізної руди, у той час як Росія має можливість величезних поставок нафти й природного газу. Теза Goldman Sachs, таким чином, документує, що предмети споживання, ринок праці, технології й компанії віддаляються від США як від свого центра [3].
Після закінчення холодної війни або навіть раніше, уряди країн БРІКС почали економічні або політичні реформи, щоб дозволити їхнім країнам стати частиною світової економічної системи. Щоб бути конкурентоспроможними на світовому ринку, ці країни зробили (кожна в різному ступені) акцент на освіту, іноземні інвестиції, внутрішнє споживання й внутрішнє підприємництво. Показовою наприклад, є динаміка рівня ВВП на душу населення в країнах БРІКС.
Рис 2.1. Динаміка ВВП на душу населення в країнах БРІКС в 1998-2009 рр, в доларах США (ПАР було включено в рейтинги та статистичні дані БРІКС лише в 2011 р.) [7]
На 2011 рік п’ять країн БРІКС займають досить високі позиції в багатьох економічних, соціальних, політичних і військових рейтингах. Наприклад, Китай є другою по величині економікою у світі, у той час як Індія четверта у світі по темпах росту ВВП. У більшості категорій країни БРІКС займають дуже високі позиції [7].
Проведемо порівняльний аналіз економічного потенціалу країн БРІКС.
Таблиця 2.1
Порівняльна характеристика країн БРІКС за рейтинговими оцінками [3]
КатегоріяМісце країн в світових рейтингахБразиліяРосіяІндіяКитайПАРПлоща517325Населення592125Темпи росту населення10722193156158Робоча сила572134ВВП (номінальний)71110228ВВП (за паритетом купівельної спроможності (ПКС)864225ВВП (номінальний) на душу населення53561389471ВВП (ПКС) на душу населення71511279377ВВП (реальний) темпи росту158845117Індекс розвитку людського потенціалу736511989110Експорт181116136Імпорт201711234Сальдо торговельного балансу18741691179Прямі іноземні інвестиції111229531Золотовалютні резерви736133Зовнішній борг2824262345Державний борг47122299888Споживання електроенергії945114Кількість користувачів Інтернету574144Виробництво автомобілів6197124Військові витрати12510243Чисельність збройних сил1453159Залізнична мережа1024312Мережа автомобільних доріг483218
Економіки країн БРІКС мають найшвидше зростання у світі, а їхнє населення загалом перевищує 3 млрд. — це майже половина жителів планети. Сумнівів у важливості БРІКС для світової економіки немає.
На нещодавньому обговоренні 10-річчя концепції БРІКС у Лондоні була висунута теза щодо того щоб убрати літеру Р., а отже і Росію із цього альянсу. Справді, в неї багато проблем, але російський ВВП становить близько 1% світового. Із цим треба рахуватися (рис. 2.2).
Джерело: #»justify»>Рис. 2.2. десятка найбільших економік світу до 2050, за номінальним ВВП (млрд. дол.).
Країни БРІКС щороку більше торгують між собою: товарообіг Китаю з Індією сягнув торік $60 млрд. Бразилія стала основним постачальником сої та інших сировинних продуктів на китайський ринок.
Тенденція глобалізації світогосподарських зв’язків підсилює взаємозалежність національних економік і створює потребу міждержавного, міжнаціонального регулювання. Інтеграція Росії, Бразилії, Індії, Китаю та ПАР й необхідність узгодження економічного розвитку національних господарств стала передумовою формування принципів нового світового економічного порядку, комплексу пропозицій і рекомендацій, спрямованих на подолання розриву між розвиненими й країнами, що розвиваються, і ліквідацію нерівноправних зовнішньоекономічних відносин.
Країни БРІКС випустили спільну декларацію по створенню багатополярного світового порядку, що припускає перегляд розподілу голосів і представництва країн у Міжнародному валютному фонді й Всесвітньому банку для відбиття реального економічного впливу держав. Структура МВФ протягом багатьох років залишається незмінної: більшість голосів у МВФ належить США й країнам Європи. Квота Китаю у МВФ становить 3,66%, Росії — 2,69%, Індії — 1,89%, Бразилії — 1,38%. США мають 16,77% голосів [11].
Бажання країн БРІКС грати більш помітну роль у міжнародних фінансових інститутах і бути більше впливовими в регіональній і світовій політиці обумовлено їхніми провідними позиціями у світовій економіці. Для посилення своєї ролі на міжнародній арені Бразилія, Росія, Індія, Китай й ПАР мають намір зміцнювати торговельні відносини, збільшувати частки взаємних розрахунків у національних валютах і інвестувати у фінансові інструменти один одного. Інтеграція й зростаючий вплив країн БРІКС стали причиною введення в 2006 році біржового індексу «Dow Jones BRІ 50», що відслідковує ділову активність у Бразилії, Росії, Індії й Китаї. Динаміка цього індексу підкреслює значимість ділової активність країн БРІКС, тому що, незважаючи на фінансову кризу, в 2009 році індекс піднявся більш ніж на 80%. Готовність БРІКС прийняти на себе більше відповідальності у фінансових питаннях є ознакою посилення впливу цих країн у міжнародних економічних відносинах. У цей час відбувається зміна балансу сил у світі, отже, чим більш ефективними будуть запропоновані країнами БРІК методи регулювання економічних процесів, тим більш врівноваженими будуть відносини між східними й західними країнами.
Далі проаналізуємо економічний потенціал окремо кожної країни члена БРІКС. Так, завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, як і завдяки великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ПКС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у МЕРКОСУР. зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор [27].
Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закупається у Північно-Американських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.
Разом з тим економіка Бразилії все ще має серйозні проблеми, тож реформи поки необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, значну концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію. Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного доходу і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес реєстрації підприємств.
Що стосується Росії, то це яскравий приклад індустріально-аграрної країни. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує значну частину перевезень.
Отже, у структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії — найбільші у світі. Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п’яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п’ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом.
Серед усіх країн світу, економіка Росії посідає 11 місце з показником 1,47 трлн.$. Поступаючись лише країнам «Великої сімки», а також Китаю, Бразилії та Індії [11].
Індія також яскравий приклад аграрно-індустріальної країни. структура ВВП на початку ХХІ ст. була такою: гірничодобувна промисловість — 2,1 %; обробна промисловість — 15,2 %; сільське господарство — 32 %; енергетика — 1,6 %; будівництво — 4,2%; торгівля — 13,6%; транспорт і зв’язок — 5,2%; інші — 26,1%. Державний сектор займає монопольне положення на транспорті, зв’язку, в оборонній і ядерній промисловості, машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті.
За роки незалежного розвитку (з 1947 р) Індія проробила шлях від відсталої аграрної країни до сучасної аграрно-індустріальної, з розвиненими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока ВВП Індія входить у шістку найбільших економічних держав світу. Економіка — змішаного типу. У 1990-х роках частка державного сектора в загальному обсязі інвестицій складала понад 40%, в 2000-х — 37%. Державна економічна політика спрямована на найшвидшу макроекономічну стабілізацію (за рахунок зниження зовнішньої заборгованості і урізування бюджетного дефіциту), інтеграцію Індії в світову торгівлю, залучення іноземних капіталовкладень і зняття обмежень на приватну підприємницьку діяльність.
Китай — потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості — текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі — нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції в світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. На початку ХХІ ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій. За обсягом інвестицій на початку ХХІ ст. КНР поступається тільки США. У 2010 році прямі іноземні інвестиції в Китаї склали — 253 млрд. дол., що свідчить про дуже високу міру довіри інвесторів до цієї країни. Економіка в основному орієнтована на експорт, що сприяє швидкій інтеграції Китаю в світову економіку. Китай на початку XXІ століття є космічною і ядерною державою. Побудова ринкової економіки здійснюється в Китаї під керівництвом Комуністичної партії на основі п’ятирічних планів. При високій частці іноземних інвестицій майже 80 % всіх іноземних інвесторів в економіку КНР — це етнічні китайці (хуацяо), що проживають за кордоном. характерна риса сучасної китайської економіки — залежність її від зовнішнього ринку. За обсягами експорту КНР займає 1-е місце у світі. Експорт дає 80 % валютних доходів держави. В експортних галузях зайняте близько 20 млн. чоловік. На зовнішній ринок вивозиться 20 % валової продукції промисловості й сільського господарства. Номенклатура експорту нараховує 50 тис. найменувань. КНР підтримує торгово-економічні відносини з 182 країнами й районами світу, з 80 з них підписані міжурядові торговельні угоди й протоколи. Основними торговельними партнерами Китаю є розвинені капіталістичні країни, насамперед Японія, США, західноєвропейські держави, на які доводиться 55 % зовнішньоторговельного обігу.
Південна Африка — індустріально-аграрна країна, найбільш розвинена в економічному відношенні в Африці. Іноземний капітал займає сильні позиції в економіці. У добувних галузях переважає англійський капітал, у нафтопереробній, автомобільній — капітал транснаціональних компаній країн Західної Європи і США. Провідні галузі промисловості — гірнича (найбільший світовий продуцент платини, золота, хрому), автомобільна, металообробна, металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, цементна, текстильна, харчова. Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр.
.2 характер діяльності БРІКС
Раніше БРІКС не сприймали як можливий союз. Абревіатура була лише терміном, що поєднує великі країни — Бразилію, Росію, Індію, Китай та ПАР, насамперед, за ознакою — швидкозростаючої економіки.
До фінансово-економічної кризи зростання ВВП цих держав досягло від 5 до 13 відсотків у рік — для промислово розвинених господарств світу величина в останні роки недосяжна. Крім того, країни БРІКС відрізняє наявність важливих ресурсів, які стали базисом їх стрімкого розвитку. Країни, що об‘єдналися в БРІКС поставили завдання підсилити свій вплив на глобальні економічні процеси.
Цілі організації БРІКС, задекларовані на самміті в Бразилії у 2010 р. наступні [27]:
протидія фінансовій кризі, зміцнення співробітництва, координації політики й політичного діалогу, що стосуються міжнародних економічних і фінансових питань;
просування реформи міжнародних фінансових інститутів для того, щоб вони відбивали зміни у світовій економіці;
більше прав і представництво в міжнародних фінансових інститутах країн з перехідною й економікою, що розвивається;
зміцнення координації й співробітництва держав в енергетичній сферах, у тому числі між виробниками й споживачами енергії й державами транзиту;
підтримка диверсифікованості енергетичних ресурсів і пропозицій енергоносіїв, включаючи поновлювану енергію, забезпечення безпеки маршрутів транзиту енергоносіїв, створення нової енергетичної інфраструктури й нових інвестицій в енергетику;
реформа фінансово-економічної архітектури. реформована фінансово-економічна архітектура повинна ґрунтуватися, зокрема, на наступних принципах: демократичність і прозорість прийняття й виконання рішень у міжнародних фінансових організаціях; міцна правова основа; сумісність діяльності ефективних національних інститутів регулювання й міжнародних органів, що встановлюють стандарти; зміцнення управління ризиками й наглядовою практикою;
поліпшення міжнародної торгівлі й інвестиційного клімату; збереження стабільності системи багатобічної торгівлі, стримування торговельного протекціонізму;
розвиток співробітництва між країнами БРІКС у соціально значущих областях, зміцнення зусиль по наданню міжнародної гуманітарної допомоги й зменшенню небезпеки стихійних лих;
просування співробітництва між країнами БРІКС у галузі науки й освіти, у тому числі з метою проведення фундаментальних досліджень і розробки передових технологій;
протидія міжнародному тероризму.
Однак ряд економістів уважає, що в країн-учасників БРІКС різняться інтереси з деяких питань, що може привести до розпаду цієї організації.
Так, аналітики відзначають, що інтереси Росії в зниженні ролі долара й створенні нової наднаціональної резервної валюти не збігаються з інтересами Китаю, тому що в Китаї майже два трильйони доларів валютних резервів і більша їхня частина — в американських державних облігаціях. Найменше в Пекіні хотіли б знецінювання цих запасів. Немає в цих країн і спільності політичних інтересів. Китай успішно скуповує енергоресурси в Африці, Ірані, Іраку й Латинській Америці. Індія стурбована прикордонними конфліктами, що не припиняються, а Бразилія поглинена власними перетвореннями, ПАР намагається стати лідером африканського континенту.
Разом з тим, в останні роки співробітництво у форматі БРІКС набирає оберти.. Взаємодія у форматі БРІКС є великим резервом зовнішньої політики перш з все Росії. Саме із країнами БРІКС у Росії склалася система привілейованого стратегічного партнерства, це резерв і ресурс стратегії багатополярності. Російський підхід, що ґрунтується на ідеї деідеологізації міжнародних відносин, зміцненні їхніх правових основ, перекликається з основними принципами БРІКС на міжнародній арені.
Аналізуючи багатоформатну діяльність БРІКС, варто брати до уваги й наявність самих різних точок зору в експертному співтоваристві. Поряд з оптимістичними мають місце й скептичні оцінки, що роблять упор на значних цивілізаційних розходженнях між країнами БРИК, що констатують той факт, що всі держави перебувають у різних фазах цивілізаційного розвитку, причому, якщо у випадку Бразилії, Індії й Китаю можна говорити про висхідну фазу, те Росія перебуває у фазі спадній. Не можна також не враховувати й суперечливі висловлення в західній пресі, що схильна часом принижувати в цілому роль країн БРІКС [4].
Сучасна архітектоніка світового порядку стає все більш складною, її системоутворюючими елементами стали не тільки держави, але й міжнародні організації, союзи держав, кількість яких стрімко росте. далеко не всі з новостворених об’єднань життєздатні й перспективні, багато з них існують тільки на папері. Не дивно, що ініціативу політичної консолідації країн БРІКС виявила саме Росія. Вона має тісні двосторонні торгово-економічні зв’язки з Індією й Китаєм, з Бразилією та ПАР. Росія намагається повернути собі лідируючі позиції які вона мала в період існування СРСР.
По-перше, економіки країн БРІКС не є взаємодоповнюючими. Існують перспективи розвитку двостороннього співробітництва між Росією (поставки енергоресурсів, ринок збуту) і Китаєм, Росією й Індією (військове, науково-технічне співробітництво). Однак, зв’язки по лінії Індія-Китай, Індія — Бразилія, Китай-Бразилія, Китай-ПАР, Бразилія-ПАР носять обмежений характер.
По-друге, зберігається напруженість у відносинах між Індією й Китаєм, що виключає скільки-небудь серйозне зближення між ними. Крім того, Китай вже тривалий час не допускає для себе прийняття твердих військово-політичних зобов’язань перед якою-небудь державою або союзом, і немає підстав вважати, що ця позиція в найближчі роки зміниться.
По-третє, для Китаю, Індії, Бразилії велике значення мають економічні зв’язки із країнами Заходу, особливо США. Не випадково ряд американських економістів говорять про «Симеріке» — синтез американської й китайської економік. Наскільки цей синтез міцний — особливе питання, але в найближчі роки розраховувати на підтримку БРІКС у випадку, якщо в Росії виникнуть серйозні тертя із країнами Заходу, немає підстав.
Отже, можна констатувати, що співробітництво країн БРІКС здатно принести їм усім певні бонуси. У той же час, надавати йому занадто велике значення немає підстав. Більше того, воно може створити певні «ризики» для міжнародної дипломатії. Насамперед, це ризик, пов’язаний з перебільшеними надіями на перспективність БРІКС, безпідставними очікуваннями її підтримки в конфліктних ситуаціях [18].
Без оргструктури БРІКС гнучкий і позитивно конкурентний. Склад БРІКС може бути мобільний. Діюча домовленість про нерозширення БРІКС буде залишатися, доки нинішній формат діалогу буде корисний і вигідний його учасникам, насамперед тим, хто буде показувати найбільші темпи економічного розвитку.
Співробітництво розвивається на різних рівнях. Це зустрічі Президентів, міністрів закордонних справ, фінансів, голів центробанків, уповноважених у сфері безпеки. У перспективі: міністри сільського господарства, енергетики, голови Верховних Судів, з науково-дослідних центрів, споріднених міст, бізнес-форум.
Для дипломатів-практиків БРІКС — це реальність від життя, що спирається на політичну волю з держав розширювати через консультації сферу спільних інтересів без форсування створення оргструктури й без шкоди для участі в інших об‘єднаннях — регіональних і міжрегіональних. Це діалоговий механізм на основі реалістичного консерватизму. БРІКС — не організація, а спроба прагматичного об‘єднання потенціалу країн для вироблення політичної альтернативи й для підвищення власної ваги у світових справах.
РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ СЕРЕД КРАЇН БРІКС
країна глобалізаційний стратегія взаємодія
3.1 Проблеми розвитку БРІКС
Країни БРІКС — Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР — вважаються майбутніми наддержавами світової економіки. Втім, криза 2008-2010 рр. показала, що країни БРІК ще дуже далекі від того, щоб зайняти лідируючі позиції в світовій економіці і змінити індустріальні країни в ролі локомотива господарського розвитку в світі. Виявилося, що ці країни залежні від світової економіки і пов’язані фінансовими потоками з традиційними промисловими державами. Криза ж показала, що у країн БРІКС поки немає своїх власних високорозвинених фінансових ринків, які могли б дозволити просуватися зі своїми грошима в безпеці.
Кожна з країн БРІКС відчуває в даний час проблеми. В Бразилії зупинилося економічне зростання. Росія дуже залежна від експорту сировини і не має власної конкурентоспроможної індустрії. Замкнутість індійської економіки долається повільніше, ніж на це розраховували інвестори. А Китай з його експортом чуйно реагує на економічну ситуацію в Європі і США. ПАР страждає від нестабільності навколишньої політичної ситуації в Африці. Тому експерти очікують, що в усіх країнах темпи економічного зростання будуть дещо нижчими, ніж досі.
Окрім того, спостерігаються відмінності між країнами БРІКС під час погіршення ситуації в економіці. В найменшій мірі постраждали від глобальних потрясінь економіки Китаю та Індії. За прогнозами, ці дві країни збережуть позитивне зростання економіки в 2012 році. Серед усіх країн БРІКС Китай відіграє найбільш стабілізуючу роль у світовій економіці. Найбільш імовірно, він буде першою країною, яка вийде з кризи, в першу чергу, за рахунок внутрішніх чинників попиту. Щодо Росії, то внаслідок недостатньої диверсифікації своєї економіки, вона в меншій мірі може використовувати внутрішні інструменти задля боротьби з зовнішньою кризою. Саме ця тенденція дозволила західним аналітикам говорити про недовговічність об‘єднання БРІКС. А також про те, що Росія випадає з пятірки країн, так як в 2009-2010 рр. саме в ній сталося найсуттєвіше серед країн падіння темпів зростання ВВП. Взагалі, Росія досить сильно відрізняється від своїх партнерів по БРІК: в 2009 році рівень падіння ВВП склав 7,9% (у той же час, ВВП Китаю виріс на 8,7%, а індійський ВВП — на 6,7%, бразильський зменшився лише на 0,2%). Крім того, російська економіка — єдина з економік БРІК — має сировинну спрямованість і базується на експорті енергоносіїв.
На сьогоднішній день сама концепція організації недостатньо зрозуміла. Незважаючи на ряд успіхів, до цих пір не зовсім ясно, чи є БРІКС переважно економічною, чи політичною організацією. союз повинен допомогти країнам-членам в координації макроекономічної політики, посиленні впливу на глобальні економічні процеси та виробленні спільних підходів до вирішення глобальних проблем. Проте, із застосуванням яких методів це планується зробити? Щодо економічної інтеграції, то країни БРІКС навіть не наблизилися до першої її форми — створення зони вільної торгівлі і на даний час не ведеться жодних переговорів з цього питання.
Експерти нарікають на недостатню увагу до інших динамічних країн з перехідною економікою. До Індонезії, наприклад, з населенням в 200 мільйонів і щорічним економічним зростанням в 6 %, до В’єтнаму або Туреччини.
Розгляд БРІКС з точки зору політичного об‘єднання також викликає певні сумніви. Країни не об‘єднує географічне положення, культурна чи історична спільність. Не може бути мови про політичну схожість, коли в Китаї править однопартійний комуністичний режим, у Росії — «російська демократія», а в Бразилії, ПАР та Індії досить розвинений плюралізм. Всі перераховані вище фактори поглиблюються різницею економічних систем, досить складними історичними стосунками Індії та Китаю, суперечливими лідерськими амбіціями і відсутністю досвіду багатосторонніх переговорів і довгострокового співробітництва в рамках БРІКС [8].
Процесу інтеграції цих країн могла б сприяти єдність геополітичних інтересів. Проте російські інтереси лежать в сфері СНД і Європи, китайські — в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Бразилія претендує на першість у Західній півкулі, а Індія зацікавлена в зміцненні власних позицій у Південній Азії, ПАР — на лідерство в Африці. Однак, не зважаючи на наведені аргументи спільність країн БРІКС є цілком очевидною. Про це говорять схожість впливу країн на світову економіку, подібність за обсягами виробництва і наявність приблизно однакових зовнішньополітичних інтересів та цілей. В ряд колишніх великих держав не входить лише Бразилія, але її економічний потенціал цілком компенсує відсутність вікової імперської історії. Країни БРІКС мають і ряд загальних проблем. Наприклад, у всіх досить складні відносини із Заходом; Індія і Бразилія досі не зайняли місць в Раді Безпеки ООН; існує невдоволеність домінуванням США в економіці та зацікавленість у децентралізації влади на світовій арені.
Можливо, твердження про БРІКС як про впливову економічну чи політичну організацію поки що передчасні, але зрозуміло наступне: у БРІКС є величезний потенціал, який, при достатній політичній волі країн-членів можна направити на створення нового могутнього гравця на міжнародній арені. Суттєвими перешкодами на шляху до цього є різні зовнішньополітичні інтереси держав-учасниць союзу і недостатнє усвідомлення цілей розвитку БРІКС. У перспективі БРІКС вбачається, що, швидше за все, ця неформальна організація буде вдосконалюватися в якості діалогового форуму, що дозволяє здійснювати координацію і узгодження підходів щодо ключових питань міжнародного порядку денного. Там, де є взаємна зацікавленість, розвиватиметься і співпраця.
БРІКС — не натяк на виклик комусь. Жоден з учасників не пориває традиційну систему координат світової політики. Ніхто не зацікавлений у потрясіннях світової фінансової системи й обваленні долара. У діяльності БРІКС мова йде про поетапну, поступову трансформацію системи зсередини. Постала проблема нового глобального лідерство БРІКС. Однак це неможливо, і усвідомлюючи це кожна для себе країни завдяки синергетичному ефекту від своєї взаємодії намагаються на світовій арені все ж таки каталізувати процес збільшення політичної й економічної ваги БРІКС. Однак, всі країни залишаються на ґрунті реальності. В усіх з них — особливі, часом партнерські відносини зі США. Завдяки їм Індія, що претендує на місце в СБ ООН, одержала фактичний ядерний статус в обхід ДНЯО. Бразилія затверджує свій статус опорної держави в Західній півкулі, що також неможливо без участі Вашингтона. порядок денний російсько-американських відносин, включаючи «вісімку», безпека, роззброювання й наше приєднання до ВТО, добре відома.
.2 Перспективи розвитку БРІКС
Щодо подальших перспектив розвитку БРІКС слід звернути увагу саме на сутнісне забарвлення майбутньої форми цього утворення.
Перше й головне: перспективне політичне партнерство країн БРІКС не виникне на відверто антиамериканських вихідних політико-ідеологічних посилах. У всякому разі, Америка повинна дуже сильно постаратися, щоб довести справу до появи антиамериканської БРІКС. Політичне партнерство країн групи може вступати в конфлікт із позицією США по конкретних питаннях насамперед комерційного й економічного плану. Але антиамериканізм як загальна принципова позиція неприйнятна.
Друге: будь-яка інтеграція на базі БРІКС нереальна (що не виключає можливості багатобічних проектів у будь-яких варіантах). Але трансформація політичного партнерства у політичний союз у принципі не неможлива. У минулому союзи мали сенс і були практично здійсненні й функціональні між суміжними країнами. Цим досягалася єдність дій, найчастіше військових. В епоху глобальних комунікацій стають у принципі можливі партнерство й союзи країн, не тільки тих що не мають загальних кордонів, але й значно віддалених.
Можливим перспективним напрямком стане проблема боротьби проти міжнародного тероризму, яка актуальна для всіх країн групи БРІКС. Але конкретний зміст цієї проблеми, її причини й джерела, інші найважливіші характеристики в кожній із держав специфічні. Обмінюватися досвідом і співробітничати по лінії відповідних відомств можливо вже зараз. Політичні позиції на рівні керівництва держав визначені й по суті єдині [23].
Тобто політичне партнерство країн БРІКС проти чогось теоретично можливо, але поки позбавлено предмету. Чи можливо таке партнерство за щось — і якщо так, то за що? — це те питання на яке БРІКС має дати відповідь вже в цьому році інакше ця організація перетвориться в щось або менш динамічне або інтегрується у світовий економічний простір
одна важлива сфера потенційного політичного партнерства країн БРІКС — це боротьба за визнання інституту держави повноправним суб’єктом глобальної й світової економіки. Питання масштабне, у всіх його аспектах складне і вимагає окремого аналізу. Але суть його в тому, що в країнах БРІКС, приватний бізнес не має й довго не буде мати можливостей на рівні конкурувати з бізнесом провідних країн, особливо із ТНК. Крім того, прийнята державою стратегія національного розвитку може по різних причинах зустрічати несхвалення, опір, протидію ззовні, не обов’язково тільки з боку інших держав. У всіх таких випадках держава повинна захищати національний бізнес і свою стратегію не тільки правовими й адміністративними заходами (протекціонізм), але й заходами ринково-економічними.
Інша сфера потенційного політичного партнерства країн групи не менш масштабна, складна й довгострокова. Її сутність у наступному. 1979-2009 р. стали періодом глобальної кризи соціалістичної ідеї й лівої альтернативи, глобального настання політичної реакції й клерикалізму. Але завдання розвитку країн і стійкого розвитку у світі за їх змістом суть соціал-реформістські, якщо не прямо соціал-демократичні. Вони не можуть вирішуватися в контексті ортодоксії й фундаменталізму — чи то ідеологічному, чи то конфесіональному. Їхнє вирішення — наскільки воно можливо — потребує конструктивної політичної взаємодії лівої думки й консерватизму. Розширення цієї сумарної частини глобального політичного спектра обмежувало б поле й ризики ультраправого й ультралівого екстремізму. Однієї із цілей групи БРІКС могла б стати ініціатива по відродженню й зміцненню відповідного ідейно-політичного середовища у світі [5].
Зауважимо, що досі найчіткіше висловленою спільною вимогою БРІКС залишається заклик до реформування світового фінансового порядку, в якому й далі ключову роль відіграють Захід і американський долар як світова резервна валюта. Геополітичною мрією росіян залишається так звана багатополярність світу. Китай та — частіше — Індія на словах це також підтримують, але насправді розуміють, що Москва домагається повернення ваги власного «полюсу».
Західні політики наразі більш стурбовані тим, що БРІКС вже настільки вагома, що здатна на чимало звершень, наприклад підірвати роль МВФ чи Світового банку, але конструктивних альтернатив для людства з боку БРІКС поки що запропоновано не було.
Апологет зростання ролі країн, що розвиваються, американський науковець-глобаліст ОНілл має багато гострих опонентів у питаннях політекономії, бо наполягає, що Заходу треба «змиритися з тим, що люди в інших країнах, можливо, хочуть жити інакше». Натякаючи таким чином, що Комуністична партія біля керма в Китаї може бути наслідком бажань самих його громадян.
Опоненти ж стверджують, що верховенство закону, права особистості й захист власності залишаються основою стабільних та успішних суспільств. Китайці, на думку опонентів ОНілла, готові терпіти однопартійну диктатуру лише доки бачитимуть перспективу покращення умов життя, інакше комуністи знову будуть змушені застосовувати проти власного народу силу.
ОНілл, вочевидь, бачить загрозу втрати Старим світом економічної ваги й, мабуть, конкурентоспроможності, але скептично настроєний щодо можливості подальшого розширення ЄС. Добре було б, якби існувала менша, але більш інтегрована Європа.
Багатополярність — це світовий порядок, вже бачений у минулому, як стверджує американський економіст Адам Посен, удостоєний членства у комітеті монетарної політики Банку Англії. Він вважає, що теперішнє зміщення центру економічної ваги із заходу на схід і частково з півночі на південь та посилення процесів глобалізації повертає світ до ситуації зразка 1870-1910 років. У ті часи Велика Британія починала втрачати позиції наддержави на користь США. Так само, як нині, вважає Посен, Сполучені Штати крок за кроком поступаються Китаю [5].
Але світ ХІХ століття таки мав багато полюсів. Велика Британія лише до певної міри була планетарним лідером. Натомість цілком самодостатні економічні й військово-політичні сили становили собою Німеччина, США, Франція та в певних галузях Росія. Британський фунт відігравав роль вагомої валюти, але не єдиної резервної. Міжнародна торгівля, швидко розвиваючись, була досить ліберальною. Аналізуючи ситуацію, що склалася перед Першою світовою війною, Посен прогнозує її повторення і вважає, наприклад, що в найближчому майбутньому китайський юань, можливо, й набере ваги для статусу провідної глобальної валюти, але єдиної домінантної грошової одиниці у світі, ймовірно, не буде. На планеті триватиме міжнародна диверсифікація, а капітали збільшуватимуть перспективи мобільності. Усе це, як стверджують майже в один голос ліберальні економісти, мало б сприяти покращенню рівня життя щораз більшої кількості людей, особливо в Азії, Африці та Південній Америці.
Але Адам Посен — один із тих, хто наголошує, що політично й економічно багатополярний світ може бути також менш стабільним, зазначає, що жодна з тих потужних країн, які розвиваються, окрім Китаю, нині не здатна думати про себе як про суперника США в усіх аспектах позиції гегемона. А до цих аспектів належать: позитивна демографічна динаміка, монетарна стабільність і валюта з глобальною роллю, спроможність застосовувати військову силу в будь-якій частині світу, володіння привабливою економічною моделлю, яку можна було б пропонувати як зразок для інших.
ВИСНОВКИ
Концепція БРІКС увійшла у глобальний інформаційний простір в 2001 році. Сформульована аналітиками банку «Голдман-сакс», вона була покликана пояснити виникнення і розвиток нових світових ринків, які представляються перспективними для майбутніх інвесторів. Через швидкий розвиток та великі розміри цих країн, за оцінками вони разом можуть досягти об‘єднаного обсягу економіки сучасних розвинених країн вже в 2050 році.
Концепція БРІКС виникла як прогноз динаміки розвитку ринків. До речі кажучи, це була не єдина спроба класифікувати країни по групах. Так, зокрема, з’явилася «група одинадцяти» (N-11 або Next 11 — Мексика, Нігерія, Єгипет, Туреччина, Іран, Пакистан, Бангладеш, Індонезія, В’Єтнам, Південна Корея, Філіппіни), ВІСТА (В’Єтнам, Індонезія, ПАР, Туреччина, Аргентина).
Але лише БРІКС одержав подальше життя в політичній реальності, хоча на перший погляд до цього не існувало традиційних передумов. Як представляється, їх об‘єднало взаємне прагнення трансформувати економічне зростання у політичний вплив. Ключовим фактором стала спільність політичних інтересів, глобальних світових амбіцій у переломний етап світового розвитку. Всі вони: Росія, Китай, Індія, Бразилія, ПАР — шукають свою нову вагу у світових органах прийняття рішень.
Між країнами БРІКС сьогодні формується співробітництво. Хоча й неявно виражене, але формується як «антизахідне» з метою лобіювання своїх інтересів у світі, де довгі роки провідну роль грали розвинені країни. Так як потенціал БРІКС дуже великий, з однієї сторони, в перспективі, в разі вироблення загальних принципів, ці країни здатні змінити глобальну розстановку сил і послабити американський вплив у світі. З іншого ж боку, слід пам’ятати, що економіки Китаю та Індії у значній мірі залежать від Сполучених Штатів і від взаємодії з ними у сфері політики і торгівлі. Велика кількість китайських, індійських і бразильських товарів і послуг поступає на американський ринок. Курсом американського долара прив’язані до США також фінансові механізми всіх держав БРІКС. Тому в рамках існуючої глобальної фінансової системи можливість створення нових резервних валют, і, тим більше, якоїсь наднаціональної валюти бачаться слабо реалізованими.
Стратегічні пропозиції країн БРІКС з реорганізації світової фінансової системи й світової економіки досить відомі. Вони були чітко позначені на самміті G20 у Лондоні, хоча Китай і Росія висловлювали їх більш рішуче, а Індія й Бразилія — більш обережно:
регулювання й нагляд фінансових ринків в усьому світі;
планомірний, поетапний вихід зі світового валютного режиму, у якому основною резервною валютою є долар США;
реструктуризація МВФ і посилення ролі спеціальних прав запозичення (SDR) у якості перехідного резервного механізму;
створення нової світової резервної валюти, у перспективі заснованої на «кошику» природних матеріалів і валют.
Країни БРІКС також досягли високого рівня згоди відносно стимулювання реальної економіки, зміцнення внутрішніх ринків і інвестицій в інфраструктуру. Те ж стосується торговельних і валютних відносин у форматі БРІКС і у відносинах цих країн із третіми сторонами. Планується розширення торгівлі й прискорення налагодження трансакцій у валютах країн БРІКС. Більше істотним є той факт, що країни БРІК не тільки обговорюють, але й впроваджують свої плани фінансової й економічної реформи. Нехай це відбувається не дуже помітно, але ці кроки, поступово міняють реальність світових фінансових і економічних відносин.
Ці глибокі тенденції розвитку БРІКС складаються не тільки в тому, що на ринках зростаючих країн спостерігаються більше високі темпи росту, ніж на ринках багатих країн, але й у тому, що ці групи держав розвиваються у різному темпі, причому ринки зростаючих країн розширюються й звужуються не тільки під впливом динаміки в багатих країнах, але й автономно.
Спроби витлумачити цю «автономність» зводяться до наступних положень: по-перше, економіки країн БРІКС менш залежні від експорту й більше орієнтовані на внутрішні ринки, ніж прийнято вважати. Так, Бразилія й Індія експортують не більше 15% свого ВВП. У випадку падіння іноземних ринків великі економіки БРІКС можуть переорієнтуватися на мільйони національних споживачів.
Крім того країни БРІКС проявляли обережність при лібералізації своїх фінансових систем, у зв’язку із чим вони значно менш порушені приступами кризових явищ у фінансовій системі Заходу. Нарешті, уряди країн БРІКС істотно наростили державні інвестиції. І ці урядові програми не тільки масштабні, але й ефективні.
список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Антиглобализм. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: #»justify»>Безруков Л.А. Континентально-океаническая дихотомия в международном и региональном развитии /Отв. ред. д.геогр.н., проф. Б.М. Ишмуратов. Новосибирск: Академическое издательство «Гео», 2008. С. 34, 35.
Біленький О.Ю. ЛОКОМОТИВИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ / О.Ю. Біленький. [Електронний ресурс] — Режим доступу: <HTTP://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Agroin/2011_1-3/BILENKIY.pdf>
БРИК в ускоренном режиме [Електронний ресурс] — Режим доступу: HTTP://rus.ruvr.ru/2010/04/16/6494368.html.
БРИК как новая концепция многовекторной дипломатии. [Електронний ресурс] Фонд исторической перспективы — Режим доступу: HTTP://www.perspectivy.info/rus/ekob/brik_kak_novaja_koncepcija_mnogovektornoj_diplomatii_2010-03-13.htm
Гайдуцький П.І., Паливода К.В. Глобалізація економічної рецесії та фінансової нестабільності // Фінанси України. — 2008. — № 1. — С. 24-32.
Голдман-сакс [Електронний ресурс] — Режим доступу: HTTP://www2.goldmansachs.com/ideas/brics/index.html.
Данилов-Данильян В.И., Войтоловский Г. К., Косолапов Н.А.,Писарев В.Д. Стратегические задачи формирования внешней эколого-экономической политики // Стратегия и проблемы устойчивого развития России в XXI веке / Под ред. А. Г. Гранберга, В. И. Данилова-Данильяна, М. М. Циканова, Е. С.Шопхоева. М., Экономика, 2002. С. 69-109.
Дерлугьян Г. Конец прекрасной эпохи // эксперт. — 2008. — № 40. — С. 42-45.
Доклад о развитии человека за 2002 год ; пер. с англ. — Нью-Йорк; Оксфорд. — Оксфорд юниверсити пресс, 2002. — 277 с.
Доклад о развитии человека за 2011 год ; пер. с англ. — М. : Весь мир, 2011. — 232 с.
Завадский М. Как оседлать ураган // эксперт. — 2009. — № 1-2. — С. 44-45.
Завадский М., Кокшаров А. Новый корпоративный порядок. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: HTTP://www.expert.ua.
Завдский М. Проблема-2009 // Эксперт. — 2008. — № 42. — С. 34-35.
Интрилигейтор М. Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции // Проблемы теории и практики управления. — 2007.
Кавценюк, Н. А. Інтеграційні процеси у країнах з перехідною економікою: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка — К., 2008. — 20с.
Корольчук Ю. Консенсус як ознака глобалізації/антиглобалізації. [Електрон. ресурс]. Режим доступу: HTTP://www.ji.lviv.ua/n19texts/consensus.htm.
Косолапов Н. А. Идеология устойчивого развития и международные отношения //Дипломатический ежегодник. 2011. М., Научная книга, 2011.С. 27-52.
Петик М.І., Кунтий Н.Я. ФЕНОМЕН ГЛОБАЛІЗАЦІЇ / М.І. Петик; Н.Я. Кунтий. [Електронний ресурс] — Режим доступу: HTTP://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_4/206_Petyk_19_4.pdf
Ползучая национализация // эксперт. — 2009. — № 3. — С. 10.
Сапир Ж. Изгнание из «рая глобализации» // эксперт. — 2009. — № 1-2. — С. 24-26.
Стіґліц Дж. Глобалізація та її тягар : пер. з англ. — К. : Вид. дім «КМ Академія», 2010. — 252 с.
страны БРИК: на пути к новой экономической модели. [Електронний ресурс] Фонд исторической перспективы — Режим доступу: HTTP://www.perspectivy.info/oykumena/vector/strany_brik_na_puti_k_novoj_ekonomicheskoj_modeli_2009-07-10.htm
