Учебная работа. Проблема боротьби з наркотиками в Латинській Америці
проблема боротьби з наркотиками в Латинській Америці
Зміст
Вступ
. Загострення конфліктів і насильства в країнах Латинської Америки, що пов’язані з наркотрафіком
а) Мексика: розвиток ситуації, що демонструє зростання насильства і корупції
б) Колумбія: конфлікти і відсутність безпеки
. Шляхи боротьби з наркотрафіком
Висновки
список використаної літератури
Вступ
Людство зробило крок у XXI століття, продовжуючи шукати ефективні шляхи розв’язання однієї з найважливіших глобальних світових проблем — незаконного обігу наркотиків. Ця проблема стоїть практично перед усіма державами. Тут не існує територіальних, національних, релігійних, класових, статевих чи інших кордонів. проблема наркотрафіку є однією з головних тем у світових засобах масової комунікації, коли мова йде про Латинську Америку.
проблема з наркотиками на американському континенті стоїть дійсно гостро. Мирні жителі опинилися між двох вогнів. З одного боку — це наркобандити, з іншого боку — сили поліції і постійне посилення режиму під приводом боротьби з наркотрафіком. Цифри дійсно вражають: у Мексиці 50 000 вбивств за п’ять років. Колумбія, Перу і Болівія виробляють 600 — 700 тонн кокаїну на рік. Регіон воєнізований, сотні тисяч гектарів саджанців коки охороняються мафією.
Глобальна «війна з наркотиками» триває вже 50 років, і в ході цієї війни так і не вдалося зупинити тенденцію до збільшення попиту і пропозиції.
Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) також виявило низку численних «непередбачених негативних наслідків» «війни з наркотиками». Кожне з них носить вкрай серйозний характер, але, в цілому, всі вони є результатом помилки у виборі підходу (а не вживання наркотиків як такого).
Заснований на використанні суто каральних заходів, він привів до концентрації наркобізнесу в руках організованої злочинності і сприяв криміналізації споживачів наркотиків. Як результат, — у багатьох і без того бідних і нестабільних країнах загострюються конфлікти, і з’являються все нові перешкоди для розвитку та безпеки суспільства.
1.Загострення конфліктів і насильства в країнах Латинської Америки, що пов’язані з наркотрафіком
«Війна з наркотиками» і як її наслідок, масштабний «чорний ринок» у всіх країнах призвели до руйнування інституцій та загибелі людей. Це пов’язано з двома причинами. Перша з них: лідери незаконного бізнесу мають доступ до значних сум грошей і з легкістю йдуть на насильство, щоб залучити в корупцію тих, хто відмовляється від хабарів [3].
а) Мексика: розвиток ситуації, що демонструє зростання насильства і корупції
Через Мексику проходить основний маршрут транспортування кокаїну з регіону Анд в Північну Америку. Ця країна є одним з головних джерел канабісу для ринку США. Хоча у Мексики довга «історія насильства», його рівень знижувався аж до 2006 року, поки президент Кальдерон не став використовувати військові і поліцейські сили для боротьби з наркокартелями. Насильство не припинилося [3]. Більше того, посилення «війни з наркотиками» призвело до його ескалації, зумовленої опором картелів урядовим військам, їх боротьбою один з одним за контроль над регіонами, в яких були ослаблені протиборчі угруповання, а також до поширення підкупу чиновників. З 2006 року «війна з наркотиками» забрала життя понад 36000 чоловік, включаючи 1300 дітей і 4000 жінок.
б) Колумбія: конфлікти і відсутність безпеки
наркотрафік латиноамериканський
В результаті внутрішнього конфлікту, сполученими з численними порушеннями прав людини, до 2010 року більше 4,9 млн жителів Колумбії були змушені покинути свої будинки.
Фінансування США операцій з боротьби з наркотиками більшою мірою спрямована на військові операції і мало відрізняється від збройних дій проти повстанців. США підтримують ідею використання повітряного розпилення гербіцидів, яке, як вже було доведено, зробило незначний вплив на культивацію коки, але вкрай негативно позначилося на здоров’ї корінних народів і стан навколишнього середовища [3].
За даними Transparency International, в Колумбії, у зв’язку з розвитком наркобізнесу, різко погіршилася ситуація, пов’язана з розвитком країни і дотриманням законодавства: «Дослідження Світового банку, опубліковане в лютому 2002 року, показало, що при укладанні 50% державних контрактів мали місце хабарі. В іншому звіті Світового банку щорічні збитки оцінюються в 2,6 мільярда доларів, що є еквівалентом 60 % державного боргу країни».
2.Шляхи боротьби з наркотрафіком
Чому, незважаючи на спільні зусилля спецслужб США та країн Латинської Америки, виробництво і споживання наркотиків продовжує рости?
Головна помилка полягає в так обраної стратегії боротьби з наркотиками. Якщо поглянути на проблему реалістично, а не з ідеологічної точки зору, як сьогодні прийнято в більшості країн, то стане зрозумілим, що вживання наркотиків — це, перш за все, проблема охорони здоров’я, яку незграбно перевели в розряд кримінальних злочинів
Сама ідея, що наркотичний ринок може бути знищений, є помилковою. Доказом служить той факт, що вироби алкогольної та тютюнової продукції, що викликають залежність і вбивають людей, легально продаються в усьому світі і не входять ні в які заборонені списки.
альтернатива провальної стратегії війни з наркотиками бачиться у створенні регульованого державою ринку заборонених зараз препаратів, за аналогією з ринками тютюну та алкоголю. Виробництво, транспортування і споживання наркотичних речовин повинні жорстко контролюватися. Йдеться про легалізацію, але в умовах жорстких правових рамок.
На підтримку легалізації наркотиків вже висловилися деякі глави сусідніх держав. Позиція США з цього питання залишається непохитною — вони категорично проти будь-яких послаблень у цій галузі. Тієї ж позиції дотримується і Росія [1].
проблему наркотиків зможе вирішити тільки комплексний підхід. По-перше, необхідно продовжувати операції з перехоплення і знищення заборонених речовин. По-друге, міжнародне співтовариство має сприяти припиненню виготовлення наркотиків в країнах-виробниках. По-третє, потрібно здійснювати комплексний підйом економіки і розвиток господарства в країнах-виробниках, в яке має бути залучене місцеве населення.
«Наркотичний кошмар в Латинській Америці» відбувається через незбалансований підхід до вирішення проблеми, коли акцент робиться на військово-поліцейську складову. Як приклад можна розглянути план «Меріда», який реалізують США для боротьби з наркокартелями в Мексиці і Центральній Америці.
% коштів, що спрямовуються за цим планом, призначаються для посилення військово-поліцейської складової. А посилення тиску з боку армії і поліції викликає відповідну реакцію і тільки підвищує хвилю насильства, але ніяк не ліквідує самої причини.
Висновки
Всі бідні країни стикаються з такими серйозними проблемами, як недолік ресурсів, низький рівень правового управління, множинні конфлікти і корупція. І менш за все вони зацікавлені в їх збільшенні в результаті марною і контрпродуктивною «війною з наркотиками». Ця політика є катастрофічною не тільки для країн, що безпосередньо беруть участь у виробництві транспортуванні. «Війна з наркотиками» щодо будь-якої країни світу — це:
-загроза суспільній охороні здоров’я, причина поширення захворювань і зростання смертності;
-порушення прав людини;
-зростання стигми та дискримінації;
-умови для зростання злочинності та кримінального капіталу;
-мільярди доларів, витрачених на неефективні правоохоронні заходи.
«Війна з наркотиками» є політичним вибором. Існують інші підходи, які, як мінімум, потребують громадського обговорення та вивчення за допомогою якісних наукових методів, на основі перевірених аналітичних даних.
Прийшов час, коли суспільство, зацікавлене в ефективному вирішенні проблеми наркотиків, має звернутися до урядів і в ООН із закликом провести ретельний аналіз вартості «війни з наркотиками» і досліджувати можливі альтернативні підходи.
список використаної літератури
1.Латинская Америка в современной мировой политике / [отв. ред. В.М. Давыдов]; Ин-т Латинской Америки ран. — М.: Наука, 2009. — 581 с.
2.Стариков Н. Наркотики, Мексика и США <#"justify">3.Сударев В.П. Межамериканская система: генезис и эволюция (конец ХІХ — начало ХХІ веков): учебное пособие / В.П. Сударев. — М.: МГИМО-университет, 2008. — 316 с.
