Учебная работа. Міжнародні виставки і ярмарки
Міжнародні виставки і ярмарки
Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
КУРСОВА робота
з міжнародних економічних відносин
на тему
«МІЖНАРОДНІ ВИСТАВКИ І ЯРМАРКИ»
Київ 2012
ЗМІСТ
Вступ
1. Ярмарки в Україні (історичний аспект)
. Міжнародні ярмарки, виставки та їх роль в розвитку економіки
.Міжнародні ярмарки-виставки, як засіб комерційної комунікації
. Всесвітні виставки і їх географічний розподіл
. Виставки Ганновера
6. Виставкова діяльність України
Висновки
Використана література
ВСТУП
Міжнародні ярмарки і виставки — це специфічні форми світових товарних ринків, які мають за мету полегшити підготовку і укладання зовнішньоторговельних угод. Вони є інструментом маркетингової, рекламної, комерційної і техніко-економічної діяльності.
Ярмарки почали проводитись з часів Римської імперії. Перші Всесвітні виставки — у Лондоні (1851 рік) і Парижі (1867 рік).
Ярмарки (від німецького Jahrmarkt — щорічний ринок) — періодично проводяться у встановленому місці торги, ринки товарів; сезонний розпродаж товарів одного або багатьох видів. Вони грали важливу роль в економічному житті Західної Європи у середні віки. З розвитком капіталізму ярмарки з центрів привозу великих партій товару перетворюються в ярмарки зразків, ярмарки — виставки. По Міжнародні ярмарки проводяться періодично, у визначений час, у визначеному місці з метою укладання угод і демонстрацією зразків, міжнародні виставки проводяться нерегулярно, з метою показу досягнень країн у виробництві, науці і техніці, не мають комерційної мети.
На міжнародних ярмарках і виставках відбувається обмін технічною та економічною інформацією, рекламуються товари, проходять ділові переговори, ділові зустрічі, заключаються контракти. Міжнародні виставки і ярмарки можуть бути галузеві і багатогалузеві.
У світі всього понад 2000 ярмарок, але головних — 150.
Ганновер, Франкфурт, Кельн, Мюнхен, Дюссельдорф, Лейпциг, Берлін — основні міжнародні центри виставок і ярмарок, де проходить 2/3 світових галузевих ярмарок, міжнародними центрами виставок і ярмарок є також Париж, Ліон, Мілан, Генуя, Загреб, Дамаск, Чикаго, Лас-Вегас, Х’юстон, Клівленд, Осака, Токіо, Барселона, Брюссель, Утрехт, Відень, Торонто, Базель, Лондон, Богота.
Поява на карті світу незалежної України ставить в практичну площину вивчення і свідоме використання історичного досвіду. Перехід до ринкової економіки з його численними проблемами, ускладненнями, пошуками шляхів виходу із кризи змушує істориків, економістів, політиків звертатися до історії становлення торгівлі в Україні, формування і функціонування всеукраїнського ринку.
Напередодні нового виставкового сезону перед підприємцями вкотре постає проблема вибору виставкових подій, в яких треба взяти участь. Чи змінилося ставлення до виставок більшості компаній, які тенденції розвитку виставкового бізнесу та основних виставкових галузей, які галузі розвиваються швидше за інші — ці питання зараз найактуальніші.
Незважаючи на подекуди протилежне ставлення підприємців до виставок, на них ідуть усі — і відвідувачі, і активні учасники. Виставки дедалі частіше перетворюються на головні події галузі, де збираються та міряються силами основні конкуренти.
1. ЯРМАРКИ В УКРАЇНІ (ІСТОРИЧНИЙ аспект)
Поширеною формою оптової торгівлі у XV сторіччі на Україні були ярмарки. Вони проводились двічі або тричі на рік і тривали декілька днів. Як правило, ярмарки проводились у дні релігійних свят або перед ними в центрах економічного та політичного життя. Сюди прибували доставщики товарів з глибинки і купецькі каравани з іноземних держав. Оскільки ярмарки давали прибуток у міську казну, прав на її проведення добивались також невеликі міста. У Львові, Луцьку, Києві відбувалось по 2 ярмарки на рік. На ярмарках купці-оптовики торгували хлібом, зерном, фуражем, сіллю, худобою. тут же укладали угоди про купівлю партій товару, які привозили купці-іноземці.
На ярмарках велась і роздрібна торгівля. Населення сіл і містечок, що були розташовані круг ярмаркових міст, купувало тут одяг, взуття, посуд, продукти харчування, господарські товари. тут же можна було придбати предмети розкоші, коштовне каміння, високоякісну і добре оздоблену зброю, прянощі — перець, імбир, мигдаль, шафран, мускат, гвоздику. Для заможних покупців пропонувались калган, цитварне насіння, винні ягоди та ізюм.
Ярмарки були також місцем розваг і для продавців, і для покупців. На територіях ярмарків споруджувались гойдалки, співали лірники, бандуристи і кобзарі, давали вистави вертепники.
Ярмарки на кінець ХVІ ст. визначались як основна форма оптової торгівлі, в якій брали участь українські та іноземні купці, як серцевина зв’язків між містом і селом, між окремими регіонами України, між українськими землями і іноземними країнами. Однак, економічні зв’язки цього періоду були ще спорадичними.
Наприкінці ХVІІІ ст. швидко зростала мережа торгів і ярмарок. Сталі зв’язки між торгами і ярмарками в рамках одного регіону обумовили виникнення місцевого ринку. Цей процес в різних регіонах йшов по-різному — в деяких раніше, в деяких пізніше.
Спеціалізація окремих регіонів України, поглиблення товарності виробництва зумовили економічну доцільність торговельних контактів. Торговельні зв’язки між Лівобережжям, Слобожанщиною, Півднем, Правобережжям у ХVІІІ ст. не тільки визначаються, а й набувають сталості. Мережа місцевих ринків зливається в єдиний національний ринок. Економічні інтереси взяли верх над політичними реаліями.
Основною формою торгівлі стали ярмарки. У XVIII ст. кількість їх зростає, вони диференціюються за обсягом товарообороту. Якщо 1665 року у 21 українському місті відбувалося всього 40 ярмарків, а в 50-х роках XVIII ст. — лише на Лівобережжі ярмарки щорічно збиралися близько 350 разів, а базари — 8680.
Великі ярмарки утвердились в Сумах, Харкові, Полтаві, Ромнах. На Правобережжі — у Ржищеві, Могильові, Луцьку, Дубно, Житомирі. На Півдні України виникли торговельні центри у Єлисаветграді, Овідіополі, Новомиргороді. великим торговельним центром європейського масштабу став Київ. У 1798 р. з Дубно у Київ був переведений Контрактовий ярмарок.
Економіка Лівобережжя, Слобожанщини, Півдня України органічно була пов’язана з загальноросійським ринком. З ХІХ сторіччя спостерігався розвиток як всеукраїнського, так і всеросійського ринків. Це чітко вимальовується у процесі розвитку ярмаркової торгівлі.
Ярмарки були формою як оптової, так і роздрібної торгівлі. Напередодні реформи 1861 року в Україні функціонувало 1953 ярмарки. До 1895 року їх число збільшилось у 1,8 рази. Збільшився також і обсяг ярмаркового товарообігу. У 1876 році було проведено перепис ярмарків, які тривали три і більше днів. Починаючи з 1882 року ярмарки, що тривали більше тижня, обкладались збором. Розмір збору залежав від розряду ярмарку.
Ярмарки ділились на 5 розрядів. До першого розряду належав Нижньогородський ярмарок. Другий розряд становили ярмарки тривалістю три тижня. Ярмарки третього розряду тривали від 20 до 14 днів. До четвертого розряду належали ті, що тривали від 14 до 8 днів, до п’ятого — ті, що тривали менше 8 днів. За винятком першого, в Україні діяли ярмарки всіх розрядів.
У 60-70 ті роки ХІХ сторіччя зростає кількість великих і середніх ярмарків. У 80-90-ті роки їх кількість і роль падає. Водночас дають про себе знати нові риси ярмаркової торгівлі. По-перше, виокремлюються декілька великих центрів такої торгівлі в Україні. По-друге, йде процес спеціалізації окремих ярмарків. До найзначніших ярмаркових центрів належали Харків, Полтава, Ромни, Київ. Так, у Харкові відбувалося 4 ярмарки на рік, у Ромнах — 3 ярмарки, у Києві — 5 ярмарків. На Київщині в пореформений період найбільшим залишався Контрактовий ярмарок ( починаючи з 70-х років — Стрітенський ). На київські ярмарки приїздили не тільки купці, а й "разного звания люди", поміщики, чиновники. Поміщики й заводчики укладали угоди на продаж, купівлю, оренду маєтків, збували свій товар. Серед 4 полтавських ярмарків найважливішим був Іллінський. Сюди приїздило багато бажаючих взяти участь у купівлі-продажу. За кількістю пропонованого товару він вигідно вирізнявся з-поміж інших ярмарків. Основним товаром Іллінського ярмарку була вовна. Харківські, полтавські, роменські ярмарки мали не лише всеукраїнське або всеросійське, а й міжнародне значення, оскільки у торговельних операціях брали участь іноземні купці.
Пореформений період характеризується збільшенням кількості дрібних ярмарків. Вони у 1863 році становили 72,4% від загального числа. Ярмарки у місцевості з слабо розвиненою торговельною мережею дають можливість населенню придбати потрібні товари і реалізувати продукцію власного виробництва. Дрібні ярмарки мали широкий асортимент товарів.
Особливе місце в історії ринку і торгівлі України займають 20-ті роки ХХ сторіччя. Це, насамперед, обумовлено переходом від воєнно-комуністичних методів організації виробництва і розподілу до економічно обґрунтованих.
На початку ХХ сторіччя ярмарки були однією з форм регулювання внутрішньої торгівлі. РНК УСРР у грудні 1922 року прийняв постанову, згідно якої задля успішного розвитку внутрішнього товарообігу в Україні допускалась організація загальних торгів, що називались ярмарками. Використовуючи досвід Нижньогородського ярмарку, Укркомвнуторг зосередився на організації українських ярмарків. Проведення ярмарків в Україні з давніх давен збігалось з великими релігійними святами. Харківський ярмарок проводився у січні. Свою назву він одержав від свята Хрещення Ісуса Христа. Відродження ярмарку відбулося 19 січня 1923 року. Ще в листопаді 1922 року, на засіданні КВТ затверджено президію ярмаркову, до складу якої увійшли представники Української Ради народного господарства, губекономради, ВУКСа, уповноважений Наркомзовнішторгу, представник Держбанку України. Були розроблені і затверджені правила відкриття і роботи ярмарку. КВТ залучила до складу ярмаркову представників приватної торгівлі. Враховуючи, що проведення ярмарків вимагало певної маси товарів, КВТ організувала при наркоматах і губекономрадах комітети сприяння Харківському Хрещенському ярмарку. На засіданнях КВТ регулярно заслуховувалась інформація про хід підготовки ярмарку. В його роботі взяли участь іноземні фірми, Центроспілка, приватні фірми, державні господарські органи.
лютого 1923 року відкрився Київський Контрактовий ярмарок. Видавництво "правда" видало 5 тисяч яскравих плакатів про київський ярмарок. Була виготовлена вітрина "Контрактовий ярмарок у 1923 році", у вітчизняній та іноземній пресі вміщено інформацію. Через Наркомат іноземних справ КВТ звернулась до торгпредставництва УСРР у Варшаві і Берліні з проханням сприяти виїзду представників іноземних фірм на Контрактовий ярмарок. У роботі Контрактового ярмарку взяли участь торговці з Петроградської губернії, Північного і Приозерного районів, Білорусії, Москви і Московської губернії, Центрального Промислового району, Центрально-Землеробського району, деякі іноземні фірми. Це надало ярмарку міжнародного значення. З усієї кількості різних товарів, що пропонувались покупцям, тільки 3 % лишились нереалізованими. Учасники Хрещенського та Контрактового ярмарків звільнялись від промислового податку та місцевих податкових зборів. Однак, далися взнаки неврожай і голод, наслідками яких стала низька купівельна спроможність населення, незадовільне транспортне обслуговування. До того ж, загальний товарообіг та ринок все ще перебували в слабкому організаційному стані. В порівнянні з обігом Нижньогородського ярмарку 1922 року, обіг Контрактового ярмарку становив близько 50 %, а Хрещенського 32 %. Хрещенський та Контрактовий ярмарки сприяли пожвавленню торговельно-господарського життя країни, підвищували вантажообіг на залізницях, забезпечували промисловими товарами населення сільських районів. Домінуюча роль на ярмарках належала державним органам (продавці). Кооперативні та приватні фірми виступали здебільшого як покупці.
. МІЖНАРОДНІ ЯРМАРКИ-ВИСТАВКИ ТА ЇХ РОЛЬ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Потреба в науковому забезпеченні ринку постійно диктується технічним прогресом і розвитком системи міжнародного розподілу праці.
На ранніх стадіях цього процесу зіткнення економічних інтересів приводило до збройних конфліктів. Потім люди почали розуміти, що ринкові відносини можуть будуватись на цивілізованій основі. І на зміну збройним сутичкам за місце на ринку прийшла конкуренція.
Промислова революція, вдосконалення засобів звязку та обмеження олігополії ринку заклали основи для народження сучасної багатопланової форми міжнародних ярмарок/ виставок.
Основною ціллю міжнародних ярмарок є прискорення оформлення торгівельних угод по зразкам на стендах замість великих партій товару з метою прямого продажу.
В подальшому,в звязку з інтеграцією економіки, міжнародні ярмарки та виставки перетворюються на установи міжнародних економічних звязків.
Якщо на перших порах учасниками міжнародних ярмарок-виставок були окремі підприємці, корпорації, компанії, промислові підприємства різних країн, то в ХХ сторіччі учасниками стають держави. Кожна держава демонструє зразки різних товарів та наукових досягнень і винаходів.
Прискорення інформації призводить до зростання ефективності розвитку економіки держав, зростає якість виробів. Треба враховувати, що все проходить в умовах жорсткої конкуренції — рушійної сили розвитку економіки.
Роль міжнародних ярмарок-виставок величезна. Розглянемо роль міжнародних ярмарок-виставок в розвитку економіки і культури різних держав.
Міжнародна ярмарка-виставка — це короткочасні, періодичні, в основному в одному і тому місці здійснювані торги, в рамках яких велике число підприємств (експонентів) за допомогою зразків (експонатів) представляють масштаб товарів/послуг однієї або декількох галузей, для того, щоб відвідувач — комерсант отримав чітку уяву про їх підприємницькі можливості, експонент за допомогою експонатів прагне поширити інформацію про свою фірму і її продукцію, а також укласти прямі угоди на поставку товарів.
Міжнародні ярмарки — виставки — це грандіозне явище в світі. Майже всі вони проходять під гаслом «Людина-Природа-Техніка». Головною темою в ХХ сторіччі була автоматизація виробництва, електроніка, інформаційні технології, які допомагають прискорити розвиток економіки держави і тим самим покращити рівень життя населення.
На Всесвітніх виставках (тепер їх називають ЕКСПО) презентуються не тільки національні досягнення учасників в техніці, науці і культурі, а також міжнародні проекти майбутнього. Наприклад, освоєння космосу, охорона здоровя, генна інженерія і інші.
Згадуючи минуле з його війнами і техногенними катастрофами, люди зрозуміли, що облаштовувати «райські куточки» серед звалища, на якому борються за виживання менш вдалі люди безперспективно. Тільки разом можна зберегти землю гідною і зручною для пристойного існування. На одне з перших місць виходить тема Екології на міжнародних ярмарках-виставках.
Для того щоб привернути увагу до своїх ідей, духу нації, наукових досягнень в хід ідуть всі найможливіші художні заходи, відео-і кінофільми, наповнені спец ефектами театралізовані шоу. Важливим є те, що розвинені країни пропонують допомогу в запровадженні сучасних технологій і досягнень в науці і техніці.
Інвестиції і кредитування на пільгових засадах є важливим важелем в розвитку економіки менш розвинутих країн.
У світі діє понад 2000 ярмарок і виставок, але головних міжнародних діє близько 150.
Основні центри міжнародних виставок-ярмарок: Париж, Ліон, Мілан, Дамаск, Осака, Токіо, Гамбург, Гановер, Лейпціг, Мюнхен, Тронто, Лондон та інші. Слід зазначити,що організацію міжнародних виставок-ярмарок регулює з 1928 року Паризька Конвенція Міжнародних Ярмарок-виставок.
Останнім часом все більше значення набувають багатогалузеві і галузеві ярмарки-виставки. Вони мають строгу спеціалізацію і орієнтовані на відвідувачів-комерсантів з аналогічними спеціальними інтересами. Наприклад, авіаційний салон в Ле Бурже (Франція), виставка сучасних видів зброї в Абу Дабі (ОАЕ), та інші.
Це сталося завдяки:
Міжнародні виставки-ярмарки сприяють розвитку економічних звязків між країнами та їх промисловими та науковими організаціями.
Всі вони служать інформаційному забезпеченню процесів економічного розвитку, а сама інформація та інформатика перетворюється в матеріальну і творчу силу, за якою стоїть майбутнє.
3. МІЖНАРОДНІ ВИСТАВКИ-ЯРМАРКИ, ЯК ЗАСІБ КОМЕРЦІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
коли людина почала обмінюватись продуктами своєї праці, то виникла потреба в притягнені інтересу споживачів до пропонованих товарів. Спочатку виникли базари, які поступово перетворювались в своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу.
Від цих центрів тягнулись комунікації в вигляді караванних і морських шляхів. один з таких шляхів пролягав через землі теперішньої України — це «Шлях із варяг в греки».
Ярмарки — це система: пристані, сховища, посередники, міняли, писарі, нотаріуси та агенти по збуту. На цій основі і почало діяти те, що тепер називається ринком.
В основі теперішніх ярмарок — виставок лежить комерційний інтерес. Набуває значення для ярмарок — вибір міста проведення, часу та тематики.
В наш час, коли кожний підприємець, який засвоїв принцип маркетингу і хоче розширити кордони свого бізнесу, повинен використовувати міжнародні комерційні комунікації.
Слід відзначити, що важливим є сам факт участі в міжнародних ярмарках — виставках, це являться органічним складовим елементом комплексу маркетингу і служить стратегічним цілям як держави, так і фірми. «Підприємець, який відмовляється від участі в ярмарках та виставках, віддає в заставу своє майбутнє».
Міжнародні ярмарки — виставки — це багатофункціональний засіб обміну інформацією, це прискорення розвитку економіки.
Проведення ярмарок — виставок по своїй природі є багатоцільовим засобом підприємницької комунікації, тісно повязаної з політичною, демографічною, економічною і технологічною конюнктурою, яка формує фактори, якими визначається кількість, характер, географічний розподіл заходів такого роду, а також політика їх організаторів в відношенні до спеціалізації і рівня наданих послуг.
Інтенсифікація, яку ми спостерігаємо на всіх рівнях підприємницької комунікації в наслідок еволюції в сфері інформатики, породжує високі вимоги як до експонентів, так і до відвідувачів щодо якості наданих послуг, що примушує засновників міжнародних виставок-ярмарок до застосування зверх сучасної технології і модернізації виставочних будівель. Це все викликає жорстку конкуренцію в трикутнику США — Європа — Південно-Східна Азія.
Останнім часом виявляються істотні якісні зміни в ярмарко-виставковому середовищі, це:
В інституті міжнародних ярмарок-виставок в теперішній час спостерігаються наступні явища:
зараз спостерігається чотири типи дії, це:
А) Глобальні ярмарки-виставки, де сконцентровано пропозиції і попит в світовому масштабі;
Б) Європейські ярмарки-виставки служать дзеркалом ринку головним чином в західній і Східній Європі;
В) Європейська регіональна — рамки дії вужчі в порівнянні з типом «Б», але ширші, чим відомі регіональні виставки-ярмарки;
Г) Місцеві,обмеженого радіуса дії,стосовно пропозицій товарів і послуг до потреб району, де вона проводиться.
таким чином, проходить поступова трансформація виставок-ярмарок із засобів презентації товарів з ціллю їх продажу і подавання їх асортименту за допомогою зразків в засіб глобальної комунікації.
Обєктивність, періодичність, обмеженість в часі і просторове зосередження пропозицій придає ярмаркам-виставкам характер платформи для обміну інформацією (сфера комунікацій) і укладання угод (сфера ринку).
Вияснимо, що таке ярмарки і виставка.
Ярмарки мають більшу обєктивність, ставлять основною ціллю укладання угод по зразкам, продаж зразків споживачам відбувається в окремих випадках.
Виставки, однією з основних цілей ставлять поширення інформації з метою продаж по зразкам, вільний доступ відвідувачів, продаж товарів.
В рамках сучасної інтернаціоналізації економіки, яка проходить в процесі переходу індустріального суспільства до суспільства главенства комунікацій, якому притаманні:
Міжнародні ярмарки-виставки забезпечують для його учасників покращення іміджу, пропаганду соціального вкладу, довге життя в світовому «підприємницькому суспільстві». Одночасно вони служать високоякісним засобом, забезпечуючи одночасне поширення і отримання широкого спектра економічних, технічних і комерційних повідомлень відносно доступної її вартості.
Міжнародні ярмарки-виставки, які входять в структуру комплексу маркетингу, відрізняються від «споріднених» їм напрямків діяльності (реклама, звязки з громадськістю і т.д.) мають переваги безпосередньої комунікації і «живого контакту з привабливими товарами і послугами». Ця перевага в поєднані з деякою нейтралізацією значення розмірів підприємств на користь менших фірм в результаті співпраці різномасштабних підприємств в одному середовищі і однакових умовах, роблять ярмарки-виставки незамінними помічниками кожного підприємця, а також і держави.
Міжнародні ярмарки-виставки мають велике значення тому, що вони:
В той же час вони діляться на категорії по наступним ознакам:
а) За місцем їх проведення:
регіональні-межрегіональні;
національні;
міжнародні.
Регіональні ярмарки-виставки діють в радіусі біля 100км і представляють одну або декілька галузей і служать для демонстрації можливостей малих підприємств.
Міжрегіональні — це теж саме, але радіус дії більший і адресуються великим підприємствам.
Національні — проводяться як закордоном, так і в середині держави і демонструють продукцію національного виробництва і стимулюють її збут.
Міжнародні — діють як усередині, так і закордоном. В них приймають участь експоненти і відвідувачі різних держав. Статус Міжнародної, або багатонаціональної виставки-ярмарки вони придбають, якщо в них приймають 10-15% зарубіжних експонентів.
б) По частоті проведення:
Частота проведення залежить від виду пропонованої продукції і умов конкуренції.
в) По напрямку роботи:
г) По виду пропозицій:
Універсальні — працюють в слабо розвинутих країнах.
Багатонаціональні — демонструють товари і послуги декількох галузей в реальних масштабах. Галузеві — мають чітку спеціалізацію по відношенню експонованої продукції і орієнтовані головним чином на відвідувачів-підприємців з подібними інтересами.
д) По попиту:
В кінці 60-х років виникли Центри Міжнародної торгівлі і число їх росте. Згідно даними Асоціації Центрів Міжнародної Торгівлі, яка знаходиться в Нью-Йорку, основною задачею таких центрів є «забезпечення кровом» різних фірм і надання їм послуг, полегшуючих комерційну комунікацію.
Ці «Центри» міжнародної торгівлі є різновидність постійно діючої виставки з досягненнями в області торгівельних відносин. Сучасний підприємець, який оволодів принципами маркетингу і бажає розширити кордони свого бізнесу, повинен систематично використовувати всі засоби комерційної комунікації.
. ВСЕСВІТНІ ВИСТАВКИ І ЇХ ГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ
В глобальному економічному аспекті виставки можуть бути:
а) дзеркалом технічного розвитку;
б) «біржею» інформації;
в) термометром цін;
г) економіко-політичним форумом прогнозування конюнктурних змін.
Всі, хто приймає участь у виставках, покупці і продавці, отримують від них наступні послуги:
Слід зазначити, що деякі держави, а також фірми, організують пересувні міжнародні виставки для підняття іміджу країни або фірми. Наприклад, виставка «ЕКСПО-2012» в Києві в Українському Домі з 15.03.2012 р.. де Австрія і ФРН пропагують банківське обладнання.
Особливої уваги заслуговують Всесвітні виставки. В них бере участь багато країн, вільний доступ для громадян роблять Всесвітні виставки дзеркалом технологічної еволюції і значним політичним і культурним явищем. На честь грандіозних виставок збудовано памятники архітектури: кришталевий палац у Лондоні, Ейфелева вежа в Парижі та інші.
Всесвітні виставки демонструють засоби, якими володіє людство для забезпечення своїх культурних потреб, а також своїх досягнень в науці і техніці.
Проведення Всесвітніх виставок приурочено до різних значних явищ в еволюції людської цивілізації таких, як винахід електрики, телекомунікації, будови великих технічних обєктів і т.д.
На першій Всесвітній виставці,яка проводилась в 1851 році в Лондоні було представлено 17 тис. експонатів. В Парижі в 1867 році було представлено 52 тис. експонатів, в Філадельфії в 1876 році — 68 тис., в Ганновері в 1999 році — 75 тис. з 70 країн, серед них була і Україна, яку представляли 65 підприємств. В складі української експозиції були такі напрямки: засоби автоматизації, виробниче обладнання та інструменти, пневматика, гідравліка, залізнична техніка. Серед підприємств були: комбінати «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», з-д ім. Фрунзем (Суми), ВАТ «Гідроприлад» (Київ), АТ «Іскра» (Львів) та інші.
На ЕКСПО-2013 Японія буде демонструвати автомобілі виготовлені з макулатури.
В 2013 році в Ганновері відбудеться виставка СеВІТ-2001, де буде представлено більше 8000 експонентів.
Україна планує організувати окремий стенд провідних українських компаній з телекомунікації. В кінці ХХ сторіччя зявились спеціалізовані виставки:
авіаційний салон в Ле Бурже Франція;
військового озброєння в Абу Дабі ОАЕ;
військової авіаційної техніки в Лондоні.
Україна приймає участь у цих виставках і демонструє транспортні літаки АН-140, АН-70 та інші. Літак АН-70 по своїм характеристикам не має рівних в світі.
На виставці в Абу Дабі Україна демонструвала танк Т-80,який показав хороші результати.
В останній час Всесвітні виставки організовуються не тільки в Європі, а і в Америці і Азії. Серед Європейських країн особливе місце займають: ФРН, Франція, Італія, Англія, Іспанія, Бельгія, Голландія.
В ФРН проводиться найбільше виставок і ярмарок: Гамбург, Ганновер, Берлін, Кельн, Лейпциг, Мюнхен, Дюссельдорф, Франкфурт.
У Франції проводиться до 1000 виставок на рік, але міжнародних — біля 100.
В Італії проводиться 750 виставок, але тільки 1/6 претендує на міжнародні — це Мілан, Верона, Генуя, Барі, Турін.
В Великобританії проводиться 700 виставок на рік, але всі не міжнародні — в Лондоні і Бірмінгемі.
В США проводиться 4200 виставок, але міжнародних мало.
В останні роки росте виставкова діяльність у Південно-Східній Азії.
В Японії проводиться 420 виставок на рік, з них 1/4 міжнародні, в Китаї — 200, в Сінгапурі, Південній Кореї, Малайзії, Таїланді, Вєтнамі з 2000 р. по 2010р.. кількість виставок зросла в 2,3 рази
Найбільший ярмарок на Україні — Київський Міжнародний Контрактовий ярмарок і популярність його дедалі збільшується. Ось, наприклад, порівняння показників виставок-ярмарків, проведених "Київським Міжнародним Контрактовим ярмарком":
Таблиця 1
2010 р.2011 р.Кількість учасників (компаній)11751565Загальна площа експозицій (тис.кв.м.)2836Кількість відвідувачів (тис.осіб)360395
Але і виставки, і ярмарки на Україні сьогодні проводяться не на найвищому рівні. Вони не нагадують шоу, як то зазвичай буває на Заході, хоча цьому є об‘єктивне пояснення — обмежене фінансування таких заходів.
Всесвітні виставки мають велике значення для розвитку торгівлі і промисловості, вони оперативно забезпечують інформацією.
5. ВИСТАВКИ ГАННОВЕРА
З 19 по 24 квітня 2011 року у Ганновері проходив традиційний Ганноверський ярмарок. На найбільшому ярмарку світу свої досягнення представляли близько 7500 експонентів з понад 70 країн. Відкрили виставку Федеральний канцлер Ангела Меркель та президент Республіки Чилі Едуардо Фрей — ця країна у 2009 році була партнером Ганноверського ярмарку.
Серед експонентів було 65 українських підприємств. таким чином у Ганновері була представлена найбільша кількість фірм з України за попередні роки участі у ярмарку нашої держави. В складі української промислової експозиції були такі основні напрямки: електричні засоби автоматизації, виробниче обладнання та інструменти, пневматика, проводи та гідравліка, залізнична техніка тощо. Серед підприємств, які брали участь у ярмарку — провідні комбінати "Запоріжсталь" та "Криворіжсталь", завод ім. Фрунзе (Харків), ВАТ "Гідроприлад" (Київ), АТ "Іскра" (Львів) та інші.
На Ганноверському ярмарку ЕКСПО-2011 свою продукцію представляли понад 7300 фірм з 68 країн. Найбільшими експонентами, крім ФРН, були Великобританія, Франція, Італія і США.
"Людина — Природа — Техніка" — під цим гаслом на протязі п’яти місяців у 2011 році працювала грандіозна виставка в Ганновері. Головною темою ярмарку стала автоматизація фабричного виробництва. Розробки в цій галузі представили 2500 фірм, причому, кожна десята показувала інформаційні технології, які повинні були допомогти, за виразом Федерального міністра економіки ФРН Вернера Мюллера, червоно-зеленому уряду підтримати високий рівень німецької промисловості на зовнішньому ринку. Тому ще одна особливість ярмарку — сусідство промислових товарів з науковими дослідженнями і зразками новітніх технологій.
Всесвітні виставки (тепер їх називають ЕКСПО), які проводяться раз в декілька років, завжди ставали великим історичним явищем. Наприкінці ХХІ сторіччя 175 країн земної кулі прийняв у себе німецький Ганновер — ювілейна EXPO 2011 вперше в історії всесвітніх виставок презентує не тільки національні досягнення учасників в науці, техніці і культурі, але й міжнародні проекти майбутнього.
Тема екології так або інакше присутня в павільйонах розвинутих держав — сьогодні вже не прийнято гордувати промисловою міццю, та й технічні новинки (які безумовно застаріють через десяток-другий років) відійшли на другий план.
Головне — показати свої ідеї, дух нації, те, чим країна буде жити на протязі всього наступного сторіччя. Для цього в хід ідуть всі найможливіші художні заходи, відео- і кінофільми, наповнені спец ефектами шоу. Красу і чистоту всієї природи демонструють не тільки господарі диких і безлюдних просторів, які осталися, скажімо, в Канаді і Австралії, але й маленькі густонаселені Данія, Монако, Андорра, не кажучи вже про таких визнаних власників білосніжних гірських верхівок і кришталево чистих вод, як Австрія і Норвегія. І кожна заманює до себе, роздаючи яскраві проспекти і каталоги готелів.
Візьмемо, наприклад, виставлені на виставці автомобілі — їх, як віхи технічного розвитку за минуле сторіччя, представили, можна сказати, тільки італійці: для них "феррарі" і "мезераті" — дещо більше, ніж для нас "жигулі", "волги" і "запорожці", — не похвалитися могутніми красенями було б зовсім не в дусі їх творців. Зате електромобілів, як найбільш відповідаючи духу і тематиці цієї виставки, виявилось в надлишку. Якщо, скажімо, німецький "Оскар" з сонячною батареєю на поверсі або італійська двохмоторна "Ета Бета" ще тільки чекають свого тиражування на конвеєрі, то норвезький "Тінк" вже випускають повним ходом, правда тільки в Скандинавії. "Тінк" має таку саму ціну, як і звичайні машини А-класу з вдесятеро більшим запасом ходу, але тихохідність, легкість керування, безвідмовність, відсутність вихлопу і, головне, податків з власників роблять своє діло — автомобіль, що заправляється від розетки, починає витісняти бензинових конкурентів.
Та й сама територія виставки (з кінця в кінець — близько 5 кілометрів) просто наповнена тихохідним та нешкідливим транспортом — тисячі відвідувачів беруть напрокат одномісні електроскутери, двох- або чотирьохмісні електромобілі — а на чому ще їздити в ХХІ сторіччі? Видно, ідея видобувати енергію, спалюючи паливо прямо на транспортному засобі, себе виживає, і проектування все більш хитромудрих систем, на зразок безпосереднього вприску і регулювання фаз, сьогодні неначе розрахунок на комп‘ютері шагу хвиль пральної дошки.
Але всіх переплюнули, як завжди, японці, запропонувавши робити автомобілі із паперу — саме такий стане символом майбутньої ЕКСПО 2013. Так, зі сталевим листком потрібно "зав’язувати" — виплавка металу потребує величезних витрат енергії, та і його запаси вичерпні. За минулі роки господарча діяльність людини розсіювала залізо по планеті у вигляді іржі — якщо так піде і далі, видобувати руду прийдеться не в родовищах гематиту і лемонита, а просіюючи землю на дачах…
Пластмаса, яку Європа і Америка вважають універсальним матеріалом майбутнього, змальовуючи райдужні проекти поліетиленових автомобілів, для японців — тупикове направлення. Вже зараз світ стогне від забруднення середовища і надвеликої кількості заводів, хоч їх продукцією користується лише чверть населення планети — більшість людей веде екологічно праведне життя, обходячись солом’яною ковдрою, пайкою рису і парою дерев’яних паличок. До кінця ХХІ нас буде 50 млрд. І якщо кожен захоче пити газовану воду з пластикових пляшок, вставити пластикові вікна і їздити на пластиковій машині, прийдеться забудувати хімзаводами всю землю, включаючи Канарські острови і швейцарські Альпи. А якщо ще і спалювати трильйони використаних пляшок, як роблять зараз, поки їх "небагато", агонія людства буде недовгою…
Японія має серйозні наміри перейти на відновлені природні матеріали. Свій павільйон вона вистроїла з переробленої макулатури: і наповнювач, і зв’язуючий клей — рослинного походження. Другий її грандіозний проект — глобальна система рециркуляції вуглекислого газу, призвана врятувати землю від парникового ефекту і кліматичної катастрофи. Дослідне обладнання, виловлюючи з повітря СО2 і перетворююче його в спиртове паливо, в Японії вже працює; тепер справа за малим — понастроювати таких в Сибіру, де по вісім місяців в рік палять вугіль і мазут…
Але саме найцікавіше на ЕКСПО — тематичні парки, створені міжнародними командами вчених і художників. "Енергія", "Транспорт", "Здравоохорона" та інші — ці експозиції розвернуті тут дуже широко, їм можуть позаздрити чимало спеціалізованих музеїв — все в русі, керується комп‘ютерами, наглядність стопроцентна… Уважно обстеживши всі одинадцять парків (на що знадобиться не менше тижня), навіть той, хто ніколи не вчився у школі, отримав би повну картину сучасного стану світу. Побачити побудову галактик і планет, дослідити еволюцію тварин і людини, побувати на заводах, електростанціях, вугільних шахтах — фантастично цікаво ! І все це не по книжкам, а при безпосередній вашій участі в справжніх виставах, майстерно розіграними організаторами парків — ефект присутності гарантований.
об‘єднаний павільйон "Планета мрій" і "ХХІ сторіччя" — самий популярний у відвідувачів: давно забувши, що таке черга, європейці покірно стоять дві години, щоб, попавши в середину, відчути мудрість минулих поколінь і зазирнути в майбутнє. Загальна риса всіх тематичних парків — атмосфера відчуття легкої стривоженості і, одночасно, оптимізму: так, проблеми зростають, як хмари над головою, але не дарма людина називає себе "sapiens", що означає "розумний"…
року українські компанії знову будуть брати участь у всесвітньо відомій виставці СеВІТ, яка щорічно відбувається в Ганновері.
кожного року своєчасній підготовці виходу компаній України на ганноверські виставки заважають різні причини. Але сьогоднішня ситуація змінилася, оскільки змінився підхід держави до підготовки виставкових заходів. Якщо раніше за весь період підготовки до конкретної виставки (від організації до фінансування) відповідало одне відомство, то нинішнього року було прийняте рішення централізувати все у віданні Мінекономіки, та крім цього, сталася інша найважливіша подія: в нещодавно прийнятому бюджеті на 2012 рік є стаття, яка передбачає використання 7 млн. грн. на проведення виставкових заходів в Україні й за кордоном, зараз відбувається розподіл грошей між різними відомствами. Щодо обсягів державного фінансування участі українських компаній у СеВІТ, то воно має зберегтися на минулорічному рівні (близько 360 тис. грн.). Державне відомство знову відповідатиме за організацію участі України в цій виставці.
Кількість експонентів на СеВІТ-2001 має лишитися на минулорічному рівні, суттєво не зміниться також загальний обсяг займаних площ, хіба що трішки зменшиться. Проте зменшення виставкових площ пов’язане не із зменшенням кількості експонатів, а з реконфігурацією павільйонів. До "традиційних" учасників-відомств цього разу приєдналася столична мерія. На виставці будуть і "новачки" — відомо, що це будуть компанії, зайняті у сфері інформаційних технологій.
У 2013 році знову буде організований окремий стенд за участю провідних українських телекомунікаційних компаній. Окрім цього, до кінця поточного року Держкомзв’язку планує організувати цілеспрямоване відвідування павільйонів виставки зацікавленими представниками українських компаній.
6. ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ
міжнародний ярмарок виставка комерційний
Минулий виставковий сезон був не найуспішнішим в історії виставкових компаній — причинами цього стали велика конкуренція на цьому ринку, стабілізація та мляве зростання товарних ринків, деяке послаблення виставкової активності вітчизняних підприємців.
Стрімкий розвиток окремих галузей (харчової, будівельної) зумовлює моментальне збільшення профільних виставок, а отже, розпорошення на них зацікавлених учасників. Водночас у галузях, де конкуренція не така сильна, а розвиток не дуже стрімкий, компанії трохи втрачають інтерес до виставкових заходів або пробують сили в цікавих для себе регіонах чи за кордоном.
Щоб утримати інтерес підприємців до своїх заходів, виставковці намагаються перетворити їх на своєрідну центральну тусовку галузі. Програма додаткових заходів (конкурсів, презентацій, конференцій, семінарів, "круглих столів") стала вже нормою для великих галузевих виставок, а деколи вона навіть перевершує за інформативністю саму виставку.
Загалом сьогодні від столичної виставки, де збираються більше сотні компаній — учасників та приходять тисячі і десятки тисяч відвідувачів, можна очікувати високого рівня її проведення. Водночас рівень проведення регіональних виставок так і залишається на досить низькому рівні, а столичні організатори не зацікавлені переносити свій досвід та сили для проведення виставок в інші міста.
З іншого боку, багато всеукраїнських та столичних компаній, які відомі київському споживачеві та розвивають бізнес у регіонах, зацікавлені в участі у виставках у великих обласних центрах та відзначають досить значну їх ефективність. За рахунок цього кількість виставкових заходів у регіонах цього року зросте.
Торік була перша спроба об‘єднати кілька виставок суміжних галузей — продуктів та обладнання для їх виробництва і торгівлі. Однак після підбиття підсумків організатори залишалися незадоволеними результатами такої співпраці — адже через різну величину вони виглядали неоднаковими за значенням, та й деякі учасники замість того, щоб викуповувати експозиційні площі в кожної з компаній, вдовольнились однією. Тому цього року всі однопрофільні виставки відбуватимуться окремо, а деколи навіть перекликатимуться у часі.
Серед учасників дедалі більше відбувається поділ на тих, які принципово не йдуть на виставки, бо вважають витрати на них неефективними, і компанії, які роблять основну ставку на набір замовлень під час таких заходів. Переконувати перших змінити своє ставлення до виставок — марна справа, тому організатори намагаються втримати існуючих клієнтів та залучити нових з числа тих, хто коливається.
Тому більшість виставковців працюють зі своїми клієнтами індивідуально, відстежуючи зміни на галузевих ринках та враховуючи всі побажання компаній-учасників. Так, однією з головних претензій учасників до організаторів є або мала кількість відвідувачів, або нестача серед них зацікавлених фахівців. Для наповнення фахівцями організатори розсилають запрошення відомим їм профільним організаціям, пропонують самим учасникам розіслати запрошення власним партнерам тощо.
Щоб догодити і прихильникам "базару" з юрбою споживачів, і шанувальникам тиші й неспішного пошуку нових партнерів, організатори розміщують учасників з різною клієнтурою в різних залах виставкового комплексу, надають окремі дні для фахівців чи для розпродажу експонатів. В окрему групу виділилися ярмарки, змішування ділових виставок з розпродажами відбувається дуже зрідка, виставкові компанії перестають ними займатися через низьку прибутковість.
Найкращі результати роботи та найуспішніші виставки — у тих виробників та імпортерів обладнання, галузі яких динамічно розвиваються. Так, розвиток харчового сектору підштовхує до активніших дій на ринку продавців пакувального та переробного обладнання, збільшення виробників меблів та "столярки" — зростання пропозиції верстатів з обробки деревини, активне будівництво магазинів та кафе — зростання продажу торгового обладнання. Саме в цих галузях проводяться найпомітніші виставки, які щороку збільшуються за всіма показниками. Головна ознака таких виставок — брак серйозної конкуренції в їх проведенні серед виставкових компаній. За кількома винятками такі вузькопрофільні виставки — єдині в році, вони стають головними подіями галузі. Хоча в стабільних галузях за відсутності в постійних учасників новинок участь у подібних виставках щороку стає для них дедалі неефективнішою. Водночас, за свідченням самих виставковців, Україна ще "не доросла" до великої загальнопромислової виставки на зразок СЕВІТ або Gannover Messe, хоча за її проведення по-справжньому ще ніхто не брався.
Серед звичайних виставок чимала частка припадає на виставки-ярмарки, на яких учасники прямо зі стендів продають виставлену продукцію. Така форма виставок характерна для товарів ширвжитку перед святами, товарів легкої промисловості, косметики, побутової хімії та посуду. Характерною з погляду демонстрації цієї політики є "Ресторан Експо 2011", де на одних стендах можна було безплатно скуштувати каву чи тістечка, а на сусідніх — те саме було вже за гроші. Торти, ковбаси та імпортні солодощі тільки продавалися.
Водночас столичні виставки харчової промисловості мало схожі на ярмарки. Зазвичай на них продаються тільки найдорожчі експонати, а дешевші роздають безплатно. З іншого боку, більшість регіональних універсальних виставок-ярмарок провадяться саме для продажу і не є виставками, а швидше тимчасовим універсамом. Так, лише у грудні 2011 року відбулося 30 великих регіональних універсальних ярмарок, на яких активно торгували товарами практично всіх галузей промисловості. Для багатьох відвідувачів з невеликих міст такі ярмарки — давно очікувані події, де є можливість придбати дешевше якісний товар — взуття, одяг чи посуд.
Звичайно, називати їх справжніми виставками, що орієнтуються на роботу з фахівцями, гуртовиками, проводять маркетингові та іміджеві заходи, не можна. В тісняві та безладі, який панує на таких ярмарках, вирішуються тільки проблеми збуту. Тому більшість серйозних виробників на певному етапі зростання полишають участь у ярмарках на користь іміджевих виставок, де мають нагоду визначити насамперед своє місце серед конкурентів та визначитися з тенденціями розвитку галузі. А ярмарки залишаються цариною торгових посередників, дилерів та роздрібних торгівців.
Незважаючи на велику кількість виставкових заходів та фірм-організаторів, єдиного місця для їх проведення, яке б задовольняло організаторів та учасників, у Києві немає. Збудований спеціально для цих цілей Експоцентр України не влаштовує віддаленістю від центру міста, розкиданістю павільйонів та радянським духом, що досі її не покинув, тому для цього використовуються пристосовані приміщення, як-от Палац спорту або власні, відремонтовані виставковими фірмами, будівлі. Про спорудження сучасного виставкового центру недалеко від центру столиці говорять уже кілька років, однак реально за його створення ще ніхто не брався.
ПЛОЩІ ВИСТАВКОВИХ ЦЕНТРІВ КИЄВА:
Експоцентр України (НВЦ)
павільйонів загальною площею………………….……….…18 500 кв.м.
Український дім
залів загальною площею…………………………..…………..2 500 кв.м.
Палац спорту…………………………………………………….8 000 кв.м.
Надворі…………………………………………….…………500 — 700 кв.м.
Торгово-промислова палата України…………………………..2 000 кв.м.
Виставковий центр "Зовнішекспобізнес"………………………2 000 кв.м.
Виставковий центр АССО International………………………..2 500 кв.м.
ВИСНОВКИ
Історія дає об‘ємне бачення різних граней розвитку ринку і торгівлі. Саме знання цієї історії може дати відповідь на питання, які елементи минулого варто використовувати на сучасному етапі державотворення, від чого треба відмовитись.
Дещо з історичного досвіду вже "працює" на сьогодення — багатоукладність торгівлі, ярмарки, біржі тощо.
Минуле треба вивчати, треба використовувати позитивний досвід, пам’ятати про тих, хто вписав свої рядки в історію ринку й торгівлі України.
Щоб добитися найбільшого економічного ефекту, слід використовувати різні форми оптової торгівлі — ярмарки, біржі, аукціони та роздрібну торгівлю (самообслуговування, торгівлю за зразками, за попередніми замовленнями, з доставкою додому чи за місцем роботи).
Сьогодні важливо відродити торговельні взаємини з такими країнами, які були традиційними партнерами України: Іраном, Туреччиною, Балканськими країнами, Польщею, країнами ближнього зарубіжжя.
Прогресивне торговельне обслуговування населення, перехід до цивілізованого ринку під силу лише ініціативним, з широким світоглядом, з високою професійною та загальною культурою фахівцям.
Найважливіша мета людства — це мир на нашій планеті, а цього можна досягти лише об‘єднавшись, налагодивши добрі стосунки між країнами. Налагодження і розвиток торгівельних зв’язків між країнами — один з багатьох способів налагодження таких стосунків. Проведення міжнародних ярмарків і виставок дає змогу населенню різних країн зустрічатися, обмінюватись досвідом, представляти досягнення своїх країн, знаходити спільно вирішення різних проблем, і взагалі, просто спілкуватися.
Щоб добитися найбільшого економічного ефекту,слід вивчати і використовувати різні форми підприємницького спілкування — ярмарки, виставки, біржі, салони, аукціони і т.д.
Міжнародні ярмарки-виставки — це центри інформації і всі вони служать забезпеченню економічного розвитку. Інформація, інформатика перетворюються в матеріальну творчу силу за якою майбутнє.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Комерч. посредническая деятельность на товарном рынке. М.2010 г.
2008
