Учебная работа. Лекции по истории международных экономических отношений
Лекции по истории международных экономических отношений
(іспит)
Вступ.
Викладач: Троненко Володимир Іванович. Доцент кафедри МЕВ.
Правила гри.
кожного тижня лекція і семінар.
Модульно-рейтингова система.
1 модуль: доісторичні часи – епоха феодалізму.
2 модуль: індустріальна цивілізація.
3 модуль: МЕВ першої половини 20-го століття.
Приблизно 3 контрольні роботи (15+15+20=50 балів).
Цілий ряд практичних завдань. Періодична перевірка конспекту.
Максимум – 100 балів. Реальний максимум – 80-90 балів.
Заохочення (можливий автомат за умов: постійна робота, відвідування).
Присудження балів:
Семінарське заняття: присутність 1 бал відповідь 1-3 бали фіксоване повідомлення 1-4 бали
Реферат 1-4 бали
Програма курсу в бібліотеці.
Література.
1. основа: «Історія міжнародних економічних відносин» (1 частина 3-
томного видання «Міжнародні економічні відносини»). К.: 1992.
2. Лановик Б.Б, Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Історія господарства:
Україна і світ. К.: 1995 рік. – новаторська спроба, стисле викладення
стародавніх часів, гарне викладення феодалізму і індустріальної
цивілізації, спроба визначити місце України як складової світового
господарства. Зверніть увагу: це не підручник! Він містить лише деякі
моменти нашої тематики.
План.
1. Що вивчає курс «Історія МЕВ».
2. Теоретичні засади курсу.
3. Формаційний та цивілізаційний підходи до вивчення Історії МЕВ.
4. Основні категорії і поняття курсу.
Що вивчає курс «Історія МЕВ». Формаційний та цивілізаційний підходи
Історія МЕВ дає уявлення про такі етапи їх розвитку:
1) доісторичні часи;
2) часи стародавніх цивілізацій;
3) епоха феодального середньовіччя;
4) період капіталістичних відносин.
В цілому, предметом вивчення курсу «Історія МЕВ» є розгляд їх в процесі
історичного виникнення, становлення і розвитку від доісторичних часів до
наших днів, тобто ми вивчаємо МЕВ в процесі їх еволюційного становлення,
розвитку до сучасного рівня.
Історія МЕВ вивчається через призму різних підходів вчених, різних
підходів науки і науковців до розвитку людського суспільства. Одним із
таких підходів є формаційний аналіз розвитку людського суспільства. Свого
часу цей підхід (принцип формаційного аналізу) було запропоновано класиками
марксизму. Він полягає у вивченні історії через етапи: від первісно-
общинного ладу (1) через рабовласництво (2), феодалізм (3), капіталізм (4)
до комунізму[1](5).
Концепція формаційного підходу грунтується на принципах класової
боротьби, соціальної революції і диктатури пролетаріату. Найбільш повно і
глибоко ці принципи викладені в роботі К.Маркса «Маніфест комуністичної
партії».
другим підходом до вивчення і дослідження людського суспільства є
цівілізаційний. У відповідності з цим підходом історія людства
розглядається через призму трьох цивілізацій:
1) аграрна;
2) індустріальна;
3) постіндустріальна.
Такий підхід було запропоновано в 70-ті роки американським політологом і
публіцистом Тоффлером. Такі цивілізації він назвав трьома хвилями в
розвитку людського суспільства. В своїй відомій книзі «Футурошок»[2] він
показав кризу індустріальної цивілізації, шоковий елемент – зворотня
сторона технічного прогресу і індустріального розвитку людського
суспільства, співставивши позитивні і негативні сторони, що проявляються в
проблемах використання сили атомної реакції, корисних копалин.
Аграрна цивілізація сформувалася і розвивалася із 7-6 тисячоліття до
н.е. і тривала до 15-16 століття н.е. Потім завдяки індустріальному
перевороту виникла індустріальна цивілізація, що проіснувала до кінця
першої половини 20-го століття. зараз людство, представлене окремими
державами поступово входить в межі постіндустріальної цивілізації.
Що ж до постіндустріальної цивілізації, то в її аналіз і теоретичне
обгрунтування внесли вклад переважно вчені західної формації (оскільки
радянська наука базувалася на формаційному підході): Д.Белл, Г.Кан,
З.Бжезінський.
Вважається, що її розвиток пов’язаний із сферою послуг і інтелектуальною
працею, на відміну від праці фізичної. В своїх роботах Тоффлер зазначав, що
робітник постіндустріальної цивілізації буде корінним образом відрізнятися
від робітника фізичної праці (робітника індустріальної цивілізації,
створеної Марксом).
Постіндустріальна цивілізація пов’язується з новим змістом розвитку
сфери послуг і цей новий зміст полягає в тому, що суспільство здатне буде
задовольняти індивідуальні потреби людини (можна навести приклад сучасного
господарства США, в якому велика кількість галузь переорієнтовується на
надання індивідуальних потреб).
Основні категорії і поняття курсу.
Через систему понять і категорій курсу МЕВ визначається зміст самих
міжнародних економічних відносин. Через поняття і категорії визначаються
форми прояву МЕВ, суб’єкти системи світогосподарських зв’язків, характер
відносин між суб’єктами МЕВ.
Сучасна економічна наука виділяє наступні форми прояву МЕВ: міжнародний
поділ праці (1), міжнародна торгівля(2), міжнародні валютно-кредитні (3) та
фінансові відносини (4), рух факторів виробництва[3] (5), міжнародна
інвестиційна діяльність (6), міжнародні науково-технічні зв’язки (7).
Міжнародні економічні відносини пов’язані з діяльністю суб’єктів, що
беруть в них участь:
1) Головним суб’єктом МЕВ являється держава.
2) На другий план виходять інтеграційні об‘єднання держав.
3) На третьому місці – міжнародні економічні організації.
4) Транснаціональні корпорації і транснаціональні банки.
Міжобщинні господарські зв’язки в доісторичні часи.
План.
1. Перші ознаки прояву міжобщинних зв’язків в доісторичні часи.
2. «Неолітична революція» та її вплив на розвиток міжплемінної
господарської взаємодії.
3. Перші прояви суспільного поділу праці.
4. Міжплемінний поділ праці за бронзової доби.
5. характер міжплемінного обміну.
Майже вся епоха кам’яного періоду характеризується привласнюючим
способом життя людини. А це означає, що в кам’яний період людина займалася
переважно збиранням, жила в безпосередньому контакті з природою і існувала
за рахунок того, що давала природа.
За часів пізньої доби мезоліту в людських спільнотах з’являються перші
ознаки змін в привласнюючому господарюванні (декотрі вчені називають пізню
добу мезоліту «кризою привласнюючого господарювання»). З’являються перші
ознаки землеробства, людина починає приручати диких звірів.
В епоху неоліту (приблизно 7-6 тисячоліття до н.е.) відбувається повний
перехід людини до відтворюючого господарства; від збирання, мисливства,
рибальства людина, протягом цих тисячі років, переходить до землеробства і
тваринництва. За своїм значенням, перехід до відтворюючого типу
господарювання докорінно змінив спосіб життя і носив певною мірою
революційний характер. Дослідники назвали цей перехід «неолітичною
революцією». В науковому розумінні значення «неолітичної революції» полягає
ще й в тому, що з нею вчені пов’язують початок аграрної цивілізації.
З переходом людського суспільства до відтворюючого способу
господарювання пов’язують вчені перехід людини до осідлого способу життя;
осідлість стає головною ознакою життя людини після неолітичної революції
(хоча кочовий спосіб життя подекуди зберігається і сьогодні). В цей же
період людина переходить до побудови постійних і більш міцних жител.
Зрештою неолітична революція в цілому означала перехід людини до сільського
побуту.
Вважається, що центром неолітичної революції були райони Близького
сходу. Дослідники вважають, що на території українських земель явища,
пов’язані з неолітичною революцією мали місце в 4-3 тисячолітті до н.е.
Головні наслідки неолітичної революції.
Відбувається концентрація людських спільнот в досить великих поселеннях.
У зв’язку з цим відбуваються зміни в соціальному устрої, соціальній
структурі суспільства. Людські спільноти об‘єднуються в нову соціальну
спільність – племена.
Осідлий спосіб життя призводить до значного природного приросту
суспільств і в зв’язку з цим мають місце великі (для тих часів) переміщення
землеробів і скотарів на нові місця з метою освоєння нових земель і
пасовиськ. Набирають поширення міжплемінні господарські зв’язки. Обмін
продуктами харчування доповнюється виробами домашнього вжитку, гончарними
виробами. Внаслідок неолітичної революції новим явищем обмінів стає
розгалужена мережа багатоступеневого обміну (обмін заради нового обміну:
обмін одного продукту на продукт-посередник з метою подальшого його обміну
на потрібний продукт).
Неолітична революція одержує подальший розвиток в часи бронзового віку.
Поглиблюється спеціалізація виробництва. Якщо в результаті неолітичної
революції спеціалізація зазначається на рівні тваринництва, зернового
господарства, гончарства тощо, причому найчастіше всередині одного племені
(хоча були і виключення); то бронзова доба поглиблює спеціалізацію
появленням таких галузей як видобування руди, виплавка бронзи, виготовлення
різних предметів і знарядь і бронзи та інших металів, причому помітно
визначається спеціалізація по регіонах. Розширюється предметна структура
обміну, предметами обміну стають метали (бронза, мідь, золото), готові
вироби з цих металів, гончарство доповнюється виготовленням фаянсових
виробів.
За бронзової доби вчені зазначають перші ознаки суспільного поділу
праці. Поглиблення спеціалізації приводить до того, що окремі племена
займаються окремими видами діяльності, і обмін між ними відбувається за
ознаками спеціалізації.
Д.З. Подивитися матеріал за Підручником 1.
Розглядаючи вищерозглянуті процеси на українських землях, вітчизняні
вчені виходять з того, що розвиток господарства і господарських зв’язків на
території України в доісторичні часи був складовою частиною еволюції
людства в цілому. Такі висновки грунтуються на дослідженнях, пов’язаних з
Трипільською культурою (Київщина, 4-2 тисячоліть до н.е.).
Д.З. Подивитися матеріал за Підручником 2.
Після неолітичної революції на території України досить значного
поширення і порівняно високого рівня досягають такі сфери господарювання як
хліборобство, тваринництво, ремесло, прядіння і ткацтво, завершується
формування техніки обробки каменю, виникають перші спроби обробки металів.
Трипільці підтримували зв’язки переважно з Остготськими спільнотами та
племенами Балкано-Дунайських територій.
Залізна доба на території України пов’язана з цілим культур,
характер для того часу (12-8 століття до н.е.), зокрема кіммерійська
сходу, Греції, Візантії.
Все зазначене призводить до формування передумов нового суспільного
ладу. Ще в доісторичні часи при обміні з’являється такий елемент як
загальний еквівалент (бушель зерна, вироби із металів, пізніше – золото,
срібло – гроші). Поява загального еквіваленту на рубежі доісторичних і
стародавніх часів означала зміну в характері обміну. За таких умов можна
говорити про появу перших ознак торгівлі. Виникає прагнення накопичувати
предмети, що є загальним еквівалентом. Володіння значною кількістю таких
предметів свідчило про наявність багатства. Існування загального
еквіваленту поступово приводить до виникнення такого явища як гроші. За
стародавніх часів гроші набувають домінуючу роль і обмін набуває ознак
власне торгівлі.
Підсумовуючи, можна сказати, що розглядаючи доісторичні часи ми
підходимо до розуміння, що в доісторичні часи проявляються ознаки
спеціалізації людських спільнот, на базі такої спеціалізації виникає
розподіл праці (тобто ми підходимо до категорії «міжнародний розподіл
праці»), що в свою чергу призвело до виникнення загального еквіваленту і
грошей (прототипу сучасних валютно-кредитних відносин).
————————
[1] Марксом було запропоновано дві фази комунізму: соціалізм і власне
комунізм. Пізніше радянські вчені між соціалізмом і комунізмом додали фазу
«розвинутого соціалізму».
[3] Робоча сила, капітал, технології
