Учебная работа. Країни Великої двадцятки в системі сучасних міжнародних відносин
Країни Великої двадцятки в системі сучасних міжнародних відносин
Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Факультет міжнародних відносин
Кафедра країнознавства та міжнародних відносин
Країни Великої двадцятки в системі сучасних міжнародних відносин
(індивідуальна робота)
Зміст
. Загальна характеристики Великої двадцятки
. Діяльність та роль Великої двадцятки в сучасних міжнародних відносинах
. Перспективи діяльності Великої двадцятки
список використаних джерел
1. Загальна характеристики Великої двадцятки
Велика двадцятка, або G-20 (формальніше — Група Двадцяти Міністрів Фінансів та Керівників Центральних Банків) є групою міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського Союзу. Загалом, економіки G-20 складають 90 % світового ВНП, 80% світової торгівлі (включаючи внутрішню торгівлю у ЕС) та дві третини населення світу.
Рішення про організацію міжнародного форуму Група двадцяти (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн Групи семи у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.
Ідея створення Групи двадцяти обумовлена прийнятим на зустрічі лідерів великої сімки в Кельні в червні 1999 року рішенням встановити неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної і фінансової політики між системоутворюючими країнами світу з метою досягнення стабільного і стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн.
Засновницька конференція міністрів фінансів і керівників центральними банками Групи двадцяти відбулася 15-16 грудня 1999 року в Берліні. Конференція визначила, що Група двадцяти є неформальною організацією, що обєднує країни з різних регіонів світу і з різним рівнем господарського розвитку, а також провідні міжнародні фінансові організації на основі зацікавленості в колективному вирішенні найважливіших світових економічних і фінансових проблем.
Членами двадцятки є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський союз. Постійними учасниками зустрічей двадцятки є МВФ, Європейський центральний Всього на країни Групи двадцяти доводиться понад 85 % світового ВВП. У них проживає понад 60 % населення світу, причому 66 % бідного населення також доводиться на ці країни.
Основна форма діяльності G20 — щорічні зустрічі на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Зустрічі проходять в країні, яка є головою групи.
Країна-голова G20 міняється щорічно за принципом ротації. При цьому щороку головуючі країни повинні бути з різних регіонів (наприклад, в 2007 році головувала ПАР, в 2008 році — Бразилія, в 2009 році — Великобританія). Тимчасовий секретаріат розташовується в головуючій країні.
. Діяльність та роль Великої двадцятки в сучасних міжнародних відносинах
Велика двадцятка займається економічною діяльністю і намагається регулювати світогосподарські звязки в сфері економіки. Сьогодні її роль неухильно зростає. 14-16 листопада 2008 року у Вашингтоні відбувся саміт великої двадцятки, в рамках якого обговорювалися наслідки світової фінансової кризи і заходи, необхідні для його подолання. Учасники саміту в спільній декларації затвердили пять принципів реформ для зміцнення фінансових ринків і режимів регуляцій для запобігання майбутнім кризам, а також домовилися провести наступну зустріч двадцятки до 30 квітня 2009 року. У роботі вашингтонського форуму брали участь лідери держав-членів G20, ЄС, ООН, МВФ, Світового банку і Форуму фінансової стабільності.
Лідери 20 найбільших розвинених країн і країн, що розвиваються, погодили у Вашингтоні шляхи швидкого виходу з нинішньої глобальної фінансової кризи, прийнявши так звану дорожню карту.
Європа на саміті показала повну єдність, за словами президента Франції Ніколя Саркозі, який назвав саміт історичним.
Європейські країни, представлені на саміті, з самого початку виступали за посилення державного регулювання ринків, у той час коли США і низка інших надають перевагу помірніших заходам.
Ніколя Саркозі підкреслив: Відповідь така: чітка стратегія, повторний запуск необхідних механізмів, фінансове регулювання, відмова від протекціонізму, реформа центрального управління. Подальші дії: міністри фінансів отримали інструкції, вони представляють результати, наступний саміт відбудеться в квітні або в кінці березня, на якому ми звіримо наші справи.
Зустріч двадцяти пройшла на тлі вістей про те, що вперше в історії єврозона відчуває рецесію і наступного року, за даними Єврокомісії, її навряд чи вдасться подолати.
Ми живемо зараз у виняткових умовах, — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. — Загрозою сьогодні є не інфляція, а дефляція. Загроза — це рецесія. Й особливо важливо, що наш пакт про стабільність, про який ми так часто говоримо в Європі, дозволяє вживати виняткових заходів в особливих умовах.
Нагадаємо, що в саміті лідерів держав G20 взяли участь голови держав-членів Великої вісімки (G8) (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, США та Росія) плюс найбільші країни, що розвиваються, — Аргентина, Австралія, Бразилія, КНР, Індія, Індонезія, Мексика, Саудівська Аравія, ПАР, Південна Корея, Туреччина, а також Європейський союз як окрема структура.
У Лондоні 13 березня, відбувся саміт міністрів фінансів G20. порядок денний зустрічі міністрів включав реформу системи регулювання, обліку і звітності, зміцнення і розвиток міжнародної співпраці між наглядовими органами, розширення Форуму фінансової стабільності (ФФС), реформу МВФ, Світового банку й інших інститутів розвитку.
США вважають, що виходу з кризи сприятимуть збільшення ресурсів МВФ і посилення нагляду за фінансовими ринками та найбільшими компаніями, а Велика Британія планує всі сили кинути на стимулювання споживчого попиту.
Тим часом експерти переконані, що пропозиції фінансових органів не допоможуть вийти з кризи. зараз же потрібно не зосереджуватися на реформуванні інституцій, а боротися з протекціонізмом і позбуватися від проблемних активів.
На зустрічі голови мінфінів G20 обговорювали насамперед реформу міжнародних фінансових установ. Зокрема, міністр фінансів США Тімоті Гайтнер запропонував поступово збільшити кошти, які є у МВФ, з нинішніх 250 млрд до 750 млрд дол.
Зустріч міністрів фінансів G20 був підготовчим заходом перед самітом самої двадцятки, який також відбувся в Лондоні на початку квітня. Про те, які завдання зараз стоять перед лідерами провідних країн світу, розповів заступник міністра закордонних справ Великої Британії, спеціальний представник премєр-міністра Гордона Брауна з саміту групи двадцяти лорд Маллок-Браун, який прибув з візитом до Москви для консультацій з російським урядом.
Він зазначив, що одне з головних завдань саміту — послати сигнал ринку про те, що є світло в кінці тунелю, про те, що світові лідери працюють скоординовано і знають, що роблять. Ми сподіваємося, що нам вдасться повернути довіру до глобальної економіки, — говорить він.
Варто додати, що питання надання підтримки країнам, що розвиваються, в умовах кризи повинне стати важливою темою на майбутньому саміті великої двадцятки в Лондоні.
На фоні світової фінансової кризи країни, що розвиваються, стикаються з найбільшими труднощами, — сказав глава уряду. В звязку з цим, на його думку, розвинені країни повинні приділяти більше уваги наданню фінансової підтримки цим країнам.
На зустрічі міністрів фінансів країн Великої двадцятки, яка пройшла в місті Хоршем 14 березня 2009 року на півдні Англії, було вирішено значно збільшити фінансові ресурси Міжнародного валютного фонду.
Виступаючи на конференції, міністр фінансів Алістер Дарлінг сказав, що для боротьби з кризою буде зроблено все можливе.
У обнародуваному комюніке наголошується крайня необхідність використовувати всі можливості для мобілізації ресурсів, рекапіталізації банків, інфраструктури, фінансування торгівлі і соціальної підтримки.
Досягнута в Хоршемі угода послужить основою для підготовки конкретніших документів до саміту лідерів країн Великої двадцятки. Міністри фінансів G20 виробили рекомендації саміту групи 2 квітня, щоб забезпечити регулювання і контроль над крупними фінансовими інститутами, ринками і фінансовими інструментами.
У ході зустрічі в Хоршемі представники Британії і США наполягали на збільшенні фондів для надання допомоги постраждалим державам.
Так, міністр фінансів США Тімоті Гейтнер, відзначив, що темпи відновлення економіки США багато в чому залежать від доступу американських компаній на відкриті ринки країн, що розвиваються. Він підкреслив, що стан економіки США залежить і від економічної ситуації в інших країнах, і чим вона буде надійніша, тим швидше відновиться і американська економіка.
Водночас міністри деяких європейських країн, зокрема, міністр фінансів ФРН Пеєр Стайнбрюк, закликали до обережності. На їх думку, необхідно оцінити, наскільки добре працюють заходи зі стимулювання економіки, ухвалені раніше.
Проте Алістер Дарлінг постарався згладити враження про будь-які розбіжності, підкресливши, що на конференції панував дух консенсусу і був досягнутий значний прогрес.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що Євросоюз відмовився надавати допомогу українським фінансовим установам. Європейський інвестиційний них немає.аміт великої двадцятки в Лондоні 2 квітня 2009 року продовжив обговорення шляхів подолання кризи, і водночас зібрав значні виступи антиглобалістів.
На саміті двадцятки у Лондоні 2 квітня 2009 року досягнуто домовленості про вжиття заходів вартістю в 1 трлн. доларів для вирішення проблем, повязаних з глобальною фінансовою кризою.
Лідери двадцятки також взяли зобовязання про виділення 250 млрд. доларів для розвитку глобальної торгівлі.
МВФ отримає додаткові ресурси загальною сумою 750 млрд. доларів для надання допомоги країнам, що переживають економічні труднощі, повідомляє ВВС.
Як повідомив на підсумковій прес-конференції в Лондоні премєр-міністр Великобританії Гордон Браун, 1,1 трлн. доларів буде виділено МВФ та іншим міжнародним структурам.
Браун на прес-конференції зазначив, що додаткові кошти для МВФ надійдуть з ряду країн, включаючи 40 млрд. доларів від Китаю, 100 млрд. доларів від Європейського союзу, і 100 млрд. доларів від Японії.
Нашими пріоритетами в ході цього саміту були: робота, житло, бізнес активно працюючих сімей, — сказав він.
Підводячи підсумки саміту, Браун від імені групи двадцяти заявив про наступні плановані дії:
платня та бонуси банкірів стануть предметом більш жорсткого контролю;
для роботи з МВФ буде створено нову Раду з фінансової стабільності, щоб забезпечити співробітництво між країнами і створити механізм завчасного попередження ризиків фінансової системи;
буде збільшено регулювання діяльності хеджевих фондів і рейтингових агентств;
учасники саміту домовилися очистити банки від токсичних активів;
найбідніші країни отримають додаткову допомогу.
вересня 2009 в Лондоні — Міністри фінансів і голови центральних банків Групи 20 розвинутих країн і держав зі значним економічним потенціалом, зібралися на дводенну зустріч у британській столиці, щоб обговорити подальші кроки для протидії найгіршій фінансовій кризі від часів Великої депресії.
коли Група двадцяти зустрілася на найвищому рівні у квітні 2009 року, світ був у самому розпалі рецесії. Нині ж перспективи світової економіки виглядають значно краще. Фондові біржі пожвавішали, і в деяких країнах знову почалося економічне зростання. Проте міністри фінансів, що зібралися у Лондоні, залишаються обережними і не поспішають оголошувати перемогу. Вони наголошують, що нинішню політику державної підтримки банків слід наразі залишити чинною. Гарантувати, що процес одужання є незворотнім не можна, тож жоден уряд не може собі дозволити розслабитися. Про це, зокрема, казав сьогодні міністр фінансів Великої Британії Алістер Дарлінґ. Також на порядку денному — обмеження грошових винагород банкірів, фінансове регулювання та міжнародна інституційна реформа.
По тому, як у намаганні подолати кризу центробанки країн світу знизили до рекордного рівня ставки банківського відсотка і влили до економіки трильйони доларів, міністрам фінансів у Лондоні також захотілося показати, що мають скоординовану стратегію виходу зі стану дотування коштом платників податків. Безробіття росте, виборчі рейтинги урядів падають, тож їм потрібно знайти когось винного. І схоже, що роль винних відводиться банкам. Напередодні Велика Британія, Франція та Німеччина висунули пропозиції, покликані відохотити банки виплачувати надмірні бонуси своїм працівникам. часто прагнення таких бонусів змушувало банкірів іти на великі ризики, у чому багато фахівців вбачають причину нинішньої кризи.
На потребі зосередитися на обговоренні обмежень виплати бонусів банкірам на лондонській зустрічі наголосив, зокрема, премєр-міністр Великої Британії Ґордон Браун: люди одержують бонуси, не роблячи нічого такого, що мало б цінність на довший період. Дехто одержує бонуси, навіть коли банк переживає фінансові проблеми, а дехто одержує бонуси, що становлять настільки велику частку обороту компанії, що це являє собою ризик для клієнтів цього банку. Тож ми хочемо, щоб були правила щодо цього. І ми пропонуємо, щоб було запроваджено спільні міжнародні правила, крім наших британських, можна було дати собі раду з цією проблемою.
Є пропозиції запровадити відтермінування в часі банківських бонусів, щоб відвернути дії банкірів, які можуть принести користь на короткий термін, але бути збитковими у майбутньому. Відтермінування дало б можливість заднім числом позбавляти бонусів, якщо згодом операція виявиться збитковою. Очікується, що конкретні заходи щодо бонусів будуть готові до саміту Великої двадцятки у Піттсбурґу цього місяця.
Також на порядку денному — забезпечення міжнародних фінансових інституцій на кшталт МВФ всіма ресурсами, які були обіцяні у розпал кризи на квітневому саміті. На сьогоднішній зустрічі обговорювали шляхи реформування МВФ та Світового банку, щоб краще відобразити появу нових економічних потуг. Представники Бразилії, Індії, Китаю та Росії проводять окрему зустріч в кулуарах для узгодження позицій з цього приводу.
вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн Великої двадцятки домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвивалися. На користь динамічних ринків, що розвиваються, і країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше пять відсотків голосів в МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. В 2010 році зустрічі двадцятки пройдуть в червні в Канаді і в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбудеться у Франції. Згідно рішенням саміту, Велика двадцятка стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість Великої вісімки, а Світовий проблем, як продовольча безпека і зміна клімату.
Крім окремих членів Європейського союзу, він також є двадцятим членом організацї, і представлений змінною Радою президентів та Європейським центральним банком.
Премєр-міністр Великобританії Гордон Браун заявив, що Велика двадцятка відтепер стає основним міжнародним механізмом з управління світовою економікою.
Про це він заявив на саміті G-20, який нині проходить в американському Пітсбурзі. Стара система міжнародного економічного співробітництва позаду, з сьогоднішнього дня почалася нова система економічного співробітництва, яка забезпечує кращу підготовку світу до майбутніх економічних труднощів, — зазначив Браун.
За його словами, двадцятка стала першорядною організацією для боротьби з глобальною економічною кризою.
До цього були велика пятірка, сімка, вісімка, інші обєднання, але двадцятка вперше обєднала стільки багато країн світу, і з сьогоднішнього дня ми беремо курс на забезпечення сталого економічного зростання, — відзначив премєр Сполученого Королівства.
Наступні саміти за домовленістю пройдуть у червні 2010 року в Канаді і в листопаді у Південній Кореї.
Лідери країн двадцятки також доручили своїм представникам до наступного саміту виробити рекомендації про те, як зробити співпрацю максимально ефективною.
Група двадцяти провідних промислово розвинених країн світу, країн, що розвиваються, погодила жорсткі й точні графіки проведення реформ системи регулювання світового фінансового сектору.є прихильником спільної діяльності з метою підвищення стандартів капіталу, впровадження жорстких міжнародних стандартів виплати компенсацій, тобто великих преміальних у фінансово-банківській сфері. Ці стандарти направлені на те, аби покласти край практиці, яка призводить до того, що фінансисти беруть на себе надмірні ризики, і на те, щоб поліпшити ринок похідних інструментів в позабіржовому обороті, пояснюється в заяві двадцятки.
Крім того, наголошується в підсумковому документі, ці стандарти покликані привести до створення потужніших інструментів залучення глобальних фірм до відповідальності за ризики, які вони на себе беруть.
Крім того, лідери країн двадцятки виступили за зміну системи субсидій державам, які мають у цьому потребу, на придбання природного палива. Виняток становитимуть лише найбідніші країни.
Водночас йдеться про надання цільової допомоги бідним державам. Наголошується, що подібні субсидії ведуть до марнотратного споживання, зниження нашої енергобезпеки.
Вони також заважають інвестиціям у чисту енергетику і підривають зусилля з боротьби із загрозою зміни клімату, наголошується в документі.
Лідери двадцятки зобовязали міністрів енергетики і фінансів своїх країн інформувати їх про реалізацію повязаних з цим стратегічних планів напередодні наступного саміту.також має намір добиватися переведення світової економіки на безкризову модель розвитку.
3. Перспективи діяльності Великої двадцятки
Фінансова криза по-новому розставляє акценти та перерозподіляє повноваження у структурах світової влади. Схоже, що вирішувати про майбутнє усього світу великій вісімці залишається недовго.
Незадовго до саміту країн великої вісімки в італійській Аквілі дедалі частіше лунають сумніви в тому, чи може цей ексклюзивний клуб восьми країн — США, Канади, Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, Японії та Росії — самотужки вирішити проблеми світу. Про те, що без думки й участі країн з перехідною економікою не обійтися, свідчать, зокрема, світові фінансові саміти в листопаді минулого року у Вашингтоні та в квітні цього року в Лондоні. Аби знайти вихід із світової фінансової кризи, на них зібралися не лише представники великої вісімки та великої пятірки, що включає Бразилію, Індію, Китай, Мексику та Південноафриканську Республіку. Серед інших запрошені були також Аргентина, Австралія, Індонезія, Саудівська Аравія, Південна Корея і Туреччина.
До табору скептиків щодо всемогутності великої вісімки, як зясувалося, належить і німецька канцлер Анґела Меркель. Виступаючи днями в Бундестазі, вона заявила: Група країн великої вісімки виникла якось у часи кризи. Тоді найважливіші промислові країни згуртувалися, аби створити форум, на якому можна було б дискутувати про майбутнє світової економіки. Саміт в Аквілі чітко покаже, що формат великої вісімки вже не є достатнім. Світ зростається. А ті проблеми, які нині стоять перед нами, промислові країни не можуть вирішити самостійно.
За словами Анґели Меркель, настав час ще цього року внести ясність у майбутнє різноманітних форматів таких дорадчих структур: Ми маємо велику двадцятку, велику вісімку і велику пятірку, а ще так звані Major Economies з питань захисту клімату. Гадаю, велика двадцятка має стати форматом, який, ніби захисний купол, визначатиме майбутнє. У ній принаймні певним чином представлені економічно сильні країни.
Чи вистачить двадцятки країн для прийняття доленосних рішень? Навряд, зауважують оглядачі, адже поза увагою ще залишаються Африканський союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі NAFTA, економічний союз держав у Південній Америці Mercosur та Асоціація держав Південно-Східної Азії ASEAN.
Саміт Великої двадцятки G20 займе місце G8 і стане головним економічним форумом у світі. Про це йдеться у спільній заяві країн-учасників саміту, який проходить зараз у Пітсбурзі, США.
Це рішення дозволить побудувати більш стійку і збалансовану світову економіку, реформувати фінансову систему і підняти рівень життя в країнах, що розвиваються, — наголошується у заяві.продовжить зустрічатися у справах національної безпеки, але не з економічних питань.
Наприкінці 2008 року саміт G20, який спочатку замислювався як зустріч міністрів фінансів і голів центробанків індустріальних країн, набув статусу неофіційної зустрічі лідерів Великої двадцятки з питань боротьби з міжнародною економічною кризою.
Перший саміт в такому форматі пройшов 14-15 листопада 2008 року у Вашингтоні, друга зустріч, присвячена кризі, відбулася 2 квітня 2009 року в Лондоні. Саміт G20 у Пітсбурзі розпочав свою роботу 24 вересня.
Велика двадцятка була створена в 1999 році за ініціативою членів Великої вісімки для обговорення питань світової економіки.
Велика двадцятка зараз це — усталений форум, свідчення визнання, хоча, на мій погляд, і запізнілого, того факту, що світ змінився і старі інститути не встигають за стрімкою еволюцією потреб.
Звісно, краще пізно, ніж ніколи. Проте вже постали питання про суть і функції цього нового органу — питання, на які відповіді потрібно дати негайно.
Перше питання: чи рішення, прийняті в Лондоні, можуть подолати світову фінансову й економічну кризу, спрямувавши світову економіку на шлях стабільного зростання.
Остаточну відповідь можна буде дати лише з часом, але в мене склалося перше враження, що прийняті в Лондоні рішення можуть стати першим обережним кроком. Проте при реструктуризації системи глобального регулювання економіки і визначенні завдань групи потрібні чіткіші відправні точки. Профілактика криз не повинна стати головним завданням великої двадцятки. Потрібен перехід до нової моделі, яка поєднуватиме соціальний, екологічний і економічний фактори.
Друге питання стосується місця великої двадцятки в системі глобальних інститутів. Чим є ця група: всесвітнім політбюро, клубом сильних, прототипом світового уряду? Як вона взаємодіятиме із Організацією Обєднаних Націй?
Жодна група країн, навіть якщо на них припадає 90% світової економіки, не може витіснити чи замінити ООН. Проте не підлягає сумніву, що велика двадцятка може претендувати на колективне лідерство у світовій політиці, якщо діятиме з належною повагою до думки країн, які не є членами групи. Присутність у великій двадцятці країн, які представляють різні географічні регіони, знаходяться на різних рівнях розвитку і належать до різних культур, — обнадійливий сигнал.
І все ж ця група зібралася спонтанно, під тиском надзвичайних умов неочікуваного глобального зсуву. До неї не входять окремі країни, що мають вплив в регіональному та іноді ширшому масштабі, — такі як Єгипет, Нігерія чи Іран. Методи її діяльності поки теж незрозумілі.
Щоб уникнути помилок, велика двадцятка повинна бути прозорою й тісно співпрацювати з ООН. Принаймні раз на рік її саміти потрібно проводити у штаб-квартирі ООН. На Генеральну Асамблею ООН вона повинна представляти звіт для ретельного обговорення.
Останнє за порядком, але не за значенням, питання — рамки діяльності. Чи обмежуватиметься велика двадцятка питаннями світової економіки чи вирішуватиме політичні проблеми? Відповідь не очевидна.
Ті, хто виступатиме проти політичної ролі групи, вочевидь стверджуватимуть, що світова спільнота поклала головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки на Раду Безпеки ООН. таким чином, наша увага повинна зосередитися на посиленні ролі цього органа. Дійсно, всі спроби проігнорувати чи обійти Раду Безпеки — чи то на Близькому Сході чи деінде — завершувалися невдачами.
Однак правда й те, що головна роль Ради Безпеки — негайно реагувати на поточні кризи. З досвіду ми знаємо, що вона неналежно підготовлена для відповідей на довгострокові та концептуальних виклики. Крім того, тривале відкладання реформування Ради зробило її менш представницькою ніж велика двадцятка, яка ніби створена для того, щоб мати справу з глобальними викликами у сфері безпеки, бідності та екології.
Велика двадцятка зможе посісти ключове місце в архітектурі світової політики. Якщо вона допоможе подолати економічну кризу, то завоює довіру, щоб стати лідером.
одна з назрілих проблем для обговорення — мілітаризація світової політики й економіки. Мілітаризація відбирає ресурси з реальної економіки, стимулює конфлікти і створює ілюзію того, що військові рішення кращі за політичні. Ініціювавши серйозну дискусію в рамках великої двадцятки, світові лідери можуть дати імпульс роботі тих організацій ООН, які відповідають за прогрес у цих сферах — Ради Безпеки і Конференції з роззброєння у Женеві.
таким чином, Велика двадцятка є досить важливим міжнародним форумом роль якого постійно зростає, особливо в період економічної кризи.
список використаних джерел:
велика двадцятка економічна криза
1. Велика_двадцятка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: <HTTP://uk.wikipedia.org/wiki/>
. Велика двадцятка вжила заходів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: <HTTP://www.epravda.com.ua/news/49d4e999ac461/>
. Велика двадцятка збільшить фінанси МВФ для боротьби з кризою [Електронний ресурс]. — Режим доступу: HTTP://www.newsru.ua/arch/finance/14mar2009/dvadczetka.html
. Велика двадцятка оголосила себе регулярним головним форумом [Електронний ресурс]. — Режим доступу: <HTTP://www.epravda.com.ua/news/4abf63bec706a/>
. Лідери G20 підписали дорожню карту HTTP://www.newsru.ua/finance/16nov2008/karta.html
. Міністри фінансів G20 обговорять у Лондоні заходи для боротьби з кризою і реформування МВФ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: HTTP://www.newsru.ua/finance/13mar2009/g20.html
. Семенченко О. Велика двадцятка обіцяє допомагати економіці до її повного одужання [Електронний ресурс]. — Режим доступу: HTTP://www.radiosvoboda.org/content/article/1815015.html
. Сьоме Г., Бондаренко Т. Рятівники світу: велика вісімка чи велика двадцятка? [Електронний ресурс]. — Режим доступу: <HTTP://www.deutsche-welle.com/dw/article/0,,4459677,00.html>
