Учебная работа. Економічні механізми міжнародного аутсорсингу
Економічні механізми міжнародного аутсорсингу
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
КУРСОВА робота
з дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
на тему: Економічні механізми міжнародного аутсорсингу
Студента 2-го курсу
спеціальність „Міжнародні фінанси
Київ- 2013
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО АУТСОРСИНГУ
.1Еволюція аутсорсингу в міжнародних економічних відносинах
.2 Роль аутсорсингу у поглибленні міжнародного поділу праці
.3 Світові центри міжнародного аутсорсингу
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ АУТСОРСИНГУ У МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
.1 Сфери застосування та класифікація міжнародного аутсорсингу
.2 Економічні основи імплементації аутсорсингу в системі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
.3 Ціновий інструментарій функціонування аутсорсингу
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІЖНАРОДНОГО АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ
.1 Сфера IT технологій як провідна галузь міжнародного аутсорсингу в Україні
.2 Шляхи оптимізації застосування міжнародного аутсорсингу в Україні
ВИСНОВКИ
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
У сучасному світі все більше та активніше посилюється конкуренція серед субєктів міжнародних економічних відносин, що потребує від кожного учасника даних відносин впровадження новітніх механізмів менеджменту власної діяльності та оптимізації кожної її сфери. Субєкти, які використовують застарілі форми менеджменту не мають шансів виграти конкуренту боротьбу на міжнародній арені. Даний момент чудово проілюстрований суперництвом двох гігантів світової автомобільної промисловості Ford та General Motors, а саме втрата Г.Фордом позиції лідера у звязку із менеджментом вертикальної інтеграції своєї діяльності та інноваційних дій А.Сноула по використанню послуг спеціалізованих компаній у діяльності General Motors. Дана конкурентна боротьба продемонструвала силу інноваційного менеджменту, а саме передача певних видів діяльності компанії незалежним спеціалізованим компаніям, що пізніше було визначено як аутсорсинг.
Актуальність обраної теми дослідження виходить з того, що в епоху глобалізації міжнародний аутсорсинг стає знаковою тенденцією сучасного розвитку всіх сфер економіки, та багато в чому визначає як розвиток світової економіки так і зрушення в регіональному розвитку та на рівні окремої країни.
Світова практика свідчить, що обсяги міжнародної торгівлі на основі аутсорсингу досягли великих масштабів. Аутсорсинг дозволяє забезпечити стабільний експорт на тривалий період, причому його особливість полягає в тому, що він дає можливість продавати в більших масштабах не тільки товари, але й послуги. Але з іншої сторони слід зазначити, що міжнародний аутсорсинг досі залишається мало досліджуваною економічною категорією.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, що відображають теоретичне та практичне осмислення нового явища аутсорсингу, серед яких Аникин Б.А., Ашмянская И.С., Брайн Хейвуд, Петер Друкер, Кастелс М., Баден-Фуллер С., Хант В. та інші, показав, що більшість робіт по даній тематиці несуть інформаційний та прикладний характер. Тобто накопичено великий обєм матеріалу, що потребує теоретичного узагальнення та систематизації. Сучасність вимагає дослідження економічних механізмів міжнародного аутсорсингу та вплив даного явища на структуру економіки як окремої країни, так і у світовому масштабі. Недостатньо розкрита роль міжнародного аутсорсингу для економіки України та можливі перспективи країни у даній сфері. Також термінологія аутсорсингу ще не має сталого практична значимість для України обумовили вибір теми дослідження та визначили мету.
Обєктом дослідження є міжнародний аутсорсинг. Предметом дослідження є економічні механізми міжнародного аутсорсингу.
Метою дослідження є розкриття економічних механізмів міжнародного аутсорсингу як нової форми господарювання субєктів міжнародних економічних відносин у сучасному висококонкурентному середовищі.
Досягнення поставленої мети забезпечується вирішенням наступних задач:
дослідити еволюцію аутсорсингу;
розглянути роль міжнародного аутсорсингу у поглибленні міжнародного поділу праці;
проаналізувати сфери застосування та класифікацію аутсорсингу;
ознайомитись із основними світовими центрами міжнародного аутсорсингу
дослідити економічні основи імплементації аутсорсингу в системі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
розглянути ціновий інструментарій функціонування аутсорсингу
проаналізувати роль та перспективи міжнародного аутсорсингу в Україні на основі сфери ІТ технологій
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО АУТСОРСИНГУ
.1 Еволюція аутсорсингу в міжнародних економічних відносинах
Термін « аутсорсинг » « outsourcing » походить від англійських слів « outside resource using » — «використання зовнішніх ресурсів». У міжнародній бізнес-практиці цей термін визначає послідовність організаційних рішень, суть яких в передачі деяких, раніше самостійно реалізованих організацією функцій або видів діяльності зовнішній організації або, як прийнято говорити, « третій стороні». Аутсорсинг часто називають «феноменом XX ст.», а також «найбільшим відкриттям бізнесу останніх десятиліть», у звязку з тим, що лише з кінця 80- х рр. XX в . це поняття увійшло в практику бізнесу і отримало дійсно широке поширення. У той же час сама ідея залучення ресурсів спеціалізованої фірми для вирішення поставлених перед організацією завдань аж ніяк не була новою. Ця ідея і механізм її реалізації відомі з тих самих пір як в економічній теорії, а потім і в науковому менеджменті сформувалися поняття поділу праці, спеціалізації та кооперації. Проте саме в умовах економічної глобалізації поділ праці і виробнича кооперація у світовому масштабі відкривають зовсім нові перспективи для застосування давно відомих принципів організації виробничої діяльності та управління нею.
Якщо називати аутсорсингом залучення послуг і ресурсів спеціалізованої фірми для вирішення окремих питань, пов’язаних з діяльністю компанії, то з цієї точки зору першим досвідом аутсорсеров можна вважати послуги юридичних фірм в США і Великобританії ще на початку XX ст. У країнах, законодавство яких засновано на прецедентному праві, вирішення питань юридичного Термін «outsourcing» для визначення нової концепції управління був введений в 1989 р., коли компанія Eastman Kodak найняла сторонні організації для придбання, запуску та супроводу своїх систем обробки інформації.
При вирішенні ділових суперечок в судовому порядку виконання необхідних функцій і відповідальність беруть на себе незалежні юридичні компанії. З часом багато з них розширювали спектр послуг, широко впроваджуючи практику бізнес-консультування. До початку XX ст. сумарний оборот таких компаній у економічно розвинених країнах, за оцінками фахівців, становив близько 50 млрд. дол. США на рік. Найбільш великі і відомі аутсорсингові компанії — аудиторсько-консалтингові фірми «Великої четвірки» Pricewaterhouse-Coopers, Ernst & Young, KPMG, Deloitte & Touch — пропонують послуги аутсорсингу в галузі управління, інформаційних технологій, оподаткування, аудиту, бухгалтерського обліку та звітності, ревізійної діяльності, юридичного забезпечення.
Витоки практичного аутсорсингу як методу виробничої кооперації і високої технології управління в промисловості відносяться до періоду «великого протистояння» двох великих менеджерів — Генрі Форда (1863-1947) та Альфреда Слоуна мол. (1875-1966) і очолюваних ними гігантів автомобільної промисловості — компаній Ford і General Motors.
У часи коли Ford при керівництві Генрі Форда зайняла із своєю бюджетною моделлю автомобіля більше 50% ринку США, компанія була прикладом одного із найграндіозніших проектів вертикальної інтеграції. Але з часом при вертикальній експансії компанія наштовхнулась на перешкоди, що були породженні загальноекономічними умовами, правилами державного регулювання, профсоюзних обмежень при подоланні яких була необхідність у залученні великої армії незалежних постачальників товарів та послуг. З часом Форд прийшов до висновку, що спеціалізовані фірми виконують найбільш важливі функції не гірше, ніж його власний керівний апарат. Незабаром незалежні фірми стали повноцінними учасниками мережі Форда, а пріоритети в загальної корпоративної стратегії змістилися від контролю на основі власності до контролю на основі управління партнерськими відносинами. Така зміна стратегічної орієнтації дозволила зосередити фінансові ресурси компанії на розвитку її ключової сфери компетенції — виробництві. Сам Г. Форд з аналізу всієї цієї ситуації виніс такий урок: жодна фірма не може бути самодостатньою.
Але висновки Форд зробив запізно. Альфред Слоун став головою компанії General Motors, коли вона перебувала на порозі краху в 1921 р. На її частку приходилось всього 13% автомобільного ринку США. Як особистість він був повною протилежністю Генрі Форду. Улюбленими словами Слоуна стали: «концепція», «методологія», «раціональність».
Він розробив і реалізував грандіозний проект із завоювання американського автомобільного ринку в той час, коли у світі панував Генрі Форд. На втілення в життя проекту Слоуна пішло майже 15 років, але з самого початку він став приносити результати. Новацією в проекті Слоуна стала методологія аутсорсингу, застосована їм за 70 років до появи цього терміна в науковій літературі у 1990 р., принаймні, у двох напрямах діяльності керівника: в організації систем управління компаніями і в організації виробництва.
таким чином, ще в 30-х рр.. XX ст. боротьба лідерів автомобілебудування наочно показала, що в умовах жорсткої конкуренції жодна компанія не може бути самодостатньою, спиратися лише на власні ресурси. Ряд процесів, що забезпечують функціонування великої компанії, доцільно і зручно передавати спеціалізованим організаціям. Винесення виробничих функцій і функцій управління за межі компанії поклало початок практичному аутсорсингу. З 70-х рр.. XX ст. аутсорсинг у виробництві автомобілів є основою організації виробничого процесу.
Дослідження Американської асоціації менеджменту (American Management Association) показали, що вже в 1997 р. більше половини промислових компаній передали на аутсорсинг хоча б один компонент свого виробничого процессу.
За даними СОТ, у 1998 р. лише 37% вартості виробленого в США автомобіля було створено на батьківщині. При цьому 30% вартості автомобілів прямувало до Південної Кореї за збірку машин, 17,5% вартості йшло до Японії на купівлю комплектуючих і сучасних технологій, 7,5% — до Німеччини за , 4% — в Тайвань і Сінгапур за дрібні деталі, 2,5% — у Великобританію на рекламу і маркетинг, 1,5% — до Ірландії і Барбадос за оброблення даних.
Введення терміну «аутсорсинг» у теорію менеджменту пов’язано з використанням ресурсів зовнішніх організацій або провайдерів (від англ. to provide — «надавати послуги») в області інформаційних технологій. Багато фахівців вважають, що аутсорсинг набув поширення у зв’язку з розвитком інформаційних систем і технологій, і відносять початок «епохи аутсорсингу» до 60-их рр.. XX ст., А саме — до 1962 р., датою заснування Electronic Data System Corporation (EDS). З 80-х рр.. XX ст. аутсорсинг информаціних технологій (ІТ-аутсорсинг) є сферою уваги і стратегічних інтересів великих корпорацій, які стали визнаними світовими лідерами в галузі електронної обробки даних. Діяльність спеціалізованих компаній, що взяли на себе супровід інформаційних потоків великих, середніх і малих підприємств, сформувала новий сектор бізнесу, що швидко розвивається.Data System Corporation була заснована в Далласі Россом Перро. Спочатку він централізовано підводив баланси для декількох банків, орендуючи нічний час на мейнфреймах (великих ЕОМ). Але коли EDS принесла General Motors річну економію в розмірі більше 4 млрд. дол., взявши на себе супровід всіх інформаційних потоків цієї огромної корпорації, Перро зрозумів, що стоїть біля витоків нового багатообіцяючого бізнесу. На основі аутсорсингових угод з великими корпораціями і банками EDS приймає на себе виконання певних функцій в галузі інформаційних технологій, постачання й поставок, обслуговування, фінансів та забезпечення персоналом, успішно займається ІT-проблематикою практично всіх типів організацій. Вже у 1998 р. EDS реалізує послуги в галузі ІТ-аутсорсингу вже в 44 країнах, маючи більше 9000 клієнтів і річний дохід 15,2 млрд дол.
У Німеччині в 1960-1980-і рр.. склалася практика створення на великих підприємствах центрів по електронній обробці інформації, які згодом стали надавати відповідні послуги середнім і дрібним фірмам, не маючих необхідних технічних можливостей. Як показали спеціальні дослідження, вже в 1974 р. обіг спеціалізованих обчислювальних центрів Німеччини, яких до цього часу налічувалося близько 400, склав 1,4 млрд нім. марок .
Прикладом сформованих взаємовигідних відносин між аутсорсером і клієнтом можуть служити широко відомі багатолітні зв’язку компаній EDS і General Motors або Systemhaus і Daimler Benz. Провідне місце серед компаній, які спеціалізуються в області ІТ-аутсорсингу, в кінці XX ст. займала компанія IBM Global Services корпорації IBM , що мала в 1997 р. обіг більше 25 млрд дол і більше 110 000 співробітників в 160 країнах.
спектр послуг аутсорсеров розширюється разом з розвитком комп‘ютерних технологій, інформаційних мереж, відповідних технічних і програмних засобів. Повсюдне використання Інтернету та інших інформаційних мереж стимулювало розвиток ринку послуг доступу до даних, розташованим у провайдера ( Application Service Providing, ASP ). В даний час, на думку аналітиків International Data Corporation ( IDC ), лідером ринку постачальників ASP послуг є компанія Oracle і її підрозділи Oracle Outsourcing, яке забезпечує для клієнтів підтримку як систем управління підприємством ( Enterprise Resource Planning , ERP ), так і систем управління взаємовідносинами з клієнтами ( Customer Relationship Management , CRM). За власною оцінкою Oracle, компанії, які користуються послугами IT- аутсорcингу, можуть заощадити більше 75 % витрат на оплату праці.
У сучасному менеджменті під аутсорсингом розуміють виконання окремих функцій (виробничих, сервісних, інформаційних, фінансових, управлінських та ін. ) або бізнес процесів ( організаційних, фінансово-економічних, виробничо-технологічних, маркетингових) зовнішньою організацією, що має необхідні для цього ресурси, на основі довгострокової угоди. В даний час аутсорсинг розглядається як сучасна методологія створення високоефективних і конкурентоспроможних організацій в умовах жорсткої конкуренції трьох економічних центрів, сформованих до початку XXI ст. у світі, — США , Японії та Європи.
Конкуренція є « живильним середовищем », основою і головною рушійною силою аутсорсингу. У деяких країнах підприємці все ще можуть будувати свої плани, розраховуючи на доступність сировини та / або дешевої робочої сили. У такій ситуації можна спочатку не приділяти належної уваги зниженню витрат і підвищення якості обслуговування. Однак у більшості розвинених країн світу будь-яка конкурентна перевага досягається за рахунок знань, розумових і творчих рішень. На жаль, не всі ці переваги довгострокові, оскільки завдяки сучасним технологіям нові знання та вміння досить швидко поширюються серед конкурентів. Аутсорсинг — продукт сучасних тенденцій розвитку світової економіки, протилежних тенденціям монополізації. Це методологія адаптації управління організацією до умов ринку, що дозволяє швидко входити в новий бізнес, використовуючи всі наявні можливості зовнішнього середовища , а в окремих випадках і ресурси конкурентів.
Компанії, що орієнтують свою діяльність на використання ресурсів зовнішніх організацій без урахування їх національної або територіальної приналежності, реалізують на практиці методологію глобального аутсорсингу. Глобальний аутсорсинг є формою організації діяльності компанії в міжнародному масштабі, безпосереднім відображенням процесів економічної глобалізації. Лібералізація торгівлі та сфери послуг, вільний рух технологій , ноу — хау і продуктів праці людей, залучених у процес виробництва продуктів і послуг незалежно від національних кордонів, формують нове середовище сучасного бізнесу.
Характерним прикладом глобального аутсорсингу є офшорне ( off — shore ) програмування, яке складає значну частину загального обсягу ринку ІT — аутсорсингу
У число 11 найбільших компаній — замовників послуг офшорного програмування входять: IBM Global Services, EDS, ComputerSciences, HP, Science Applications International, Unisys, Affiliated Computer Services, Perot Systems, CGI Group, Siemens Business Services, CAP Gemini та Ernst & Young. Сукупна частка аутсорсингового напрямку бюджетів цих компаній складає 90 млрд дол. В якості активних постачальників ресурсів на ринок офшорного програмування виступають Індія, Китай, Мексика, Ірландія і країни Східної Європи , в тому числі Україна.
У таблиці 1 представлена періодизація розвитку аутсорсингу у світі.
ПеріодПроцеси стимулюючі та характеризуючи розвиток практичного аутсорсингу12Початок XX ст.Залучення організаціями спеціалізованих фірм для вирішення юридичних питань1920-1930-рр.Застосування методу кооперації вузькоспеціалізованих виробництв в автобудівництві 1950-рр.Розвиток процесів економічної інтеграції у післявоєнному економічному просторі1960-1970 рр.Формування нового сектору бізнесу — послуги в галузі ІТ технологій. Широке використання аутсорсингу як методу виробничої кооперації у промисловості 1970-1980 рр.Зростання ринку аутсорсингу в юридичній та банківській сферах, управління фінансами, ІТ технологій, промисловості, державному управлінні Розвиток гнучких виробництв Широке розповсюдження атсорсингу другорядних та обслуговуючих видів діяльності 1980-1990- рр.Формування глобальних інформаційних мереж Формування ринку on-line сервісу. Формування ринку офшорного програмування Формування ринку логістичних послуг Розповсюдження концепцій ТОМ та BPR в практиці менеджменту Розповсюдження систем ERP та СИМ у промисловості. Масштабний експорт А7/’д/7-гесл-технологій у країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, розвиток міжнародного виробничого аутсорсингуКінець XX — початок XXI ст.Розвиток глобальних інформаційних мереж і широке промислове використання послуг в галузі IT і телекомунікацій. Повсюдне впровадження єдиних міжнародних стандартів якості. Практичне використання принципів процесного управління. Впровадження принципів модульної архітектури продукту в масовому виробництві. Розвиток логістичного сервісу і супутніх інформаційних і комунікаційних технологій. Перехід до аутсорсингу бізнес-процесів. Перехід до 100%-ному виробничому аутсорсингу низки великих л / дл-Гесла-виробників. Глобальний аутсорсинг. Формування мережевих виробничих структур. Реалізація великих проектів у сфері IT-аутсорсингу промисловими корпораціями та великими банками. Розвиток електронної комерції. Поява віртуальних корпорацій
З 90-х рр.. XX в. аутсорсинг став предметом систематичних наукових досліджень. З цього часу і до сьогоднішнього дня про актуальність теми практичного використання аутсорсингу і теоретичного обґрунтування відповідних управлінських рішень свідчить постійно зростаюча кількість наукових робіт і публікацій як за кордоном, так і в Україні. Аутсорсинг є необхідною складовою частиною сучасних концепцій менеджменту, дієвим інструментом економічної практики і предметом вивчення економічної науки.
.2 Роль аутсорсингу у поглибленні міжнародного поділу праці
В основі аутсорсингу лежить поділ праці при випуску товару. Воно постійно еволюціонує, викликаючи до життя нові форми організації ринку і моделі господарювання. В даний час відбуваються серйозні зміни в поділі праці, які спричиняють бурхливий розвиток аутсорсингу.
Одним з перших поняття поділу праці дав А. Сміт у книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів». Поділ праці — є складна співпраця працюючих осіб, кожна з яких зайнята яким-небудь особливим виробництвом або окремим процесом виробництва. Іншими словами, це — диференціація трудової діяльності, призводить до стійкої спеціалізації.
Розрізняють три види поділу праці: перше — громадське, де трудящі зайняті в різних виробництвах, пов’язаних між собою відносинами обміну; друге — технічне, де робітники виконують окремі процеси одного і того ж виробництва; також вирізняють третій вид — міжнародний поділ праці, під яким розуміється стійка спеціалізація окремих країн на виробництві тих видів продукції, для яких є найбільш сприятливі умови: природні, кліматичні, географічні та ін.
Аутсорсинг може виникнути у всіх формах, видах і підвидах поділу праці: від технічного на підприємстві, коли виробничі процеси передаються аутсорсинговим компаніям до міжнародного, коли аутсорсингові компанії діють на міжнародних ринках, як, наприклад, компанія Xerox. Різні форми та сфери аутсорсингу, які розглянуті у наступних розділах роботи, повною мірою розкриють все багатство можливостей для даної моделі господарювання.
Як зазначалось, поділ праці дуже суттєво еволюціонував останнім часом і продовжує еволюціонувати. Загальносвітова тенденція свідчить, що поділ праці всередині суспільства і пов’язані з ним форми територіального, міжнародного поділу, спеціалізація виробництва будуть поглиблюватися і розширюватися. Аутсорсингова система відображає ці зміни, створюючи як би додатковий рівень у процесі виробництва, по-новому виокремлюючи його ланки.
Для мережевих ринків стали характерні такі риси: віртуалізація, мережева організація рівноправних учасників, кооперація на базі інформаційних систем.
У роботах М. Кастельса та інших дослідників в основному представлено предметне бачення мережевої організації: з’ясовується сутність, склад і структура мереж. Разом з тим сьогодні необхідно перейти до вивчення їх впливу на моделі господарювання, особливо аутсорсинг.
Як показано вище, з одного боку, відбувається поділ праці, поглиблюється спеціалізація, з’являються і відокремлюються нові сфери господарської діяльності, галузі, підгалузі і т.д. З іншого — з розвитком продуктивних сил відбувається зміцнення і ускладнення зв’язків між різними видами праці, сферами діяльності тощо. Ці два процеси органічно взаємопов’язані і взаємодоповнюють один одного. Діалектична єдність двох процесів лежить в основі формування мережевої структури економіки .
Однією з головних особливостей мережевої економіки є можливість встановлення прямих тривалих зв’язків між усіма учасниками спільної діяльності. Створення такого роду зв’язків у реальному просторі вимагає, або компактного географічного розташування учасників, або великих витрат ресурсів і часу на їх географічні переміщення.
Аутсорсинг дозволяє посилити спеціалізацію всіх компаній. Будь-яка фірма (організація, підприємство, окремий індивідуум) отримує можливість зосередитися на своєму основному діловому процесі: виробництві високотехнологічних товарів та послуг за індивідуальними запитами споживачів, виробництві знань, виробництві нових ідей, технологій, рішень.
У світі зараз існує три основних типи компаній:
Компанії, які здійснюють повний цикл (або його більшу частина) розробки і виробництва продукту;
Компанії, які займаються переважно інжинірингом, а виробництво якщо й мають, то тільки дослідне. Виготовлення всіх деталей замовляють на аутсорсингу;
Компанії, які інжинірингом практично не займаються, а, маючи передове обладнанням, надають послуги з виробництва виробів по чужому інжинірингу, і при необхідності під чужою торговою маркою.
Отже на сучасному етапі аутсорсинг при все інтенсивнішому розвитку міжнародного та внутрішньодержавного поділу праці сприяє можливості спеціалізації певної компанії на видах діяльності, що представляють для неї найбільший інтерес та найбільше підходить для максимального використання тих конкурентних переваг певної компанії, що має у своєму розпорядженні окреме підприємство. Даний момент суттєво підвищує конкурентоспроможність компаній на внутрішній та міжнародній аренах, сприяє підвищенню якості та зменшення витрат на виробництво певного товару або наданні певної послуги, а також це дає змогу малим та середнім підприємствам певною мірою зменшувати залежність національної та світової економіки від діяльності монопольних та/або олігопольних компаній, у яких зявляється економічний інтерес переводити певні або більшість процесів на аутсорсинг для досягнення оптимізації витрат та підвищення власного прибутку.
.3 Світові центри міжнародного аутсорсингу
Для розвитку аутсорсингу в тій чи іншій країні важливі наступні фактори:
·наявність кваліфікованого персоналу
·відносно низька вартість виконання робіт
·підтримка держави (створення вільних економічних зон, ліберальне інвестиційне законодавство, сприятливий податковий клімат)
·наявність навчальних закладів, що готують необхідні кадри
·юридична база, що забезпечує захист авторських прав і переданих конфіденційних даних
·наявність відповідної інфраструктури
·відсутність між виконавцями і замовниками непереборного мовного та культурного бар’єрів
·ділова репутація компаній-виконавців, яка завойовується багаторічною якісною роботою і підтверджується відповідними міжнародними сертифікатами якості.
Лідером з міжнародного аутсорсингу є Індія. На її частку припадає 80% доходів від аутсорсингу в усьому світі. Провідні індійські компанії в даній галузі — це три гіганти Віпра Текнолоджіс (Wipro Technologies), Тата Консалтансі Сервісес (Tata Consultancy Services (TCS)) і Інфосіс Текнолоджіс (Infosys Technologies), і наступні за ними Сатьям (Satyam), Когнізант (Cognizant), Поларіс (Polaris), Патні (Patni) та ін За даними дослідження, проведеного компанією Браун-Вілсон Едвайзерс в 2012 р., з 50 найбільш ефективно керованих компаній-виконавців замовлень в сфері аутсорсингу 13 — індійські, і вперше десятці — Сатьям, Когнізант, Інфосіс, Патні і Тата.
Успіх індійських компаній в основному пояснюється грамотною політикою держави. Саме індійський уряд на перших порах, в кінці 1970-1980 рр., коли країна ще була закрита для зарубіжних компаній, визначав напрямки розвитку галузі інформаційних технологій, будучи в умовах державної планової економіки єдиним замовником високотехнологічної продукції, виробленої в Індії.
Уряд Індії брав активну участь у створенні експортно-виробничих зон (ЕВЗ) з пільговими режимами оподаткування (в 1976 р. прийнятий державний акт про створення ЕВЗ). А коли під впливом охолодження відносин з США в 1978 р. закрився підрозділ американської компанії IBM, що базувався в Індії, і близько 1200 висококваліфікованих фахівців стали безробітними, саме державна підтримка допомогла їм створити власні фірми з виробництва програмного забезпечення. Це була перша хвиля створення індійських компаній в галузі інформаційних технологій.
— і роки поклали початок другої хвилі створення індійських компаній з виробництва програмного забезпечення, а також спеціалізованих на наданні ділових послуг зарубіжним клієнтам. У 1998 р. уряд прем’єр -міністра Ваджпаі заснувало Національну робочу групу з інформаційних технологій та розробки програмного забезпечення. Все це свідчить про високий ступінь зацікавленості індійського уряду (при цьому, незалежно від партії, що стоїть на чолі країни) у розвитку сфери інформаційних технологій, і аутсорсинг розуміється як один із головних способів досягнення цієї мети.
Лідерство Індії в аутсорсингу підтверджується статистичними даними та даними аналітичних прогнозів, що відображені у табл. №1.
Табл. 1. Доходи від аутсорсингу в Індії, за статтями, 2003-2012 рр.. (млрд. дол..)
Рис. 3. Доходи від аутсорсингу в Індії, за статтями, 2003-2012 рр. (млрд.. дол..).
Дана діаграма показує, що на сьогоднішній момент аутсорсинг інформаційних технологій як і раніше є основною статтею доходу індійських компаній, що спеціалізуються на аутсорсингу, і лідируюча позиція цього виду аутсорсингу збережеться і в найближчому майбутньому. На діаграмі добре простежується тенденція зростання доходів від аутсорсингу ділових послуг, який по сукупному доходу перевершив аутсорсинг на основі колл-центрів.
Основними конкурентами Індії в сфері аутсорсингу є, насамперед, Китай, а також країни Південно-Східної Азії — Сінгапур, Філіппіни, Малайзія (завдяки їх розвиненій інфраструктурі і високотехнологічної культурі, забезпечує високу якість виконання замовлень), В’єтнам і Індонезія (завдяки більшій цінової привабливості ).
аутсорсинг міжнародний інформаційний
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ АУТСОРСИНГУ У МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
.1 Сфери застосування та класифікація міжнародного аутсорсингу
В основі аутсорсингу закладені відносини субпідряду, але, як було вже зазначено, неправильно було б ототожнювати ці два поняття, тому що субпідряд — це разова передача виконання завдання, після якого слід процедура прийому-здачі роботи, і субпідрядник з замовник більш не пов’язані ніякими зобов’язаннями, то аутсорсинг — це вбудований бізнес-процес. При аутсорсингу компанія виконавець фактично стає частиною команди компанії замовника, але тільки працює над певними, спеціально виділеними завданнями. Припустимо, компанія, яка віддає на аутсорсинг бухгалтерські послуги, отримує постійно працюючий бухгалтерський відділ, але поза своєї компанії, залишаючи у себе лише головного бухгалтера для контролювання роботи компанії виконавця та ведення справ, що вимагають особливої конфіденційності.
Існує два широких типа аутсорсингу — іншорінг (коли робота здійснюється іншою компанією, але всередині країни) і оффшорінга (коли розробка направляється в іншу країну). Іншорінг можна вважати найбільш близькою до субпідряду формою аутсорсингу, тоді як оффшорінг реалізує більшою мірою переваги аутсорсингу, а саме використання найбільш якісних ресурсів при найнижчих вартісних витратах.
У середині 1990- х рр. розвиток Інтернету та супутникових комунікаційних технологій забезпечили виділення дистанційного обслуговування клієнтів (так звані колл-центри з прийняття їх дзвінків) та розробки програмного забезпечення з усіх робіт, що віддаються на аутсорсинг.
Індустрія колл-центрів надзвичайно чутлива до будь якої можливої економії на трудових витратах, тому як тільки стало можливим за допомогою комунікаційних технологій задіяти відносно дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються, забезпечення цих послуг стало швидко переводитися за кордон.
Основними труднощами, з якими зіткнулися компанії — замовники, при переведені колл-центрів — це мовна підготовка фахівців і технічні умови для забезпечення роботи колл -центрів. Мовне питання вирішувалося правильним вибором країни, де необхідна мова є другою офіційною мовою або має сильні позиції. Так, для компаній із США найбільш привабливими завжди були Філіппіни та Індія.
Технічні умови для забезпечення роботи колл-центрів забезпечувалися за допомогою додаткового фінансування або в інфраструктуру району, де працює компанія-виконавець, або в систему технологічної та енергетичної безпеки самої компанії. Наприклад, IBM забезпечувала додатковими генераторами індійську компанію Віпро на початку їхньої співпраці у 1980- х рр..
В даний час активно розвивається аутсорсинг бізнес процесів і ділових послуг — бухгалтерських, медично-діагностичних, послуг по роботі з персоналом, банківських, консалтингових, маркетингових та ін.. Хотілося б пояснити деякі з цих процесів: аутсорсинг бухгалтерських послуг полягає в передачі зовнішньої компанії ведення первинного бухгалтерського обліку; аутсорсинг медико — діагностичних послуг — у передачі процесів проведення медичної діагностики на основі пересилання результатів первинного обстеження і первинних аналізів пацієнтів; аутсорсинг послуг з роботи з персоналом — у передачі проведення первинних інтерв’ю при відборі кандидатів на посади, веденні баз даних кандидатів і кадрового обліку. Ключ до успіху такого типу аутсорсингу, перш за все, полягає в передачі сторонньому виконавцю тих процесів які не є життєво важливими для компанії- замовника і виконання яких можна легко сформулювати при розподілі завдань і перевірити на етапі прийому робіт, також ці процеси повинні бути легко виокремленими з виробництва в цілому.
У той же час зараз фахівці починають вивчати перспективи впровадження аутсорсингу у різні сфери діяльності людини. Наприклад, під егідою Європейського банку реконструкції та розвитку вже створені проекти з реалізації « енергетичного аутсорсингу » ( energy outsourcing ) в рамках Європи . Енергетичний аутсорсинг передбачає створення спільних енерго- і тепломережевих систем в макрорегіоні, таким чином, що одні країни, що потребують енергію, отримують її з інших країн, що спеціалізуються на виробленні енергії і її доставку споживачеві. Однак не можна говорити про те, що цей вид аутсорсингу вже сформувався, тому як ніде в світі подібні проекти ще не були реалізовані повністю.
Аутсорсинг може застосовуватися не тільки для полегшення і покращення життя людей. Так, останні кілька років міжнародні політологи говорять про аутсорсинг військових дій. Наприклад, американський політолог Сінгер пише про новий процес — передачу деякими державами на аутсорсинг ведення приватними компаніями військових дій з переслідуванням державних цілей.
Важливою відмінністю аутсорсингу від інших видів міжфірмових стосунків є його стратегічний характер. Нова методологія направлена на корінне перетворення, трансформацію бізнес-системи організації на основі глибокого і всебічного аналізу її функціонування. Ретельні попередні розрахунки доцільності застосування аутсорсингу, безперервний контроль і оцінка поточної реалізації аутсорсинг-проектів характеризують процес впровадження аутсорсингу як планового, стратегічного рішення компанії. Реалізація аутсорсинг-проектів сприяє довгостроковій підтримці економічної стійкості, конкурентоспроможності і ефективному розвитку компанії.
Застосування аутсорсингу допускає реструктуризацію внутрішньо-корпоративних процесів. Характерною особливістю, а також безперечною перевагою аутсорсингу, є можливість передачі аутсорсеру не тільки повноважень, але й ризиків та відповідальності за виконання доручених функцій.
На думку спеціалістів та автора, аутсорсинг є проявом такого загальновідомого методу організації в системі менеджменту як спеціалізація. За теорією, спеціалізація — це форма суспільного розподілу праці і її раціональної організації, також вона відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції або її частин у самостійних галузях виробництва та спеціалізованих підприємствах.
В систему теоретичних основ аутсорсингу включено види, форми, переваги та недоліки, які систематизовані на рис. №1.
Як бачимо з рисунка, теоретичні основи аутсорсингу включають види, методи, форми, переваги та недоліки.
Стосовно класифікації можна сказати, що аутсорсинг інформаційних технологій (IT-аутсорсинг) — це цілковита або часткова передача спеціалізованій компанії функцій, пов’язаних з інформаційними технологіями, а саме обслуговування мережевої інфраструктури; проектування і планування автоматизованих бізнес-систем з подальшим постійним розвитком і супроводом; системна інтеграція; розміщення корпоративних баз даних на серверах спеціалізованих компаній; створення і підтримка публічних web-серверів; управління інформаційними системами; придбання в лізинг комп‘ютерного устаткування, офшорне програмування.
Аутсорсинг бізнес-процесів (АБП) включає значну кількість другорядних функцій. До нього відносять управління персоналом, До виробничого аутсорсингу входить аутсорсинг основного та допоміжного виробництва.
Аутсорсинг у сфері послуг включає експлуатацію обєктів нерухомості, послуги професійного прибирання, управління транспортним парком підприємства, харчування, транспортні послуги та ін.
Стосовно моделей аутсорсингу, можна сказати, що термін «максимальний» аутсорсинг використовується для визначення договору, за яким штат співробітників, а можливо, і активи, що відносяться до основної діяльності підприємства, такі як інформаційні технології чи фінанси, передаються постачальникові послуг на час дії контракту.
Частковий аутсорсинг означає, що значна кількість функцій залишається у сфері дій замовника. Термін «сумісний» аутсорсинг описує один із варіантів аутсорсингу, у якому сторони є партнерами. Проте деякі фахівці використовують цей термін для опису субдоговорів, що припускають наявність постачальників деяких послуг.
Проміжний аутсорсинг має місце, коли організація передає управління своїми системами і платформами третій стороні, вважаючи, що її власні спеціалісти по ІТ здатні розробити нові системи. При трансформаційному аутсорсингу організація запрошує постачальника послуг, який повністю реорганізує роботу підрозділу, розробляючи нові системи і створюючи надійну базу знань і навиків, яку потім передає клієнтові; від повного аутсорсингу відрізняється тим, що перехід співробітників і активів не остаточний — після закінчення проекту клієнт знову отримує повний контроль.
Рис.1: Систематизація класифікації аутсорсингу
Аутсорсинг спільних підприємств допускає створення нової компанії для використання майбутніх ділових можливостей. Персонал і активи клієнта будуть потім передані цьому спільному підприємству, а не постачальникові послуг. Мета полягає не тільки у підвищенні якості роботи, але і в розробці товарів та послуг, які можуть бути продані третій стороні.
Деякі взаємозвязки, що виникають під час аутсорсингу, посилюються тим, що клієнт або постачальник отримує відсоток у акціонерному капіталі партнера (приклад Swiss Bank і Perot System). Якщо клієнт отримує відсоток в акціонерному капіталі постачальника, то це слугує засобом забезпечення безпеки, з іншого боку, якщо постачальник іде на такий крок, то це свідчить про намір діяти в інтересах клієнта.
Отже підводячи підсумки автор має зазначити, що можливості аутсорсингу як і сфера його застосування досить широкі. Проте сама ідея залучення зовнішніх ресурсів не є новою. Екстерналізація функцій стороннім виконавцем існує багато років, і виправдано вважається логічним продовженням принципів, закладених в ідеї розподілу праці.
2.2 Економічні основи імплементації аутсорсингу в системі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Застосування технології аутсорсингу забезпечує компанії значні переваги, серед яких: найбільш раціональний розподіл основних фондів, виключення накладних витрат на зміст непрофільних бізнес-процесів.
структура витрат підприємства також може змінюватися, проте за рахунок вузької спеціалізації аутсорсера і ефекту масштабу досягається значна економія поточних ресурсів компанії замовника.
Скорочення витрат не є визначальною перевагою впровадження аутсорсингу. Доступ до технологій сучасного рівня, залучення до діяльності висококваліфікованих фахівців, що володіють значним досвідом у сфері послуг, які надаються ними, дозволяє підвищити рівень обслуговування і освоїти методи роботи аутсорсера. Нова методологія побудови бізнесу сприяє концентрації уваги компанії на основних компетенціях, що володіють найбільшим потенціалом для досягнення конкурентних переваг. Виведення з безпосереднього оперативного управління окремих бізнес-завдань, а також скорочення кількості підрозділів сприяють раціоналізації організаційної структури компанії. Використання зовнішніх ресурсів, а в деяких випадках і ресурсів конкурентів, відкриває для компанії нові стратегічні переваги. Збільшується гнучкість, маневреність організації, оперативність реагування на зміни економічної ситуації, підвищується швидкість виходу на ринок нових товарів і послуг.
Механізм впровадження аутсорсингу проілюстровано на рис. 2.
Як бачимо з рисунку, алгоритм застосування процесу аутсорсингу включає в себе визначення системної мети — загальна ціль функціонування субєкту на ринку. Стосовно аутсорсингу, цілі потребують уточнення, тому другим етапом є визначення та формулювання локальних цілей. До них відносяться: бажання зосередитися на основних видах діяльності, покращення якості продукції, потреба у зниженні витрат, брак досвіду та кваліфікованого персоналу тощо. Після визначення конкретних локальних цілей визначають сфери та функції діяльності аутсорсера, так як це зображено на рисунку 2. Виходячи з визначення цілей, сфери та функцій, необхідно зробити стратегічний вибір аутсорсера. До найбільш вагомих критеріїв вибору постачальників послуг слід віднести: надійність (чи відповідає постачальник всім потребам вже існуючих клієнтів), рівень його можливостей (досвід, кількість клієнтів), гнучкість (як швидко може змінювати методи роботи в залежності від зміни потреб клієнта), можливість економії (які умови пропонує в порівнянні з іншими аутсорсерами), база навичок (наявність кваліфікованого персоналу), контроль (чи може гарантувати постачальник можливість проведення перевірок з метою підтримки, захисту та розвитку компанії).
Рис. 2. Механізм застосування аутсорсингу в системі менеджменту підприємства
Якщо визначені цілі, сфери та функції відповідають існуючим напрямкам діяльності, тоді не має потреби в їх уточненні і поліпшенні, в іншому випадку — є потреба в уточненні функцій та в створенні підрозділів. Треба зауважити, що у даній схемі наведено блок з визначення економічної ефективності впровадження аутсорсингу на підприємстві, а також його відповідності завданням кадрової політики підприємства та юридичного супроводу.
Отже процес прийняття рішення має бути досить структурованим та відповідати стратегічним цілям компанії. Також потрібно велику увагу приділити вибору партнера якому будуть передаватись певні процеси підприємства у звязку із беззаперечною залежністю від між професійністю аутсорсера та конкурентоспроможністю кінцевої продукції або послуг аутсорсі. Тобто передача певних процесів компанії на аутсорсинг є дуже важливим із середньо та/або довгострокового стратегічного планування бізнес діяльності.
Аналіз механізму оплати послуг аутсорсера представляє великий научний і практичний інтерес. При класичному ( односторонньому ) і перехресному аутсорсингу цей механізм абсолютно прозорий — аутсорсер встановлює ціну на свої послуги виходячи з очікуваної рентабельності своєї діяльності, причому рівень цієї рентабельності визначається досить часто не лише аутсорсером в односторонньому порядку, а спільно замовником і аутсорсером шляхом переговорів. Часті випадки, коли впливовий замовник вимагає від аутсорсера розкрити структуру собівартості його діяльності, а потім визначає прийнятний для нього рівень націнки.
При взаємному аутсорсингу механізм ускладняється. Регламентована частина угоди оплачується за описаною вище схемою — аутсорсер отримує встановлену контрактом винагороду, однак нерегламентована частина явно прописаного механізму винагороди аутсорсера не передбачає. Це може здатися порушенням вимоги про без ризиковий характер діяльності аутсорсера, однак це протиріччя всього лише здається. Покажемо це на прикладі різних видів аутсорсингу.
Почнемо з франчайзингу, який також може бути віднесений до взаємного аутсорсингу, оскільки в ньому можна виділити регламентовану і нерегламентовану, регламентовані складові:
. Договір використання торговельної марки (аутсорсинг підприємницьких здібностей, регламентована складова);
. Збут товарів і послуг франчайзера через торгову точку франчайзі ( аутсорсинг капіталу, нерегламентована складова).
Франчайзі виплачує франчайзеру роялті, але франчайзер не здійснює франчайзі жодних виплат за послуги із забезпечення збуту товару під його торговою маркою. Але згадаємо, що при франчайзингу франчайзер допомагає франчайзі скласти бізнес план і оцінити передбачувані обсяги продажів (на основі аналізу як локального ринку майбутнього франчайзі , так і досвіду роботи існуючих франчайзі), і надає йому найбільш ефективний інструмент досягнення цих обсягів — торгову марку і відпрацьовані комерційні технології. Франчайзі також залишає собі всю маржу від продажу продукції і послуг під маркою франчайзера ( за вирахуванням роялті). таким чином, передбачуваний обсяг продажів (і виручки) франчайзі є фактично гарантованим. Франчайзер в якості плати за послуги дозволяє франчайзі залишати собі маржу, а безризикова робота франчайзі забезпечується за рахунок адекватної оцінки ринкового потенціалу та отримання комерційних технологій.
При розглянутому вище прикладі взаємного аутсорсингу (власник торгової марки і виробник ) власник торгової марки (ВТМ) отримує плату від виробника у вигляді додаткової (хоча в ряді випадків і неявної) знижки на продукцію, що виготовляється. Безризикові роботи ВТМ як аутсорсера (постачальника послуг з розвитку торговельної марки) забезпечується тим, що він закуповує у виробника товари в тих кількостях, які сам запланував до продажу , а не навязаних йому постачальником обсяги (як це має місце при стандартній дистрибуції). Зазначимо, що використання чужої торгової марки для продажу своєї продукції аналізується в класичній праці Філіпа Котлера , але, відносини « ВТМ- виробник » в проаналізованій автором літературі як двосторонній аутсорсинг не розглядалися.
При факторингу постачальник надає фактору в якості плати дисконт від суми переданої дебіторської заборгованості . Безризиковість полягає в тому, що постачальник уступає фактору рахунки-фактури, за якими покупець визнав свої зобов’язання (тобто дисконтована заборгованість є для фактора джерелом гарантованого доходу).
таким чином, можна виявити два механізми оплати послуг аутсорсера :
. Фіксована плата (у вигляді певної частки від вартості наданих послуг). Ця плата може мати вигляд націнки, що додається до вартості поставляємого аутсорсером товару або послуги (як у відносинах між виробником і ВТМ), або дисконту (як при факторингу);
. Надання аутсорсеру джерела гарантованого доходу (наприклад, при франчайзингу, де розмір гарантованого доходу — очікуваний об‘єм продажів, визначений франчайзером, а джерело доходу — передана франчайзі у тимчасове користування торгова марка і технології). Гарантія може мати формальний і неформальний характер.
Важливо відзначити, що не завжди основний дохід від угоди взаємного аутсорсингу залишається у власника торгової марки. Наприклад, у разі франчайзингу велика частина маржі дістається франчайзі. Зрозуміло, потрібно памятати про те, що загальний дохід франчайзера (від усієї франчайзингової мережі) набагато перевищує дохід окремого франчайзі — однак вище йдеться про те, що сукупному обсязі продажів одного франчайзі частка доходу цього франчайзі може істотно перевищувати частку франчайзера.
Пропонований аналіз може стверджувати наступне:
. Для взаємного аутсорсингу найбільш характерно поєднання в одній угоді аутсорсингу капіталу та аутсорсингу підприємницьких здібностей, при цьому в договорі аутсорсингу явно прописується тільки один з аспектів угоди. Друга складова угоди взаємного аутсорсингу договором не регламентується, і ніяких явних зобов’язань на сторони, як правило, не накладає;
. Найбільш дохідною є нерегламентована частина угоди, яка складається з продажу кінцевого продукту взаємного аутсорсингу (товару або послуги) кінцевим споживачем. таким чином, основний дохід отримує не власник торгової марки, а той учасник угоди, який працює з кінцевими споживачами. При цьому ті учасники угоди, які безпосередньо із споживачами не працюють, отримують від взаємного аутсорсингу значну вигоду, так як вони нарощують обсяг продажів своєї продукції і отримують доступ до перспективних ринках без вкладень у власну торгову марку (при виробничому аутсорсингу), або ж розширюють свою мережу і підвищують впізнаваємість і вартість своєї торгової марки без інвестицій зі свого боку (при франчайзингу).
Проте, на погляд автора, при взаємному аутсорсингу слід було б мінімізувати ассиметрию між регламентованою і нерегламентованою складовими і вказувати в договорі аутсорсингу явні зобовязання зі сторони, що працює з кінцевим покупцем (наприклад, за її об‘ємом продажів, як це в певних випадках робиться при франчайзингу, де франчайзі можуть бути задані обсяги продажів товарів або послуг під торговою маркою франчайзера, або ж за обсягом закупівель готової продукції у виробника, як це могло б бути при виробничому аутсорсингу ). Це дозволило б зменшити дисбаланс між сторонами в угоді взаємного аутсорсингу і зробити відносини між ними більш прозорими. При цьому якщо в принципі можливо обмежити за погодженням сторін величину винагороди того учасника угоди, який працює з кінцевим споживачем при франчайзингу (шляхом обмеження його націнки або встановлення максимальної ціни, що в ряді випадків практикується в договорах франчайзингу, однак виглядає сумнівно з точки зору законодавства у сфері конкуренції), так як власник торгової марки має потужні важелі впливу на франчайзі, то при виробничому аутсорсингу така можливість відсутня саме з причини більшої сили ВТМ, який самостійно назначає ціни для кінцевих споживачів.
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ
.1 Сфера IT технологій як провідна галузь міжнародного аутсорсингу в Україні
Рис. 4. Ринок аутсорсингу в Україні по секторам, 2012 р.
Міжнародний ринок аутсорсингу поділяється на два основних сегменти і перебуває в руслі вищенаведеної класифікації: аутсорсинг інтелектуальних послуг (обробка інформації; дослідження, розробка проектів, програмування) і промисловий аутсорсинг (виробництво й поставка комплектуючих виробів, підбір і управління персоналом, виконання деяких допоміжних функцій і операцій: облік, складування, ремонт і обслуговування устаткування, реклама, прибирання приміщень, логістика й ін.). На сьогодні у світі більшим є сегмент по наданню інтелектуальних послуг. Ця тенденція простежується й в Україні (рис. 4
Дослідження статистичних даних показує, що за останні три роки Україна, без сумніву, стала найбільш привабливою ціллю для аутсорсингу в Східній Європі. Будучи другою по кількості населення після Росії, а також завдяки радянській науковій спадщині і прагненню підприємців до успіху, країна може похвалитися найбільш швидко зростаючою індустрією розробки програмного забезпечення. Відповідно до останнього дослідження організації «Українська Hi-Tech ініціатива», найбільше зростання ринку ІТ аутсорсингу в Україні мало місце у 2004 — 2005 році, що було повязано із лібералізацією міжнародних економічних відносин та надання безвізового режиму в тому числі розвинутим країнам світу. Зростання обєму ринку послуг було зафіксовано на рівні 51% у 2005 та 56% у 2006 році.
У 2008 році зростання призупинилось та обєм ринку впав на 2-3% у звязку із світовою рецесією. Але вже у пост-кризовий 2009 ринок спромігся відіграти втрачені позиції та показав зростання на 25%. Для порівняння, за результатами дослідження компанії Zinnov Management Consulting, в 2009 році компанії з Індії й Китаю заробили на офшорному програмуванні $9,4 млрд. і $7,7 млрд. відповідно.
У 2012 році ринок ІТ аутсорсингу оцінюється у $1.4 млрд. та крупні компанії аутсорсери прогнозують зростання в своїх компаніях на 2013 рік на рівні 40%. Але даний ринок знаходиться в глубокій тіні. Спроби уряда прийняти закони про пільги для виводу ринку з тіні поки заклали фундамент майбутнім можливим позитивним змінам, але не дали помітного ефекту.
При цьому Україна тричі посідала перше місце серед країн Центральної й Східної Європи по ринковій вартості, кількості IТ-аутсорсингових організацій і числу фахівців, що працюють у цій області сервісу відповідно до досліджень Central and Eastern European IT Outsourcing, щорічно проведених у Великобританії. Перебуваючи в рейтингу 30 країн, найбільш підходящих для IT-підряду, Україна в черговий раз підтвердила свій статус у 2011 р. вигравши у номінації «Місце призначення для IT-аутсорсингу» у рамках саміту, що проходив у Мадриді, European Outsourcing Excellent Awards.
Не останню роль у цьому зіграли високий рівень кваліфікації фахівців, конкурентоспроможні ціни, а також багаті резерви робочої сили й географічне положення країни. Так, у 2011 р. зростання індустрії аутсорсингу досягло близько 20-25%. Аналітики відзначають: низький рівень зарплат і високий рівень кваліфікації персоналу, на перший погляд, могли б стати основними факторами успіху для використання західним бізнесом українських компаній як партнерів при використанні міжнародного аутсорсингу, однак ряд факторів помітно пригальмовують розвиток України як аутсорсингового центру. Серед таких факторів виділяють достаток країн-конкурентів з аналогічними перевагами (висока кваліфікація персоналу при низькій оплаті) і більшу розкрученість деяких із них (наприклад, Індії). Крім того, експерти відзначають застарілу систему відтворення в Україні, у звязку з чим багато розробок у галузі аутсорсингу, які вже втілені на Заході, знайомі дуже обмеженій кількості українських фахівців.
Відповідно до дослідження консалтингової компанії Trestle Group у Західній Європі, серед країн, привабливих для розміщення аутсорсингових проектів, явно лідирує Індія — 70%, Східна Європа (без СНД) — 43%, Росія — 31%, Білорусь — 22%. При цьому Росія виконує 17% робіт від загального обсягу, що доводиться на Східну Європу, Білорусь — 12%. Україна входить до позиції інші, на яку припадає 10%. Якщо говорити про місце України на світовому ринку, то вона є малопомітним гравцем.
На сьогодні в країні набереться лише з десяток компаній, що займаються розробкою програмних продуктів світового рівня. Українським аутсорсерам іноземні замовники довіряють лише чорнову роботу. Тобто найчастіше закордонні замовники прагнуть надавати для аутсорсингу не повний цикл розробки або виробничий аутсорсинг, а лише деякі його частини. При цьому слід зазначити, що ще 10 років тому всі лідер ІТ експорту були національними субєктами, але на сьогодні у топ-10 змогли потрапити лише ELEKS, Miratech та SoftServe, повний перелік топ-10 ІТ аутсорсингових компаній в Україні на рис.5.. зараз знову вертається попит на аутстаффінг українських фахівців. При цій моделі аутсорсингу українські програмісти на відстані працюють на іноземні компанії. Окремому «програмісту» однаково, де знаходиться роботодавець, але для українського ринку в цілому це крок назад. Пріоритетом же номер один для вітчизняних компаній залишається виробнича модель аутсорсингу — тобто розробка готових програмних продуктів «під ключ».
Всі компанії-лідери, крім samsung R & D, майже всі доходи отримують завдяки перепродажу людських ресурсів. Іншими словами, капіталізують розрив у вартості праці між Україною і Заходом. Незважаючи на те що бізнес поступово еволюціонує і вже декларуються успіхи у продажу складних сервісів і сервісів з високою доданою вартістю, в доходах топ-10 їх частка все ще незначна.
Але всі економічні показники свідчать про стрімкий розвиток, найвищої конкурентоспроможності та успішності галузі. Середні витрати на оплату праці працівника зросли з $ 600 до $ 1800 на місяць, капіталізація — з $ 15 млн до $ 185 млн, сукупна кількість персоналу в топ-10 збільшилася майже на порядок. Існуючі темпи розвитку індустрії і світова кон’юнктура, швидше за все, дозволять Україні розраховувати на те, щоб до 2018 р. реалізувати амбіції в $ 10 млрд річного IT-експорту. Це серйозний обсяг для держави, весь експорт якого в 2011 р. склав $ 88 млрд..
Рис.5. Топ-10 найкрупніших ІТ аутсорсингових компаній в Україні, 2012р.
.2 Шляхи оптимізації застосування міжнародного аутсорсингу в Україні
Український аутсорсинг має потребу в маркетингу й рекламі, просуванні на міжнародному ринку, а крім того, підтримці з боку органів влади, який поки не спостерігається. Відсутність державної підтримки почасти викликана пасивністю самих гравців. Довгий час індустрія розвивалася за принципом «не заважають — і добре». Але зараз, коли індустрія виросла й консолідувалася, виникає безліч перешкод для подальшого розвитку: проблеми з імпортом дослідного обладнання для виконання дослідницьких проектів, відсутність рекламної підтримки країни на міжнародних ринках, відсутність технопарків з розвинутою інфраструктурою та зв’язками з навчальними закладами, системні проблеми підготовки кадрів українськими вузами.
Слід зазначити, що програми, розроблені в Україні, використовуються в інформаційних системах найкрупніших світових банків, у системі керування Boeing, у біллінгових системах провідних операторів зв’язку. При цьому, мало хто знає: розроблювач ПО відомий тільки замовнику. Але в Україні є компанії, які розробляють і просувають програми під власною торговельною маркою — GSC World (гри «Козаки», «С.Т.А.Л.К.Е.Р.»), «Террасофт» ( CRM-Системи), ELEKS Software (інформаційна система для медичних закладів Doctor Eleks, навігаційна програма Eleks Autonavigator), «Визиком» (електронні карти). Створення програмних продуктів — ризикований і витратний бізнес. У світі цим займаються венчурні фонди, які вкладають кошти одночасно у велику кількість «стар-тапів». Причому ймовірність комерційного успіху, як правило, складає близько 10%.
На думку спеціалістів для стійкого розвитку експорту аутсорсингових послуг з України представляється доцільним впровадити наступні заходи:
. Необхідність підвищення концентрації розробок інформаційних послуг. Аналіз наявного досвіду розробок програмного забезпечення для закордонних замовників виявляє слабкість промисловості: через недостачу кваліфікованих кадрів відсутні великі центри розробки програмного забезпечення. Для якісного стрибка галузь має потребу в більш високій концентрації трудових ресурсів і більш точному зосереджені на вузькоспеціалізованих галузевих нішах. З погляду замовників з розвинутих країн, у компанії-аутсорсера повинно працювати не менш 1 тис. чол.: менші, на їх думку, занадто залежать від одного замовлення й особливо піддані ризикам: наприклад, досить лишитися декількох ключових фахівців, і вони позбудуться свого головного «виробничого активу».
. Необхідність вирішення кадрової проблеми. Недостача кваліфікованих кадрів — найважливіший бар’єр у формуванні центрів експортного аутсорсингу в Україні. Від експорту програмного забезпечення в найближчі роки чекають великого стрибка. Однак аутсорсингова бізнес-модель, яка, за прогнозами експертів, буде домінувати в секторі експорту ПО, поки зіштовхується із проблемою неможливості створення великих центрів розробок ПО на експорт, без чого великий бізнес не зробиш. У середніх індійських компаніях працевлаштовані до десяти тис. програмістів, у великих українських — кілька сотень.
Високо оцінюючи рівень базової університетської або технічної освіти, організатори бізнесу відзначають, що ВУЗи не забезпечують поглиблену підготовку в галузі інформаційних технологій, не готують аналітиків або програмістів для вузькоспеціалізованих напрямків ринку інформаційних технологій. Особливо сильний дефіцит спостерігається серед менеджерів проектів по розробці ПО, фахівців із продажів, які знайомі зі специфікою ринку.
. Важливість ретельної підготовки організації експортної роботи. У процесі підготовки й реалізації експортного контракту досить важливий етап є взаємодії з підрядником. великий довгостроковий контракт із клієнтом з іншої країни важко укласти й майже неможливо впроваджувати, не створивши відповідних умов для взаємодії. Зараз компанії, які займаються міжнародним аутсорсингом, не тільки відкривають офіси в країнах, на клієнтів з яких орієнтуються, але й на час здійснення проекту відправляють до замовника декілька своїх співробітників, щоб вони могли швидко перетворити його побажання в технічне завдання для програмістів.
Втім, для більшості українських компаній через їхній невеликий розмір відкрити офіс в іншій країні, а також займатися будь-якою іншою маркетинговою діяльністю, дуже проблематично.
Для того щоб краще організувати розвиток експорту аутсорсингових послуг з України доцільно розглянути можливості вітчизняних компаній у контексті визначення позитивних й негативних аспектів формування конкурентоспроможності України на ринку інформаційних технологій.
Західних споживачів українських інформаційних послуг умовно можна поділити на дві основні групи. Перша (до 60% обороту ринку) — це компанії із сектора інформаційних технологій: системні інтегратори й розроблювачі замовленого програмного забезпечення. Зіткнувшись із проблемою зниження прибутковості, вони шукають шляхи скорочення витрат. Як учасники ринку, вони добре інформовані про можливості різних країн, у тому числі України, не дуже вимогливі до формальних характеристик, таким як розвинута інфраструктура або доведений високий рівень якості процесу розробки і при виборі підрядників покладаються на власну думку й особистий досвід. Але в роботи з ними є очевидний мінус — низькі ціни, адже в основному західні компанії наймають українських фахівців як субпідрядників.
Друга група компаній — кінцеві споживачі, тобто підприємства з різних галузей, у тому числі пов’язаних з інформаційними технологіями, яких не задовольняють стандартні програмні продукти і які замовляють «вертикальні» рішення або доповнення, що автоматизують частину бізнесу (продажу, роботу із клієнтами й т.п.). У цьому сегменті ринку можна отримувати відносно більше високі доходи. Але, щоб залучити ці компанії, і країні в цілому, окремим компаніям потрібно прикласти більші зусилля, оскільки робота на великих замовників вимагає відповідних умов здійснення бізнесу, навичок і масштабів виробництва, певних маркетингових підходів. Не варто забувати, що індійські компанії, які нині панують на світовому ринку аутсорсингових послуг, почали розвиватися тільки після того, як західні гіганти стали відкривати в Індії свої центри й пред’явили світу потенціал країни, надав необхідні знання певної кількості фахівців, що призвело до вибухового зростання міжнародного аутсорсингу.
. Важливість підвищення ролі держави. Від держави розроблювачі чекають не тільки розв’язання фундаментальних проблем освіти, але й багато чого іншого: зниження податкового тягаря, адекватних законів і працюючих механізмів венчурного інвестування. У свій час державний протекціонізм допоміг індійським компаніям увійти у світові лідери по розробці замовленого програмного забезпечення. В Україні треба перейняти індійський досвід та ініціювати законопроект про прийняття особливого податкового режиму для компаній, які діють на ринку інформаційних технологій. Його реалізація дозволить у короткостроковій перспективі збільшити обсяг «нової експортної галузі» у рази.
Судячи з міжнародного досвіду, у формуванні більш об‘єктивного уявлення про країну самі підприємці грають не меншу роль, аніж державні структури. Існують два основних напрямки цієї роботи — «просування» країни на різного роду виставках і в засобах масової інформації, а також створення єдиного інформаційного простору, куди за підтримкою могли б звернутися як іноземні компанії, які бажають отримати консультацію на предмет розміщення замовлення в країні, так і вітчизняні фірми, які хотіли б працювати на експорт.
Було б також невірно стверджувати, що компанії можуть усунути адміністративні бар’єри без допомоги державних органів, хоча й тут більш консолідована позиція учасників галузі сприяє прискоренню процесу. Так, статистика інвестицій у розробку інформаційних технологій у світовій економіці показує, що держава — це другій за обсягами інвестор в інформаційні технології після фінансових інститутів, тому за рахунок держзамовлення вона може не тільки вирішити питання інформатизації держави й підвищення ефективності його діяльності, але й допомогти українським компаніям зробити крок на світовий ринок аутсорсингу.
Отже роблячи висновок автор зазначає, що Україна має безперечні конкурентні переваги щодо розвитку міжнародного аутсорсингу, а саме:
·Вдале географічне розташування. Україна межує з великими ринками ЄС і Росії, що робить економічно привабливим розміщення в ній виробництв різноманітних товарів. Через країну пролягає Пятий панєвропейський транспортний коридор (Венеція-Любляна-Будапешт-Ужгород-Львів-Київ). За оцінками міжнародних інвесторів, виробнича база в Україні скоротить час поставок (критично важливий елемент конкурентоспроможності) в середньому на 20 днів порівняно з країнами Східної Азії (нині поставки звідти відбуваються зазвичай морем, огинаючи всю Євразію).
Порівняно якісна система освіти та науково-дослідницьких інститутів. Україна успадкувала з радянських часів розгалужену мережу шкіл та інститутів. Країна має потужний стартовий капітал за рівнем інженерних та інших технічних знань. Причому фахівці схильні до інновацій (багато провідних науковців Силіконової долини українці за походженням). Україна входить до пятірки лідерів світу за кількістю сертифікованих програмістів.
Порівняно розвинена виробнича інфраструктура. Україна має достатньо розвинене машинобудування. Хоча воно у більшій мірі орієнтоване на важке машинобудування та потреби ВПК, переорієнтація та диверсифікація виробництв є легшим завданням, аніж розвиток галузі з нуля.
Входження України до СОТ, ратифікація ЗВТ з країнами СНД та підготовка до підписання асоціації з ЄС та створення єдиної ЗВТ з країнами ЄС. Дані важливі угоди, що були підписані Україною та ще готуються до підписання підключають країну до інтенсивної світової торгівлі та усувають перешкоди у русі товарів та послуг у найбільш ємні світові ринки.
Все це забезпечує нашій країні величезний потенціал з освоєння світового ринку аутсорсингових послуг.
Але нині потенціал міжнародного аутсорсингу в Україні практично не реалізується. На шляху цього процесу існує низка фундаментальних перешкод, а саме:
Невизначеність законодавчого регулювання аутсорсингу. Ринок міжнародного аутсорсингу, особливо на стадії його формування, потребує визначеності для інвесторів і замовників. Жодна з провідних світових компаній не зробить свій бізнес заручником ризиків. Бізнес передусім має отримати чіткі сигнали щодо майбутніх умов його роботи. Сюди відносяться проблеми з механізмами регулювання аутсорсингу, заплутаність та надмірність податкового обкладання сфери, де основним капіталом є робоча сила та інтелектуальна власність.
Ризики із дотримання авторських прав та інтелектуальної власності. Основним продуктом міжнародного аутсорсингу, що сприяє розвитку інноваційних галузей в державі є продукти інтелектуальної власності і замовники повинні бути впевнені у дотриманні авторських прав на їх продукти.
Нерозвиненість інноваційної інфраструктури. Незважаючи на розвиненість науково-технічної бази, в Україні абсолютно відсутній звязок ідея-продукт. Країна практично не має потужних центрів інноваційної діяльності, які могли б підтримувати розвиток передових виробництв і послуг.
Усунення цих барєрів для розвитку ринку аутсорсингу в Україні дасть змогу нашій країні приєднатися до величезної глобальної галузі з широким вибором можливостей для різних спеціалізацій.
ВИСНОВКИ
Провівши дослідження автору вдалося досягнути поставленої мети роботи за допомогою вирішення визначених завдань. В результаті визначені теоретичні основи міжнародного аутсорсингу із розглядом еволюції, сутності, ролі, класифікації аутсорсингу разом із аналізом основних світових центрів аутсорсингу; визначені механізми та інструментарій функціонування аутсорсингу у міжнародних економічних відносинах; досліджена роль та перспективи міжнародного аутсорсингу для України на прикладі сфери ІТ технологій та надані рекомендації щодо покращення позиціонування України як центру міжнародного аутсорсингу у світі.
Аналіз теоретичних основ аутсорсингу дав автор змогу зробити висновок, що аутсорсинг часто називають феноменом ХХ ст., але практичне застосування основних ідей аутсорсингу мало місце разом із появою таких явищ як поділ праці, спеціалізації та кооперації. На даний момент, не зважаючи на те, що аутсорсинг є досить молодим поняттям, дане явище має дуже суттєвий вплив на сучасні механізми функціонування світової економіки. Узагальнюючі визначення багатьох спеціалістів, автор дає визначення аутсорсингу як виконання окремих функцій (виробничих, сервісних, інформаційних, фінансових, управлінських та ін. ) або бізнес процесів (організаційних, фінансово-економічних, виробничо-технологічних, маркетингових) зовнішньою організацією, що має необхідні для цього ресурси, на основі довгострокової угоди. В даний час аутсорсинг розглядається як сучасна методологія створення високоефективних і конкурентоспроможних організацій в умовах жорсткої конкуренції.
Аутсорсинг при все інтенсивнішому розвитку міжнародного та внутрішньодержавного поділу праці сприяє можливості спеціалізації певної компанії на видах діяльності, що представляють для неї найбільший інтерес та найбільше підходить для максимального використання тих конкурентних переваг певної компанії, що має у своєму розпорядженні окреме підприємство. Даний момент суттєво підвищує конкурентоспроможність компаній на внутрішній та міжнародній аренах, сприяє підвищенню якості та зменшення витрат на виробництво певного товару або наданні певної послуги, а також це дає змогу малим та середнім підприємствам певною мірою зменшувати залежність національної та світової економіки від діяльності монопольних та/або олігопольних компаній, у яких зявляється економічний інтерес переводити певні або більшість процесів на аутсорсинг для досягнення оптимізації витрат та підвищення власного прибутку.
На сьогодні Лідером з міжнародного аутсорсингу є Індія. На її частку припадає 80% доходів від аутсорсингу в усьому світі. Успіх індійських компаній в основному пояснюється грамотною політикою держави. Основними конкурентами Індії в сфері аутсорсингу є, насамперед, Китай, а також країни Південно-Східної Азії — Сінгапур, Філіппіни, Малайзія (завдяки їх розвиненій інфраструктурі і високотехнологічної культурі, забезпечує високу якість виконання замовлень), В’єтнам і Індонезія (завдяки більшій цінової привабливості ).
При дослідженні механізмів та інструментарію функціонування аутсорсингу у міжнародних економічних відносинах було встановлено, що застосування процесу аутсорсингу включає в себе певний алгоритм дій, першою з яких є визначення системної мети — загальна ціль функціонування субєкту на ринку, другим етапом є визначення та формулювання локальних цілей, після чого йде визначення сфери та функції діяльності аутсорсера і останнім етапом, виходячи з визначення цілей, сфери та функцій, є стратегічний вибір аутсорсера. Також автором було розглянуто ціновий інструментарій послуг аутсорсингу, що в цілому включає два механізми оплати послуг, за рахунок фіксованої плати у вигляді певної частки від вартості наданих послуг, або за допомогою надання аутсорсеру джерела гарантованого доходу.
Вирішивши остання завдання даної роботи щодо ролі та перспектив міжнародного аутсорсингу для України на основі сфери ІТ технологій як головної сфери міжнародного аутсорсингу в Україні, автор зробив висновок, що компанії з України ведуть досить активну діяльність на міжнародній арені. Україна показую дуже високі темпи зростання даної сфери економіки, які лише у кризовий 2008 році впали нижче 20%, але вже у 2009 році показали 25% зростання. На сьогодні ринок міжнародного аутсорсингу в сфері ІТ технологій в Україні оцінюється у 1.4 млрд. дол. та прогнозується 40% зростання у 2013 році. Але при наявності безперечних переваг України як світового центру міжнародного аутсорсингу, за рахунок наявності наукової інфраструктури, висококваліфікованих фахівців, членство у СОТ та ін., при дослідженні проблемних сторін даної галузі також було встановлено ряд нагальних потреб, вирішення яких дасть серйозний поштовх розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні. Головними проблемами на даний момент є спеціалізація аутсорсерів на підтримку систем, а не на більш прибутковий вид діяльності як розробка програмного забезпечення, слабка підтримка державою галузі як в середині держави, так і на міжнародній арені, законодавче визначення послуг аутсорсингу, ризики із дотриманням авторського права та ін.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1.Аникин Б.А., Рудая И.Л. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента // Навчальний посібник — М.: 2009
.Владимирова И.Г., Дубинский А.В. классификация стратегий развития автомобильных компаний в современном мире и перспективы отечественного автопрома // Менеджмент в России и за рубежом. 2005. № 1
.Ансофф И. Стратегическое управление — М.: Экономика, 2009
.Бравар Жан-Луи. Эффективный аутсорсинг : понимание, планирование и использование успешных аутсорсинговых отношений / Ж-Л. Бравар, Р. Морган ; пер. с англ. В.Денисов, — Д.: Баланс бизнес Букс, 2007. С. ХХII (Введение)
.Дука Б. Аутсорсинг: критерии естественного отбора. Всероссийская конференция представителей малых предприятий 26 апреля 2005
.Ашмянская И.С. Аутсорсинг как новый способ производства в глобальной экономике
8.Левчук К.О. Аутсорсинг в системі менеджменту підприємства — [Електронний ресурс]
.Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. основы маркетинга. СПб.: Издат. дом «Вильямс», 1998
10.Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні, 2010 р.
.Мишко С. объем украинского IT ринку у 2013 році — $3.6 млрд //Forbes Украина, 2012
.Тищенко О.М., Хаустова В.Є. Аутсорсинг як фактор ефективності підприємств будівельної галузі // Проблеми економіки №4, 2012
13.IТ-аутсорсинг в Украине: перспективы и надежды
14.Пирець Н.М. Аутсорсинг як чинник сприяння міжнародній інтеграції України у світову економіку, 2010
15.Куцый В. Украина имеет все шансы превратиться из IT-колонии в метрополию // Forbes Украина, 2012
.Аморозо Б. О глобализации. Капитализм в XXI веке-Della globaliz- zazione / Пер. с англ. А.Г. Любавского. — Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2000.
.Вайнштейн В. российский аутсорсинг в зеркале мирового опыта
.Добронравов А.Н. Субконтрактация и аутсорсинг //финансовый менеджмент №3 / 2003
.Балабанов В.С., Лясников Н.В., Шеметов В.В. Исследование систем управления: Учебное пособие. — М.: РАП, 2004.-124 с.
.гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. — М., 2001.
.Гниденко И.Г. Соколовская С.А Информационные технологии в бизнесе. М., 2005г
.Календжян С.О. Аутсорсинг и делегирование полномочий в деятельности компаний. М.,2003
.Фукунари Кимура. Субподряд в работе малых и средних предприятий Японии // Международный банк реконструкции и развития / Всемирный банк. Первое издание — июнь 2001 г. Арт.№ 37192
24.J. Brian Heywood. The outsourcing dilemma. The search for competitiveness
.Peter F. Drucker The practice of management, 2006
.Adam Smith An inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations
.Сastells M. The Rise of the Network Society
.Michael Brown and Simon Minett Market study on industrial energy outsourcing // EBRD, Edinburg 2003
.Singer P.W. Outsourcing War // Foreign Affairs March/April 2005
.Asma Lateef Linking up with the global economy: A case study of the Bangalore software industry // International Institute for Labour Students. LO.
.Exploring Ukraine IT Outsourcing Industry 2012
.Gates B. Computing You Can Count., 2002.
.Ladty M.C., Willcocks LP., Feeny D.E. IT Outsourcing: maximize flexibility and control //Harvard business review
.Aude Lagorce Outsourcing To India Vs. China// Forbes — [Електронний ресурс].
